WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях - Реферат

Реалізація мовленнєвих актів директивного типу у з’ясувальних висловленнях - Реферат

залишилася з мовцем і мала гарні спогади про час, проведений разом з ним. Третє є проханням бути разом із батьками, яке певним чином залежить від слухача.
Іноді висловлення бажання буває досить рішучим і категоричним: Не хочу бачити цих тіточок у своєму домі, хочу, щоб на підвіконнях стояли вазони з квітами (В.Слапчук).
Досить часто з'ясувальні висловлення виражають щирі побажання мовця слухачеві: Бажаю, щоб вам поталанило у розшуках! (Ю.Доль-Михайлик);
Чорний Вепр глянув йому прямо в вічі:
- Бажаю, кагане, щоб ти допоміг приборкати роди, які не покоряться мені (В.Малик).
Бажання може експлікуватися у з'ясувальних висловленнях, коли ведеться розповідь від третьої особи: Каштанов хотів, щоб усе обійшлося мирно (Є.Куртяк); Він хотів, щоб це був цільнометалевий літак, з високою швидкістю, хорошою маневрованістю, легкий в управлінні (В.Лавриненков); Керівник одної з інститутських кафедр, професор Холод зажадав, щоб майбутні стипендіати пройшли щось на зразок мандатної комісії перед деканатом (П.Загребельний).
Комунікативна мета застереження - уберегти співрозмовника (співрозмовників) від негативних наслідків, до яких може призвести його (їхня) дія. У головній частині з'ясувальних висловлень-застережень експлікується лексема попередити, яка вказує на ситуацію, якої треба стерегтися. Л.В.Фоміна зазначає, що "застереження… завжди пов'язане з повідомленням адресату деякої нової для нього інформації про можливий несприятливий стан справ" [6, 118]. Таким чином, на її думку, застереження - це спроба мовця заставити слухача відмовитися від своїх намірів і тим самим уберегти його від того поганого, що може статися: Шпрінгер через перекладача попередив його, що зараз приведуть Іванова для очної ставки (С.Маликов); Свій чоловік із поліції попередив, що будуть арешти й Ареф'єву треба заховатись (С.Маликов); Калька попередив, що можуть і сюди навідатися (Ю.Бедзик).
Але, як свідчить виписаний нами матеріал, застереження може стосуватися не лише несприятливих для слухача наслідків його поведінки, але й мати цілком позитивний або нейтральний для слухача результат: Куховар попередив, що вечеря готова, можна вечеряти (О.Гончар); На обході Олександра Федорівна попередила, що робитиме пробу на здатність крові зсідатися (Ю.Щербак)
З'ясувальні висловлення можуть виражати пропозицію, яка визначається тим, що мовець, вважаючи виконання певної дії необхідним, доцільним, корисним для нього самого, для слухача або для інших людей, що не беруть участі у розмові, висловлює свою власну думку, намагаючись переконати в цьому слухача й тим самим спонукати його виконати дію. У висловленнях-пропозиціях право вибору за будь-яких умов залишається за слухачем. Мовець не віддає наказів, не просить і не вимагає нічого від співрозмовника, він лише пропонує, тобто запрошує адресата поміркувати, тверезо оцінити ситуацію, тим самим намагаючись привернути його увагу до свого бачення розв'язання ситуації. За словами Анни Вежбицької, мовець намагається допомогти співрозмовникові у прийнятті власного рішення, привертаючи його увагу до тих можливостей, які він міг і не помітити [3, 187]. Для акту пропозиції не є важливим соціальний статус співрозмовників, їх родинні стосунки.
Семантика пропозиції в реченнях першої групи виражається досить специфічно. Нами не зафіксовано жодної з'ясувальної конструкції, у якій би в головній частині було наявне перформативне дієслово пропонувати. Але ми зафіксували один приклад, у якому семантика пропозиції виявляється в підрядній частині і підтримується вона ситуацією: Богораз показав їм обом, щоб узяли стільці й посідали обабіч (П.Загребельний). Тут персонаж пропонує двом подругам Оксані й Ангеліні взяти стільці й сісти, але цю пропозицію він робить не словами, а відповідним жестом. Як видно з висловлення, головна частина не експлікує дієслова зі значенням пропозиції, а комунікативний намір мовця стає зрозумілим лише в контексті.
