WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Асоціонім як троп і предмет зображальної публіцистики - Реферат

Асоціонім як троп і предмет зображальної публіцистики - Реферат

семантики слів-складників. Наприклад: Дерево Життя - 'плинність людського життя' ("Облітаєм як листя осіннє із Дерева Життя… Надломлене війною покоління… Малишко, Земляк, Орлов, Луконін, Якименко… Хто далі? Які жертви принесено! І на фронтах, і після… А жорстокості на планеті не меншає" [12, 356]); Ріка Пізнання - 'Божественна суть людського буття'; Храм на Крові - 'деспотизм тоталітарних режимів'; Щасливі Люди - 'творчий задум письменника', 'щастя людства' ("Серед цієї безмірної незникаючої туги й тоскноти раптом захотілось написати повість про Щасливих Людей. З будь-якої епохи, з будь-якої країни. Про тих, що не чули про Хіросіму. Що спокійні були за своїх дітей, що знали повноту радостей земних, найпростіших і лишали цей світ спокійно, без мук і терзань, ішли, переходили у вічність, сповнені Віри" [12, 458]); Великий
Луг - 'національна незалежність України', 'свобода творчості митця' ("Хтось кинув фразу (на черговомуз'їзді СП СРСР. - В.Г.):
- Ох, ці хохли: ми їм розгромили Січ, а вони тепер завойовують Кремль!
Йому відповіли:
- Не треба нам Кремля не хочемо нічого завойовувати, верніть нам Великий Луг вольностей" [11, 422]).
Прочитання конотативного змісту цих асоціонімів колоритно представляють передусім образ самого автора - органічний сплав романтичної, ліричної й філософської його вдачі, високих громадянських почуттів і яскравого вияву української ментальності, обов'язковим атрибутом якої є присутність нерозривної єдності людського буття й природи.
Жанрова парадигма публіцистичних творів Олеся Гончара, у яких уживаються асоціоніми, широка: виступ, стаття, звернення, відкритий лист, привітання, некролог. У цьому виявляється одна з рис індивідуального стилю Гончара-публіциста. Особливості асоціоніма як художнього тропа, жанр твору, його тема, ідейний задум автора, специфіка слухацької або читацької аудиторій зумовили семантичне наповнення онімізованого апелятива та різноплановий характер його функцій. Цілком природним є застосування асоціонімів у текстах, призначених для зорового сприйняття: велика літера виступає оптичним сигналом акцентуації уваги читача-реципієнта на змісті внутрішньої форми слова, активізовує його мислення, спонукає до розгадки думки, закодованої в асоціонімі. Проте Олесь Гончар з такою ж ретельністю й послідовністю працював над творенням цього художнього засобу й у публіцистиці усного мовлення, про що свідчать його рукописи, очевидно, розраховуючи на акустичні властивості графічного мовленнєвого сигналу й майбутнє опублікування свого виступу.
У слові на відкритті установчої конференції Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка (11 лютого 1989 року), надрукованій у газеті "Літературна Україна" під заголовком "Саморозквіт нації", Олесь Гончар вжив ім'я-композит Неуважайкорито як лаконічний й емоційний засіб багатобічної характеристики суспільних явищ мовного нігілізму та бюрократичного свавілля: "А ще згадаймо: хіба потерпів бодай один хто із людей службових… за нищення пам'яток культури, за те, що нема в містах українських дитячих садків, за те, що можна публічно, з хамовитою легкістю образити, висміяти старого колгоспника, якщо він звернувся рідною мовою в метро, в магазині чи ще де - міщанське Неуважайкорито добре знає, що йому всюди дозволено ображати національні почуття трудової людини" [5]. Багатство естетичних ресурсів цього оніма визначили специфіка його структури (кілька коренів у складі антропооснови), морфологічні ознаки та особливості лексичних значень апелятивів-етимонів.
У публікації цього ж виступу ("Феномен незнищенності") у збірнику публіцистики О.Гончара "Чим живемо" (1993) [10, 68] ім'я-композит написане з малої літери. Це могло б бути недоглядом редактора чи упорядника, однак, знаючи, як Олесь Гончар завжди уважно перечитував й редагував свій твір при перевиданні, можна припустити, що таку правку міг внести й сам автор. Отже, що від цього втратив, а що здобув текст? Власна назва Неуважайкорито, ужита в даному мікроконтексті, до свого семантичного поля вбирає лексеми нищити, образити, висміяти, що вказують на соціальну поведінку референта. Негативне емоційно-експресивне забарвлення лексичного значення двох коренів-етимонів служить засобом оцінки й образної характеристики руйнівників духовності та суспільних явищ відступництва від національної культури й історичних коренів народу, що особливо великого розмаху набрали в останні десятиліття. Прописна буква пропріатива, утвореного за типом прізвища-композита від форми наказового способу дієслова й іменника (не уважай + корито), виступає своєрідним оптичним сигналом, котрий наголошує на особливій підтекстовій семантиці слова, що вже називає не людину, а узагальнене абстрактне поняття. Це вказівка на те, що власна назва перейшла до розряду асоціонімів. Зміна великої літери на малу, хоча й служить більшому узагальненню, позбавляє лексему графічного виділення й емфатичного та логічного наголосів. Олесь Гончар, такий уважний до семантичних відтінків мови, особливістю індивідуального стилю якого було широке використання в творчості асоціонімів, не міг цього зробити. Очевидно, це технічний недогляд.
Контекстуальним синонімом до власної назви Неуважайкорито в публіцистиці Олеся Гончара виступає слово "прикоритники", наділене такою ж негативною експресією та соціальною значущістю: "Завтра маємо міняти керівництво Спілки. Давно б пора. Жаль тільки, що все відбувається під знаком протекціонізму. Явище гидке, таке, що розпалює жагу кар'єристів, плодить нам холуїв та прикоритників" [12, 361].
Цікаво поміркувати над тим, яке ж призначення асоціонімів у епістолярії та щоденникових записах митця, адже комунікативний процес у листах передбачає лише двох партнерів - адресанта й адресата, а, пишучи щоденник, автор взагалі спілкується сам на сам. У обох випадках відсутня масова аудиторія, яку треба мобілізовувати, скеровувати. Однак і тут є своя специфіка: автор, прагнучи до стислості вислову, при якому авторське "я" невіддільне від оцінки реалій дійсності, ураховує професійну компетентність своїх адресатів (П.Ребро, І.Шаповал, В.Коротич, В.Крикуненко, О.Гуреєв - письменники), настроює їх на своєрідну естетичну гру, а щоденникові записи він веде з надією, що вони будуть доступні не лише рідним і друзям, а й великому колу читачів.
Асоціоніми за естетичними функціями в публіцистичному тексті поділяються переважно на асоціоніми-алегорії (Золотий Народ, Великий Довгожитель, Великий Луг, Рідна Мати, Хвилина Молитви, Великий Вартовий, Майстер, Дід тощо) та
Loading...

 
 

Цікаве