WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Праця Я.О.Спринчака „Очерк русского исторического синтаксиса” (лінгвоісторіографічний аспект) - Реферат

Праця Я.О.Спринчака „Очерк русского исторического синтаксиса” (лінгвоісторіографічний аспект) - Реферат

Потебнею граматичної форми, згідного з яким зміст та форма уособлюють один акт думки. Це розуміння дало йому змогу довести неправильність думки основоположників порівняльно-історичного мовознавства про те, що перший період створення форм в мові був замінений періодом знищення. Як пише Спринчак, Потебня вважає такий поділ безперервного розвитку мови на періоди неправильним, тому що разом зі зникненням зовнішніх при знаків у слові граматична форма не зникає, а продовжує жити у значенні слова.
Речення - це основний осередок мовлення, структурною основою та за разом вихідним пунктом для історичного розвитку граматичного строю мови. Воно повинно вивчатися з боку його формально-граматичної структури. Структура самого речення, яке виражає та формує думку, історично змінюється.
Як зауважує Спринчак, частини мови Потебня виділяє, виходячи з того, яку синтаксичну роль вони виконують у реченні. Таким чином Потебня тісно пов'язує частини мови з членами речення. Частини мови та речення співвідносні. Слово як частина мовлення, яка є граматично оформленою, функціонально тісно пов'язана з реченням. Граматичні категорії мови історично змінюються, до того ж, як звертає увагу Спринчак, на думку Потебні, формальні категорії мови не співпадають з логічними категоріями мислення. Потебня, як пише Спринчак, вважає, що граматичні форми та категорії виникають та розвиваються у реченні, створюють та змінюють саме речення. Утворення та зміна граматичних форм, що утворюють формальній зміст речення, на думку Потебні, є іншою назвою для зміни самого речення.
Спринчак вважає, що головна ідея "Из записок по русской грамматике" - це думка про історичну змінюваність граматичного строю, строю речень, про рухливість граматичних форм та категорій.
На основі співставлення синтаксичних фактів давнього та нового строю мови Потебня встановив дві стадії або епохи у історичному розвитку структури речення - іменну та дієслівну. Іменний тип речення характеризується тим, що присудок у ньому виражається іменними категоріями (Я - не ездок; Жалоба - моя), а дієслівний тип речення має присудок, що виражається особовим дієсловом (Я не езжу; Я жалуюсь).
В іменниковому реченні давньої мови узгодження грало головну роль, а у дієслівному строї речення головними стають синтаксичні зв'язки керування та пізніше розширюються зв'язки прилягання.
У зв'язку з розвитком речення та його членів виникають та змінюються частини мови в залежності від виконуваних ним синтаксичних функцій у мовленні.
Так, наприклад, прикметник виник з іменника, який вживався у ролі означення. Висвітлення процесів відділення прикметників від іменників та історичного розвитку прикметників є змістом третьої частини "Из записок по русской грамматике" Потебні.
Спринчак каже, що розвиток граматичної будови мови, на думку Потебні, іде від первісного злиття до диференціації окремих частин мовлення, до того ж синтаксис є основою розвитку граматичного строю. У розвитку синтаксичної сторони мова поступово переходить від складеного присудка, який виражений зв'язковим присудком та дієприкметником в іменній частині, до простого, а у зв'язку з цим, згідно теорії Потебні, збільшується протилежність між іменем та дієсловом та стається диференціація їх функцій. Це положення доводиться у нього історією дієприкметника. Давній дієприкметник, який Потебня розглядає як проміжну категорію між іменем та дієсловом, у зв'язку зі збільшенням протилежності між ім'ям та дієсловом поступово наближається до дієслова та перетворюється на дієслівну форму. Тому у давній мові дієприкметники, які мають предикативність, близькі по вживанню до дієслова. Поступово такі дієприкметники перетворювалися у дієслівні форми, а дієприкметники, що віддалилися від дієслова, стають іменами.
