WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення - Реферат

“Популярність” автора, тексту, героя: кілька думок про діахронію уявлень від київської русі до сьогодення - Реферат

популярністю античного театру (до речі, принагідно згадаємо небезпідставне твердження Вадима Кожинова у відомій фундаментальній праці про роман [2]: виникнення так званого "античного роману" свідчило про кризу "масової словесності"; зумисне не кажемо "писемності" - бо йдеться про закінчення широковідомої всенародності грецького театру, як суспільно-естетичного феномену. Література разом з цим "античним" типом роману перейшла з багатотисячних амфітеатрів до нечисленних груп начитаних чи просто грамотних. Так формується начебто елітарність жанру. Але більшість романів нового часу - що це, як не твори масові? Такі химерні повороти "від нещастя до щастя" жанру чи навпаки - свідчення того, що життєдайні резерви літератури - невичерпні, а комбінації можливостей - непередбачувані).
Повернемось до "масовості" радянської доби. Треба віддати належне конструкторам суспільної ідеології: вони модифікували римське"демократичне гасло", порушивши рівноправність "хліба " і "видовища." Хліба (матеріального) могло бракувати, але якоюсь мірою його заміняла культивована утопічна мрія. Мабуть, це все-таки краще, ніж пересиченість тіл і смерть душі: адже до потреб тіла література, навіть масова, ніяк не належить. Їй потрібна духовна "зачіпка", щоб співдіяти з людською особистістю… Викидати за борт позитивні риси досвіду цих десятиліть не варто. Це було б усе одно, що "доїти і різати корову одночасно", як висловився Д.Чижевський у відомому тепер листі до Т.Манна [5, 1]. Манн накладав на всю культуру Німеччини 1933-45 років ярлик культури "під Геббельсом". Печально спостерігати, коли в нас знаходяться радикали, які не 12, а 73 роки і все-таки не виразно-людожерної, а парадоксально-двозначної епохи, що поєднала руйнацію устоїв з побудовою нового, - порівнюють до фашизму, - та ще й концентровано виймаючи з цього періоду тільки чорне! Не всі й тоді були чекістами, стукачами КДБ і українофобами (як і не всі "теперішні дисиденти" буди дисидентами тоді). Мабуть, в цьому випадку, як за всіх часів і режимів, діяло правило особистого вибору, особистої відповідальності, себто, власне - совісті. Д.Лихачов визначав совість так: "пам'ять + моральна оцінка". Без пам'яті і моралі людина волею-неволею стає зрадником: себе, роду, народу, духовних традицій, ідей, літератури, власної історії…
Ну й що - хай у маловідомих тепер "Прекрасних катастрофах" довоєнного Юрія Смолича діяли комсомольці, але це була добротна популярна література своєї епохи. Чи "Аргонавти Всесвіту" В.Владка. Те саме… Ніхто не закликає реанімувати цю популярність, що відійшла в історію. Але збагнімо принципи: подібна література несла позитив "захисту
добра" - вона пропагувала великодушність, самопожертву, взаємодопомогу, красу, любов… Те саме й у дитячій літературі, хоча це зовсім інший напрямок дослідження. Як іронізував журналіст популярної (!) газети - "виросло покоління, яке не знає Незнайка". Чи була трилогія М.Носова про Незнайка, відзначена свого часу Державною премією СРСР, ідеологічною літературою? Трилогія в алегоричній формі вчила дружбі, любові до рідної землі й багатьом іншим корисним речам. А те, що ми доживаємо до часу, коли треба обов'язково, як у суспільстві місячних коротунчиків, кидати монету-"сантик", аби водопровідний кран дав нам водиці, колись фактично дармової, - то чи треба тут винуватити Носова або його героїв?.. А чи була ця трилогія популярною? Була і є, про що свідчить її перевидання й мовою оригіналу, і в перекладах після півтора десятиліття після зникнення СРСР. (Є навіть спроби продовжень пригод Незнайка та його друзів - зазирніть до будь якої книгарні, щоб переконатися…)
Не приховаємо (та це й очевидно), що "радянський кодекс" - є значною мірою плагіатом із християнського вчення, з вийняттям його духовної сутності й штучним, а отже, протиприродним для першоджерела, "заземленням." Плагіат радикально блюзнірський, бо
це - крадіжка у Бога із забороною згадувати Автора. Але чи набагато кращим є нинішнє повсесвітнє піднесення "ідеологічних дарів" сатани з культом особи його - як автора… Найбрудніша розпуста, збочення, роздування й без того хворобливого, невтримного егоцентризму та взаємної "вовчості"…
Від літератури Київської Русі до присмерку радянщини, від "слів", "двоєсловій" (діалогів), "преній," "житій", "начертаній", "описаній", "чтеній" - і до "Собору" О.Гончара, "Плахи" Ч.Айтматова, поеми "Сім" Б.Олійника… - в літературі діє канон, як дисципліна і "форма життя" літературного твору. Не втримаємося від розлогої цитати з Андрія Тарковського, ім'я якого в історії кінематографу багато хто співвідносить з іменем Ф.Достоєвського в літературі: "Колись обмежувальні рамки для мистецтва давав канон. Релігія підказувала художникам форми їхньої творчості. Свобода, надана людині ХХ століття, атеїсту і володареві світу, виявилася для неї погибельною. Вона не може існувати з мільйоном можливостей, гасне, не зібравшись… Подрібнені, в неможливості опертися на загальну ідею (виділення наше. - О.Я.) художники блукають, як сироти, і міркують: чому ж ми так здрібніли?" [7,44].
Нема ідеї, здрібніла художня думка і "елітарна" й "масова" (а з епохою загальної грамотності й суперкомунікацій сфери цих обох напрямів мистецтва часто перетинаються)… Маса лжелітератури для мас - це якийсь трагічний двійник популярної літератури, яка все ж має банально "вести" маси вгору, а не "вестися" за ними.
Чи нова ця проблема?
Ні.
Чи важлива вона?
Так.
Простий факт: відомий більше колись, аніж тепер, Корній Чуковський (відомий тоді, коли читали більше розумних добрих речей, і взагалі більше читали) висловив стурбованість потопом низькопробної маслітератури ще в 1908 році (робота "Нат Пинкертон и современная литература"). Цю статтю читав, між іншим, Л.Толстой. В ній молодий іще літературознавець аналізував питання наступу примітивного масового мистецтва: "Разве вы не видите, что точно плотина прорвалась, и со всех сторон на всю культуру хлынули эти миллионы дикарей… и нет нигде надежного ковчега… Мы все утопленники". Через 60 років Чуковський звертається до тієї ж теми. Він
Loading...

 
 

Цікаве