WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зміст першої й другої частин висловлення в їх стосунку до відношення градації - Реферат

Зміст першої й другої частин висловлення в їх стосунку до відношення градації - Реферат

висловленні мовець сам оцінює, відображення якої з ситуацій відповідає критерію достатності. Таким достатнім компонентом у висловленні й виступає інформація про виснажені поля, які дісталися колоністам від селян. У прикладі [Це була машина якогось великого пана.] Килими на підлозі такі, що на стіну їх тільки й вішати, ще й сидіння в чохлах білосніжних (А.Дімаров) життєвий досвід і фонові знання так само не дозволяють визначити, що більше вказує на належність машини великому пану - килими на підлозі чи білосніжні чохли на сидіннях. У цьому випадку мовець також сам визначає, інформативний зміст якої з частин довершить висловлення - це є зміст другої його частини, який позначено як достатній, тоді як зміст першої є лише необхідним. Переконатися в тому, що, з об'єктивного погляду, в обох предикативних частинах наведених речень передається та сама інформація щодо її значущості, можна, помінявши частини місцями, пор: Поля ми одержали від селян страшенно засмічені, а до того ж Калина Іванович був поганий агроном; Сидіння в чохлах білосніжних, ще й килими на підлозі такі, що на стіну їх тільки й вішати. Такі речення дають підстави стверджувати, що мовець, відображуючи у висловленні дві ситуації, як необхідну оцінює ту з них, інформація про яку першою спала йому на думку, другу ж частину додає для того, щоб зробити висловлення довершеним. Викладене демонструє суб'єктивність визначення змістових компонентів висловлення з боку критерію необхідності/достатності.
Отже, перша і друга частини співвіднесені в структурі досліджуваних речень, з погляду мовця і відповідно до його комунікативного завдання, як необхідна і достатня, що й забезпечує виникнення між ними градаційного відношення.
Такий підхід доводить, що змістову значущість першої і другої предикативних частин визначає мовець відповідно до комунікативного критерію необхідності/достатності, у чому й полягає сутність відношення градації. Через це воно осмислено в роботі як суб'єктивно-модальне значення. Співвіднесення ж змістової значущості обох частин з об'єктивних позицій веде до нехтування позиції мовця, що заважає розумінню самої сутності градації як комунікативно зумовленого відношення між предикативними частинами складного речення, що його містить.
Ситуації, які, за оцінкою мовця, надають висловленню довершеності, належать, як правило, до незвичних, виняткових, а іноді навіть нестандартних, таких, що виходять за межі певної норми, за межі очікуваного, навіть попри погляд, закріплений у суспільній свідомості. Оцінка мовцем другої ситуації як незвичної, виняткової може збігатися з об'єктивною оцінкою або суперечити їй.
Відшукуючи достатню інформацію, яка б довершувала висловлення, мовець враховує інтереси слухача. Він ставить себе на місце того, хто, так би мовити, сприймає повідомлення, і, оцінюючи своє висловлення, сам вирішує, зміст якої з частин привернув би його увагу. Виходячи з цього, мовець намагається знайти виразний компонент, на який слухач має звернути увагу. Таким компонентом і є відображення нестандартної ситуації в другій предикативній частині речення. Оцінювання мовцем ситуації, описуваної в другій частині висловлення як нестандартної, як правило, спирається на оцінку, сформовану в суспільній свідомості. Так, у конструкції [Якуб - чаклун і чорнокнижник...] Якуба вжахалися не тільки малі діти, набожні та забобонні жінки й стара його, Якуба остерігались навіть визнані сільські відьми, одверті безбожники, парубки-відчайдухи (Я.Гончарук) у першій предикативній частині описується звичайна ситуація, а саме, Якуб, який був чаклуном, викликав острах у дітей та забобонних жінок. На думку мовця, ця інформація є необхідною, але її недостатньо для того, щоб переконати слухача в тому, що Якуб був дійсно страшний. Із цією метою мовець приєднує зміст, який забезпечить змісту висловлення достатність. Ситуація, описана в другій частині, виходить за межі норми, оскільки суперечить сформованому уявленню людей про відьом, які самі є страшними і бажано з ними не мати справ; про безбожників, які ні в що не вірять; про парубків-відчайдух, які нічого не бояться. Якуба ж всі вони остерігалися. Таким чином, мовець, беручи до уваги суспільний досвід, оцінює другу ситуацію як нестандартну. Залучення її опису до висловлення і допомагає йому здійснити поставлене комунікативне завдання.