Особливістю з'ясувальних висловлень другої групи є те, що в головній частині їх міститься предикат на позначення відчуття, сприймання та мовлення, виражений дієсловом наказового способу або дієсловом у формі майбутнього часу із значенням наказового способу.
Такі з'ясувальні висловлення можуть передавати:
1. Наказ: Послухай, хлопче, що я тобі скажу, - гойднувся учитель у кріслі (П.Гуріненко). Через день будеш доносити, що діється в селі (Є. Куртяк); Заглянь у його душу, дізнайся, що він думає (П.Автомонов); Скажи Надії Василівні, що мені потрібно бачити її завтра (С.Маликов). З контексту відомо, що старші за званням, соціальним статусом та посадою мовці вказують своїм підлеглим на необхідні дії, вимагають від них певних вчинків, заходів, які вважають доцільними у певній ситуації.
Ситуація наказу, як правило, не припускає відмови, тому містить такий семантичний компонент як категоричність [4, 46]: Тихо! - враз, мов пернача, підніс угору п'ятірню пан кошовий - і кругом стало тихо. - Слухайте, що мовлю! (К.Басенко). Беззаперечна влада кошового над козаками дозволяє йому зробити наказ, комунікативна мета якого, домогтися, щоб його обов'язково вислухали, бо він керується інтересами спільної справи. Так от слухай, що я тобі скажу (І. Багряний). Із сюжету роману відомо, що це слідчий звертається до правопорушника, який знаходиться під вартою, а влада слідчого є незаперечною.
2. Настійну вимогу: Не забувайте, що перед вами людина найширшого трудового профілю - льотчик-універсал (О.Гончар) - наполягає вчитель, представляючи видатну людину своїм учням (але відбувається це у позакласну годину); Хай чоловік розповідає, як там у їхніх краях, - мовила Ксеня (Є.Гуцало) - дівчина, старша за віком, у колі своїх колег наполягає, щоб один з них розповів про те, звідки він повернувся. Як свідчить контекст, такі висловлення не можна вважати наказом, оскільки ситуація, в якій вони реалізуються, не характеризується категоричністю та офіційністю.
Найчастіше настійна вимога спостерігається у ситуаціях, коли мовець і слухач пов'язані близькими родинними стосунками, наприклад: 1) Ти, Ромцю, пам'ятай, що ти господар (Є.Куртяк) - висловлює своє побажання батько у листі до сина; 2) [Оксана Іванівна поспішила втрутитися до розмови]: - Розкажи краще, що там сталося в тебе з директором (В.Єніна) - свекруха намагається порозумітися з невісткою. Наявність у поданихвище висловленнях дієслів наказового способу надає їм ознак наказу. Але стосунки син - батько, невістка - свекруха заперечують можливість функціонування таких висловлень як наказових і зумовлюють сприймати їх як настійну вимогу: (1) батько вимагає, щоб син здійснив те, що на його думку є правильним (для сина і для благополуччя його сім'ї); (2) свекруха вимагає від невістки розповіді про певні події, щоб допомогти їй у важкому становищі. Від порад такі висловлення відрізняються тим, що і батько, і свекруха користуються любов'ю і повагою своїх дітей, а тому не залишають їм права вибору, оскільки необхідно, щоб вони виконали цю вимогу, для їхнього ж блага.
У ситуації, коли адресат не схильний виконувати необхідну вимогу, мовець може вдатися до загрози, яка виступає підставою для виконання слухачем вимоги мовця:
А його жінка, бувша курсистка Бестужевських курсів, серед двору стоячи, руками розмахує:
- Не забувайте, що мій Степан Павлович в окружному суді служить! Та я йому як скажу, так він вам покаже! (О.Вишня) Вимога жінки передбачає імпліцитно виражену погрозу: мій чоловік має певну владу, тому будьте обачні у своїх вчинках. Тут міститься прихований натяк на небажані для слухача наслідки як результат дій мовця, до яких він буде змушений вдатися у разі невиконання слухачем
Loading...

 
 

Цікаве