WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мемуари: масова чи елітарна література? - Реферат

Мемуари: масова чи елітарна література? - Реферат

С.Голованівського. Починається оповідь з днів сьогоднішніх для автора: "В наш прагматичний час, коли футболіста, якому пощастило забити м'яч у ворота супротивника, називають автором голу, читачможе подумати, що в моєму "Олімпійському щоденнику" він знайде оповіді про спортивні рекорди". А дещо нижче логіка пам'яті автора спогадів робить різкий стрибок, повертаючи його до подій давніх, що відбувалися "років двадцять тому". Далі слідує калейдоскопічний ряд спогадів, що кидає письменника то в час роботи Першого з`їзду радянських письменників, що проходив у 1934 році, то переносить несподівано в повоєнні роки, то занурює в перипетії літературної дискусії навколо вірша С.Голованівського "Горацій", що тривала у 70-і роки, то наближаючи до днів роботи VII з`їзду письменників України. І подібні приклади характерні для роману В. Сосюри "Третя Рота", повістей В.Минка "Моя Минківка", В. Дроздаа "Музей живого письменника…".
По-шосте, найважливішим жанровим параметром мемуарної прози є її концептуальність. Якщо такої немає, то немає й жанру. Концептуальність - це образне втілення письменником у своєму творі певного погляду на дійсність. Кожен з авторів мемуарів, хоча трапляються й прямолінійні підходи, має власну концепцію навколишньої дійсності, котру він реалізує у своїх спогадах шляхом композиційного розміщення матеріалу, добору і розстановки фактів, їх естетичного освоєння. Відстояти власну концепцію письменнику часом доводилося дуже нелегко, особливо в радянську добу. Досить згадати хоча б ті труднощі, з якими стикнувся в тетралогії "Розповідь про неспокій" Ю.Смолич, пропонуючи свою оцінку людей і подій минулого, зокрема літературного процесу 20-30-х років, що суттєво відрізнялась від офіційно схваленої в ті роки. Ще більш перешкод виникло у В.Сосюри, котрий наважився в романі "Третя Рота" описати своє життя в контексті тих суспільно-політичних і духовних процесів нашого життя, котрі відбувалися в Україні, починаючи з дореволюційних часів і кінчаючи "хрущовською відлигою". Концепція, висунута В.Сосюрою, прийшлася не до душі представникам адміністративно-бюрократичної системи влади, залишеної в спадок нащадкам Сталіним, і в результаті - мемуарний твір було заборонено.
Для розуміння жанрової природи сучасної мемуарної прози важливо те, що вона знаходиться на стику науки та мистецтва. Працюючи над спогадами, письменник до певної міри проводить окремі наукові пошуки. Це може бути уточнення за історичними першоджерелами фактів життя та діяльності людини, якій присвячені мемуари. Це і поновлення в пам'яті подій і дат того часу, який лежить в основі спогадів. Все це у більшій чи меншій мірі неодмінно передує художньому осягненню особистості або ж іде паралельно з ним. Історія української літератури останніх десятиліть показує: значними подіями в літературі стали саме ті мемуарні твори, автори яких (В.Сосюра, Ю.Смолич, Т.Масенко, В. Дрозд, І. Жиленко, А. Дімаров, Г. Костюк, Ю. Шерех, М.Бажан) підійшли до зображення своїх героїв, підкоряючись загальним закономірностям розвитку мистецтва. Інакше кажучи, згаданим письменникам удалося з відомих їм одиничних явищ і фактів життя героїв відібрати найбільш вагомі події, композиційно розмістити їх певним чином і дати власну художню версію, тобто естетично зануритися в їх сутність як явища об'єктивної реальності. Якщо письменник не зробив цього, то подібний твір значним фактом художньої мемуаристики не стане.
Власне, мова йде про тісну діалектичну взаємодію в процесі народження мемуарного твору двох протилежних, але життєво необхідних полюсів: дослідницького й естетичного, а інакше мемуари просто не вийдуть. І навіть, коли комусь із авторів спогадів здається, що він у процесі роботи над ними цілком покладається лише на власну пам'ять, це - ілюзія, поскільки і сьогоднішнє життя, і громадська думка, і масова свідомість, і знання минулого в історичних оцінках сучасності неодмінно впливають на мемуариста.
Мемуарні твори досить демократичні. Їх можуть видавати як письменники, так і неписьменники. Будь-яка людина може звернутися до спогадів. Природно, за умови, що їй є що сказати людям. Скажімо, в 70-і роки відомий російський письменник К.Симонов видав "Солдатські мемуари" - записи спогадів рядових учасників війни. Подібне видання в середині 80-х років вийшло на Україні. Це - збірник "Ми йшли до тебе, Перемого!", значні зусилля по випуску якого приклав А.Хоружий. Видання складається з більш ніж 120 спогадів фронтовиків, що зі зброєю в руках захищали свою Вітчизну в роки Великої Вітчизняної війни рядовими солдатами, молодшими командирами всіх родів військ, бійцями партизанських загонів. Ці спогади фронтовиків являють собою колективну епопею великого подвигу українців у минулій війні, події якої розгорталися в снігах Підмосков`я та в палаючому Сталінграді, на Курській дузі й біля древнього Славутича-Дніпра, в Прибалтиці та Білорусії, на голубому Дунаї й неквапливій Шпреє.
І все ж постає питання: що ж таке мемуари: література масова чи елітарна? Мабуть, що однозначну відповідь на це не дасть ніхто. Тут передусім важливо, кому адресує свою мемуарну працю письменник: окремим вибраним особистостям, тоді вона буде літературою елітарною, чи широкому загалу, людям з різним рівнем підготовки, неоднаковою освітою, життєвим досвідом, професією, віком, тоді це буде літературна праця масовою. Еліта і маси - це скоріше полярні поняття. Еліта (від фр. elite - краще, відбірне) - вищий прошарок соціальної структури суспільства, що виконує важливі політичні та культурні функції. На неї спрямовують мемуарні твори лише окремі письменники, які самі себе зараховують до еліти. Маси є адресатом спрямування переважної більшості творів мемуарної літератури. Свідомо чи підсвідомо письменник ставить завдання впливати своїм мемуарним твором на психологію мас, формуючи в них бачення минулого, наближене до бачення автора. Оскільки маса це не лише сукупність багатьох індивідів, а певний момент, що психологічно тримає людей у єдності, в результаті впливу мемуарного тексту, то, очевидно, бажаним було адресувати його еліті. Однак тоді треба інакше писати, доводячи свої погляди до окремих особистостей, на які маса суттєвого впливу не може мати. До того ж, мемуарний твір - це завжди лише віртуальна реальність, яка індивідуально впливає на свідомість читача, тому тут помітне тяжіння до елітарного її сприйняття, обговорення ж прочитаного в певному середовищі розчиняє індивідуальний підхід у масовому, де важливу роль посідає вплив певного авторитету, що приводить інколи до маніпуляцій масовою свідомістю.
Література
1. Гинзбург Лидия. О литературном герое. - Л.: Сов. писатель, 1979. - 376 с.
2. Голованівський Сава. Меморіал. - К.: Рад. письменник, 1988. - 288 с.
3. Збанацький Юрій. П'ятий полюс. - К.: Рад. письменник, 1986. - 264 с.
4. Янская И., Кардин В. Пределы достоверности. М.: Сов. писатель, 1986. - 468 с.
Loading...

 
 

Цікаве