WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Просторовий код фразем (шлях) - Реферат

Просторовий код фразем (шлях) - Реферат

ні до ладу [25, 723], не буде пуття (добра) з кого-чого [25, 61], збитися з пуття [25, 324], з пуття (з кругу ) спитися [25, 848], наставляти (наводити) на [добре] пуття [25, 534] - усьго 10 виразів. У Б.Грінченка читаємо: "пуття - спочатку: путь, дорога, але вживається лише у переносному значенні: толк, користь" [15, Ш, 502]. Оскільки печать архаїчності лежить на всіх ідіомах із цим компонентом, мовець змушений докладати додаткові зусилля для усвідомлення їхнього актуального значення, унаслідок чого підвищується емоційно-конотативний потенціал стійких висловів, ступінь їх впливовості у висловлюваннях.
Осмислення життя як шляху, дороги, путі в мовній картині світу українця представлене метафорою життєвий шлях. Характерним є уявлення, що це насамперед - низка труднощів, злигоднів, втрат, жертв, яке сформувалося під впливом християнської концепції земного життя на противагу вічному життю. Воно відбите в конотації фразем дорога, вкрита (устелена) теренами (кропивою, травою і т.ін.) - "великі труднощі, злигодні, страждання в чиєму-небудь житті, тяжко комусь у житті" [25, 263], шлях устелений терном, тернистий шлях - "важке, складне з труднощами, стражданнями життя "[25, 966]. Експресивно-емоційне значення цих ФО створюється компонентами шлях (дорога) як символом життя, долі й терен як символом страждань, жертви Ісуса Христа в ім'я спокутування людських гріхів, підкріплюється асоціацією болю, який завдається цією колючою рослиною (пор. діал. колючкувата дорога, колючкуватий шлях - "тяжке життя" [20, 87]), фольклорним образом безпросвітності, запустіння, втрат, труднощів долі, пов'язаним із будь-якою рослинністю (ожина, кропива, трава, бур'ян), що поросла на чомусь (переважно на шляху, дорозі, стежці).
У народних піснях дорога називається то щасливою, то нещасливою, крутою. Вислів нещаслива дорога перебуває в синонімічних зв'язках зі словосполученням крута доріженька. Такою нещасливою дорогою є доля козака, якого не дочекалася кохана дівчина, або доля-дорога дівчини, що любила рекрута, пор.: Нещаслива нам, коню, дорога, Засватана дівчинонька моя; Ой крутая доріженька, Ой крутая,крута. Дурна дівка,без розума Любила рекрута [10, 105, 216].
Життєвий шлях - це земний життєвий цикл, у той час як життя може бути вічним, пор. ФО скінчити шлях (дні, життя і т. ін.) - "померти" [25, 817]. Смерть як перехід у потойбічний світ до вічного життя також асоціюється з дорогою: стояти на божій дорозі [25, 864], на божій (останній) дорозі, заст. [25, 264], іти в далеку дорогу [25, 352], вирушати в останню
путь [25, 102], проводжати в останню путь кого [25, 704] тощо. Усе, що відбувається в житті, уключаючи похмурий акт смерті й пов'язаних з нею дій, послане суб'єкту згори (від Бога), долею, фатумом, що зафіксовано висловами це - мій хрест, нести свій хрест, отже, сприймається як даність.
Проте життєвий шлях (як свій, так і чужий - переважно) може виступати об'єктом оцінки, напр. стояти на невірному (неправильному) шляху (дорозі, стежці) - "жити, діяти, поводитися всупереч прийнятим нормам у колективі, суспільстві і т.ін., недоброчинно, непорядно" [25, 865]; ставати на слизьку дорогу - "втрачати правильний напрямок у житті, поведінці, діяльності" [25, 263] - несхвально - і пряма (рівна) дорога (стежка і т.ін.) - "правильна, несхибна лінія у житті, діяльності"[25, 263], повернути на путь праведних - "почати жити відповідно до прийнятих норм поведінки, моралі і т.ін." [25, 652] - схвально. При цьому оцінна конотація, яка складає основний зміст таких ФО, добре експлікується в їх дефініціях, відсилаючи мовну свідомість українця до концептуального вияву "шлях - спосіб дій, лінія у житті".
