WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст першої й другої частин висловлення в їх стосунку до відношення градації - Реферат

Зміст першої й другої частин висловлення в їх стосунку до відношення градації - Реферат

частини, що має статус необхідного. У висловленні соняшники виокремлюються з-поміж всього іншого, що завмерло, слухаючи музику.
Отже, друга частина висловлень, яка характеризується прихованою семантикою, є тим достатнім компонентом, який дозволяє мовцеві здійснити свій комунікативний задум. Ця їх функція зумовлена такими особливостями змісту другої частини, як протилежність відображуваного очікуваному, а отже, і його нестандартність, а також його роль як конкретизатора змісту попередньої частини.
Здійснене дослідження складних градаційних речень доводить, що друга, додаткова, частина, хоча й може бути з об'єктивного погляду більш або менш значущою порівняно з першою, однак, з погляду мовця, вона є такою, що забезпечує достатність щодо вираження його думки. Друга предикативна частина складної градаційної конструкції є додатковою в тому розумінні, що йде після першої - "на додаток", що жодною мірою не зменшує її важливості. Більше того, вона набуває значущості того достатнього компоненту, який сприяє адекватному вираженню думки мовця. Отже, ознака додатковості в структурі градаційного речення осмислюється не як другорядність, меншовартість, а як ознака достатності, а саме достатності висловлюваної в ній інформації для розуміння висловлення в цілому. Зміст першої частини як необхідний і зміст другої як такий, що забезпечує достатність усього висловлення, знаходяться, таким чином, у відношенні додатковості стосовно один одного, як її уявляє мовець. Тому без урахування комунікативної позиції мовця не можливо встановити, яка з частин градаційного висловлення є важливішою.
Як згадувалося, у мовознавчій літературі складні градаційні речення розподіляють на дві групи: власне градаційні та приєднувальні. Перш ніж побудувати власне градаційну конструкцію, мовець здійснює один акт відбору двох ситуацій і відображення їх у межах однієї складної структури: він із самого початку налаштований на поєднання змісту частин конструкції градаційним відношенням, надаючи першій із них статусу необхідної, а другій - достатньої, що відповідає його комунікативному задуму, наприклад: [Наш вік з повним правом можна назвати машинним віком.] Але людина через машини не тільки підкорює собі природу, а й сама підкорюється машині (Г.Ващенко); І ось ця писанка (село - С.Т.) зараз ледве окреслювалась у темряві безладно розкиданими купинами землянок і осиротілими, снігом завіяними печами, що не тільки не гріли людей, але й самі, як старчихи, тремтіли від холоду (М.Стельмах); [Там, нагорі, він (Едик - С.Т.) завмер на хвильку, крутячи головою, розмірковуючи, як краще зістрибнути і як поводитися далі.] Не тільки ми завмерли, дивлячись на нього, а навіть собаки облишили гавкати, замовкли, дивилися на нього й очікували (з журн.).
Порівняно з власне градаційними реченнями, які одразу плануються як складні поліпропозитивні, приєднувальні конструкції замислюються спочатку як прості й монопропозитивні - за відсутності побічних, не пов'язаних з формуванням градаційного відношення, змістових ускладнень. Мовець планує відобразити певний стан речей об'єктивної дійсності, однак під час побудови висловлення він відчуває, що сказав дещо необхідне з того, що мав сказати, але воно є недостатнім, тобто не дозволяє йому досягти бажаного результату. Це й спонукає мовця приєднати додаткове повідомлення, яке, з його погляду, забезпечить висловленню змістову достатність і належний комунікативний ефект. Тому він намагається щось пригадати або вигадати, що зробило б висловлення довершеним, наприклад: [Складності були скрізь і в усьому.] І відсторонитися від них не було змоги, та й не в звичці Гайдачука було тікати від труднощів (Н.Рибак); Не міг нікому розказати про цей свій переступ, не міг пояснити, що відбувалося, й батькові рідному, ба й брату!] Ніхто не поспівчував йому, та й він сам не співчував собі (В.О.