У тих же реченнях, де кожна з відображуваних ситуацій може задовольняти критерій достатності, обидві вони є винятковими, наприклад: [А тепер, коли важливі діла залишилися позаду, якраз упору сісти до трапези:] вже час - княгиня жде, та й ви з дороги голодні, стомилися (з журналу). Як згадувалося, особливістю таких конструкцій є те, що відображувані в предикативних частинах ситуації об'єктивно є рівнозначними. У цьому прикладі без комунікативної позиції мовця не можна визначити, чому треба було йти до трапези: тому, що вже був час обідати і княгиня чекала, чи тому, що гості були втомленими, пор.: [А тепер, коли важливі діла залишилися позаду, якраз упору сісти до трапези:] ви з дороги голодні, стомилися, та й вже час - княгиня жде. Отже, у висловленні кожна з ситуацій, описаних у предикативних частинах, є винятковою. Мовець же мав надати статусу достатньої одній із них.
У другій частині градаційних речень може йтися про стани речей, які є прямопротилежними тому, що слід було б очікувати, як, наприклад, у конструкціях Іноді мене (вчителя математики - С.Т.) охоплює розпач, з голови, мов сполохані горобці, вилітають знання, навіть таблиця множення розсипається на потеруху (М.Тарновський); [Ой-бо допекла мені до живого та праця! Ненавиджу її, як невольник свої кайдани,] але так само, як невільник кайданів, так я її не можу позбутися й на хвилину. Навіть у сні не перестаю працювати, не можу розстатися з моєю мукою (І.Франко); Вечір не такий уже й пізній, а в селі ні звуку. Навіть собаки примовкли, не певні, мабуть, як їм поводитися зараз (Д.Міщенко). Ці стани речей мовець оцінює якненормативні, екстраординарні. Невідповідність відображуваних ситуацій нормі виражається в конструкціях за допомогою сполучного засобу навіть, що вносить до висловлень прихований, імпліцитний, зміст, який містить змістові модальні іплікатори "не можна" і "треба": цей зміст і є нормативним, пор.: уві сні не можна працювати - треба відпочивати; собакам не можна переставати гавкати від того, що настав вечір - треба гавкати; учителеві математики не можна забувати таблицю множення - її завжди треба пам'ятати. У таких висловленнях імпліцитний зміст, що притаманний їхній другій частині, повідомляє про погляди мовця на норму, які збігаються із поглядами, сформованими в суспільній свідомості. Однак прямо не повідомляється чогось нового про фактичний бік відображуваного стану речей, крім того, про що йшлося в першій частині. Фактична додаткова інформація є прихованою в семантиці другої частини висловлення. Так, зі змісту другої частини градаційної конструкції [Ті, що стояли ще внизу і побачили обварених і обпечених смолою вояків, які попадали з валу, зупинилися - і ані руш!] Ніяка сила вже не могла примусити їх полізти вгору. Навіть нагайка та шабля не змусила б їх ступити на перший щабель драбини (В.Малик) можна дізнатися про те, що нагайка та шабля здатні примусити будь-кого виконувати будь-які дії (ця інформація становить пресупозицію другої частини). У даному ж разі нагайка та шабля були безсилі. Таким чином, відображуваний у другій частині висловлення стан речей також суперечить тому, що слід було б очікувати, через що є нестандартним, винятковим. Завдяки цьому її інформативний зміст набуває ознак достатності. Крім того, достатність змісту висловлення забезпечується також тим, що в другій частині конкретизується зміст першої частини, який є необхідним. Іншими словами, зміст першої і другої частини співвідносяться як часткове і загальне.
У такій конструкції, як [Яка ж то була музика!] Все навколо завмерло, слухаючи нас, навіть соняшники повернулися цікавими головами, заглядаючи через тин (А.Дімаров), зміст другої предикативної частини, який є достатнім, також конкретизує зміст першої
Loading...

 
 

Цікаве