Як пише Спринчак, важливою тенденцією у розвитку синтаксичної будови мови є прагнення до диференціації членів речення, або, як виражається Потебня, "к различению бывших прежде однородных функций членов предложения". Ця тенденція виявляється у обмеженні узгодженості (інакше кажучи атрибутивності) і у розширенні вживання неузгоджених відмінків.
Спринчак також відмічає, що у своєму дослідженні на питання, у якому напрямку розвивається мова, Потебня відповідає, що мова розвивається від імені до дієслова, хоча таке загальне формулювання не є безспірним і може викликати зауваження. Докази цього Потебня бачить у переході давніх дієприкметників та інфінітива, які раніше були віддієслівно-іменниковими утвореннями, у дієслівні форми.
Спринчак звертає увагу на відмінність поглядів Потебні та Буслаєва на дієприслівникові обороти, які останній називав "сокращенными придаточными предложениями". Потебня розглядав їх як результат історичного розвитку простого речення у сторону складеного і не вважав продуктом скорочення підрядного речення. У результаті історичного вивчення давньоруських конструкцій типу ньсть къто милуя, въставъ и рече Потебня, на відміну від думки Срезневського та Буслаєва, які бачили у звороті въставъ та рече два речення (въставъ есть та рече), вважав, як пише Спринчак, його одним реченням, але не таким цілісним та спаяним, як сучасне речення, оскільки у ньому є два присудка (один дієслівний рече та другий, другорядний, въставъ). Зародження другого предикативного центру поряд з дієслівним присудком штовхало розвиток речення у сторону складного, хоча, на думку Спринчака, у якій він погоджується з Потебнею, цей шлях не привів у російській мові до виникнення складного речення, тому, що останнє у слов'янських мовах утворилося у результаті з'єднання двох або декількох простих речень у одне складне. У результаті цього історичного процесу у російській мові з'явилися прості речення ускладнені дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами. На основі висновків, які були здобуті на шляхом історичного аналізу синтаксичних оборотів, Потебня, як пише Спринчак, категорично заперечував проти використання терміну "скорочене підрядне речення", оскільки ці відокремлені конструкції не продуктом скорочення підрядного речення. У своєму дослідженні"Из записок по русской грамматике", яке поклало початок порівняльно-історичному синтаксису слов'янських мов, Потебня зробив ряд важливих наукових відкриттів, яки стали епохою у розвитку науки про російську мову. Серед них Спринчак виділяє такі, як вчення про розкладання складеного присудка, про втрату та заміну других непрямих відмінків, про аппозицію, про перехідність частин мови, про розвиток складнопідрядного речення на основі складносурядного та ін.
Також заслугою Потебні Спринчак бачить те, що глибиною своїх досліджень в області синтаксису, історичним підходом до вивчення синтаксичного строю російської та слов'янських мов із залученням фактів з споріднених індоєвропейських мов йому вдалося пробудити інтерес до порівняльно-історичного дослідження синтаксису слов'янських мов та створити свою школу учнів та послідовників. Яка називається "харківською школою".
Далі Спринчак характеризує дослідження, що їх зробили учні Потебні А.В.Попов та Д.Н.Овсянико-Куліковський.
Спринчак звертає увагу перш за все на книжку, що її написав А.В.Попов "Синтаксические исследования. I. Именительный, звательный и винительный падежи". Своє порівняльно-історичне дослідження він побудував на матеріалі санскриту, зенда, грецької, латинської, німецької, литовської, латвійської та слов'янської мов.
У цій книжці він спирається на теорію Курціуса, який вважав називний, знахідний та окличний відмінок більш давнішими ніж непрямі відмінки. Спринчак пише, що найдавнішим відмінком є називний на -т (із займенника на та), який спочатку виконував функцію називного відмінка. з появою називного на -s стається розподіл функцій називного та називного та знахідного відмінків: називний відмінок починає означати більш близький до думки предмет, стаючи підметом, а знахідний став означати більш віддалений предмет, об'єкт (додаток). Саме цим, як пише
Loading...

 
 

Цікаве