Шевчук); Стьопочка, подивившись на незнайому, розгублено заграв млинками вій і загубив язика в роті, та й сам лісник здивувався: з якого ж поля взялося таке диво на ярмарковій колотнечі? (М.Стельмах). У побудові висловлень цього типу не виключається ймовірність того, що інформація, утілена в другій предикативній частині, може спасти на думку мовцеві випадково. Ця випадковість відображається в конструкціях, що організовані як текст: [Милий тату! Так хотілося обняти його і поцілувать.] Втім, батько ніжностей не любив. Та й не можна було цілуватися тут, в коридорі гімназії (Ю.Смолич); [Там (в Харкові - С.Т.) з тріумфом пройшла прем'єра опери Л.Колодуба"Поет"! Відтоді твір грали шість разів, і] був незмінний аншлаг. Більше того, є глядачі, які не пропустили жодної вистави! (з журналу); Я на той час уже трохи заспокоївся, [серце вже не гупало і сміх мене кинув, трактор вже не рвався з рук, а ішов спокійно.] Більш того, я відчув себе стомленим і розслабленим, як після всякого важкого діла (Ю.Збанацький); Приходько, буваючи вХоролівці, обов'язково провідував Абрама: любив посидіти, подивитися, як той працює. До того ж Абрам знав усі на світі новини (А.Дімаров).
Другу частину таких конструкцій можна порівняти з "останньою краплиною". Об'єктивно її зміст є надлишковим, однак, на думку мовця, саме цей зміст дозволяє йому реалізувати свій задум і надати висловленню ознак довершеності, наприклад: [Професорську колонію я вже бачив.] Суціль особняки в деревах фруктових, вулички чисті, акуратними плитами вимощені, ще й липи вздовж тротуарів, мов на параді (А.Дімаров); [Військовий одяг щільно облягав розповнілу постать дядька Андрія,] на голові була будьонівка з отакенною зіркою, на ногах - блискучі хромові чоботи із срібними шпорами, при боці - справжнісінька шабля з червоною китицею, ще й наган у кобурі (А.Дімаров); Тож не дивно, що на пишний обід Яків Стецюк не залишився: у нього повно справ, та й взагалі він не п'є (з газети); Він (Петро - С.Т.), либонь, не менш од мене знесилився за кілька останніх днів: і недоїдали, і недопивали, та ще й поранення дається взнаки (Є.Доломан).
Незважаючи на різницю, яка полягає в тому, що власне градаційні речення плануються одразу як поліпропозитивні, а приєднувальні спочатку замислюються як монопропозитивні, принцип організації цих речень у кінцевому підсумку є той самий: зміст першої частини відповідає критерію необхідності, завдяки ж другій частині зміст висловлення задовольняє критерій достатності.
Викладені думки дозволяють зробити висновки про те, що перша і друга предикативні частини в складі досліджуваних речень співвіднесені відповідно до критерію необхідності/достатності, що й лежить в основі формування між ними відношення градації й визначає статус таких складних конструкцій як градаційних. Перспективою подальших досліджень може стати аналіз інших відношень, які виникають між предикативними частинами складних конструкцій, з боку критеріїв необхідності і достатності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 368 с.
2. Коломієць В.Т. Синтаксично-стилістичні функції сполучника а в сучасній чеській літературній мові // Питання слов'янського мовознавства. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. - Кн.5. - С.113-138.
3. Крючков С.Е. О присоединительных связях // Вопросы синтаксиса современного русского язика. - М., 1950. - С.397-411.
4. Лившиц В.А. Соединительно-присоединительные конструкции в языковом строе публицистических статей А.М.Горького // Наукові записки Дніпропетровського держ. ун-ту. - Харків, 1958. - Т.68. - Вип.16. -
С.66-79.
5. Михлина М.Л. О присоединительных структурах // Учёные записки Душанбинского пед. ин-та. Филологическая серия. - Душанбе, 1956. - Т.14. - Вып.6. - С.115-133.
6. Плещенко Т.П. Присоединение как один из видов синтаксической связи в современном русском литературном языке (наблюдения над присоединением с союзами сочинительного характера): Автореф. дис … канд. филол. наук. - Минск, 1960. - 16 с.
7. Попова И.А. Сложносочинённое предложение в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского язика. - М., 1950. - С.355-396.
Loading...

 
 

Цікаве