Таким чином, фразеологічні засоби концептуалізації шляху в національній мовній картині світу українця утворююить 5 семантичних підполів, які корелюють між собою: 1) шлях як реалія природного простору, у якому проходить життя українського народу; 2) шлях як простір для руху; 3) шлях як подія, втілення ідеї руху; 4) шлях у сфері доцільної діяльності людини; 5) шлях як життєвий цикл. Розподіл ФО здійснювався умовно - за їх фреймовими характеристиками, що лягли в основу прототипів. У кількісному відношенні найбільш наповненими виявились 1 і 5 підполя, оскільки в засобах вторинної номінації істотним є переосмислення пов'язаного з концептом шлях змісту в ментальному плані. Емоційно-експресивне навантаження фразеологізмів 1 і 2 семантичних підполів, які втілюють синтез ідей простору і руху, обумовлене фольклорною символікою шляху, зокрема народнопісенними мотивами нелегкої чумацької, козацької долі, долі закоханих, рідної домівки тощо. Серед фразем цих підполів найбільше поетичних фольклоризмів. При аналізі конотативної семантики ФО 2 і 3 семантичних підполів виявлено тісний зв'язок фразеологічних прототипів з такими фактами духовної культури народу, як прикмети, обереги, повір'я, обрядові дії, звичаї тощо. Для з'ясування етнокультурного змісту таких фразем найбільш ефективним є прийом історичного (етимологічного) вводу інформації. Конотації фразеології 4 і 5 семантичних підполів являють собою оцінні рефлексії українського мовного узусу щодо різних стратегій дії, напрямків життєвої лінії за шкалою "схвально - несхвально" з переважанням негативності. Як правило, об'єктом оцінювання виявляється не все життя, а його фрагмент (що, очевидно, пояснюється дискретністю організації життєвого шляху), а самі ФО з такими оцінками, частково експлікованими в словникових дефініціях, так чи інакше відображають ситуації відходу від праведного життя або повернення до нього; часто вони виражають попередження, осуд, схвалення, обурення тощо. Культурно-національний зміст цих конотацій відсилає свідомістьмовця до широкого поля етичних оцінок, сформованих українським народом.
ЛІТЕРАТУРА
1. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. - М., 1865 - 1869. - Т.1-3.
2. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы // Учёные записки Тартуского университета. - 1990. - Вып.903: Исследования по когнитивным аспектам языка. - С.20-36.
3. Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. - Братислава: Словацьке пед. вид-во, 1990. - 259 с.
4. Галицько-руські народні приповідки / Зібрав Франко І. - Львів, 1901 - 1910. - Т.1-3.
5. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збірник.- Львів, 1912. - Т.31-32. - С.131-424.
6. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). - К.: Довіра, 1999. - 431 с.
7. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К.: Наук. думка, 1987. - 245 с.
8. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: Очерки по этнографии края / Под. ред. В.В.Иванова. - Харьков, 1998. - Т.1.
9. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки. - К.: Веселка, 1989. - 606 с.
10. Пісні з Волині. - К., 1970.
11. Потапенко О.І. та ін. Словник символів. - К.: Народознавство, 1997. - 156 с.
12. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. - Харків, 1860.
13. Радзієвська Т.В. Концепт шляху в українській мові: поєднання ідей простору і руху // Мовознавство. - 1997. - №5.- С.17-26.
14. Славянские древности: Этнолингв. словарь / Под ред. Н.И.Толстого. - М.: Междунар. отношения, 1999. - Т. 2 (Д - К, крошки). - 697 с.
Loading...

 
 

Цікаве