WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Праця Я.О.Спринчака „Очерк русского исторического синтаксиса” (лінгвоісторіографічний аспект) - Реферат

Праця Я.О.Спринчака „Очерк русского исторического синтаксиса” (лінгвоісторіографічний аспект) - Реферат


Реферат на тему:
Праця Я.О.Спринчака "Очерк русского исторического синтаксиса" (лінгвоісторіографічний аспект)
Для сучасного мовознавства актуальним є звернення до лінгвістичної спадщини минулого. У ХІХ - ХХ ст.ст. провідні позиції посіла компаративістика. У першій чверті ХІХ ст. виникли лінгвогенетичні методи - порівняльно-історичний та історичний. На широкому тлі індоєвропейських мов, проблем їх історії у 20-і роки ХІХ ст. - 30-і роки ХХ ст. ці методи вдосконалюються.
Але до наших часів не так вже і багато вчених, які займалися дослідженням наукових студій, присвячених порівняльно-історичному синтаксису ХІХ - ХХ ст. Серед цих не чисельних праць найважливішою, на нашу думку, є праця Я.О.Спринчака "Очерк русского исторического синтаксиса".
Актуальність теми полягає у тому, що питання історіографії у наш час набули не аби якого значення, але ще ніхто не робив ґрунтовного дослідження цієї праць Я.О.Спринчака з точки зору лінгвоісторіографії.
Метою є розгляд праці в лінгвоісторіографічному аспекті, намагання показати актуальність питань, які були розглянуті, які твердження заслуговують на увагу.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:
1. Розкрити основні концептуальні питання праці.
2. Виявити, які твердження мають найважливіше значення для дослідження історіографії синтаксису.
3. Виявити, які основні тези Спринчака можуть бути використані при подальшій розробці питань.
4. Що з тез Спринчака заслуговує на більш ґрунтовне опрацювання.
Огляд праць синтаксичних досліджень Я.О.Спринчак починає з роботи Ф.І.Буслаєва "Опыт исторической грамматики русского языка". Він каже, що до половини ХІХ ст. у вивченні російського історичного синтаксису переважало історичний напрямок, але саме з Ф.И.Буслаєва починається науково-історичне вивчення російської мови.
Я.О.Спринчак пише, що Ф.И.Буслаєва цікавить слово як сторінка з історії культури російського народу; його увагу мало привернули "сухі, беззмістовні закінчення відмін та дієвідмін". Саме цим Я.О.Спринчак пояснює включення Ф.И.Буслаєвим тропів у синтаксис.
Я.О.Спринчак звертає увагу на те, що Ф.И.Буслаєв підпорядковує морфологію синтаксису, а синтаксис - логіці. Саме підпорядкування граматики логіці і привело автора історичної граматиці до помилкових загальних висновків, які суперечать даним історії мови. Як приклад Я.О.Спринчак наводить його висновок про те, що більша простота новішого синтаксису у порівнянні з давнім залежить від того, що у своєму розвитку мова все більше та більше підпорядковується законам логіки. Намагаючись еклектично поєднувати історичний розгляд синтаксичних явищ з "логічними початками", Буслаєв надавав перевагу логічній схемі синтаксису. Саме в цьому полягає, на думку Спринчака, джерело низки помилок Буслаєва в історико-лінгвістичному висвітленні окремих синтаксичних явищ російської мови.
Далі Спринчак звертає увагу на учення Буслаєва, яке він висунув у своїй історичній граматиці, про скорочення підрядних речень за рахунок дієприкметників та дієприслівників та на використання ним терміну "скорочене підрядне речення" для дієприкметникового звороту (Я встретил там гуляющего человека замість Я встретил там человека, который гулял). Насправді, каже Спринчак, кожна з цих конструкцій виникла і розвивалася у мові окремим шляхом, вони хоч і пов'язані між собою у смисловому розумінні, як синонімічні конструкції, вони генетично не пов'язані між собою.
Завданням синтаксичного вивчення мови є, на думку Буслаєва, у формах сполучення слів розкрити відображення загальних законів логіки, а також внутрішню своєрідність способів вираження, властивих самій мові і таких, що розвиваються іноді всупереч законам логіки.
Але Спринчак вважає, що, не зважаючи на наявність окремих помилок у розділі, присвяченому синтаксисові, у ньому наводиться велика кількість прикладів з давньоруської та народної "руської" мови, при тому, що ці приклади автор супроводжує дуже влучними та глибокими зауваженнями історико-синтаксичного характеру, наприклад, про переважання сурядності над підрядністю у складному реченні давньоруської мови.
Найціннішим, на думку Спринчака, в "Історичній граматиці" є прагнення Буслаєва до історизму в області синтаксису. Спринчак також звертає увагу на те, що Буслаєву не вдалося встановити причинні зв'язки між синтаксичними явищами давньоруської та сучасної російської мови і причиною є те, що йому заважав логічний принцип, на якому ґрунтувався буслаєвський синтаксис. Широких історичних узагальнень та послідовної систематизації зібраних синтаксичних фактів в історичній граматиці Буслаєва немає; причину цього Спринчак вбачає в тому, що в його розпорядженні було мало фактичного матеріалу по історії окремих синтаксичних явищ і ще не настав час для створення історичного синтаксису російської мови.
Великі заслуги в розробці російського історичного синтаксису має О.О.Потебня. Дуже велику увагу його працям приділяє Я.О.Спринчак. Як пише Я.О.Спринчак, на думку Потебні слово є засобом апперцепції, тобто пояснення пізнаваного за допомогою вже пізнаного. Отже, апперцепція слугує цілям пізнання, утворення нових думок. У результаті апперцепції з'являється дещо нове в думці, яке не схоже ані с тим, що апперцепірує, ані з тим елементом, що апперцепірується. Для того, щоб якесь відоме явище могло бути сприйняте людиною, воно повинно мати якісь загальні риси з тією масою психіки, що аперцепірується. Ці загальні риси, загальне між двома членами порівняння, і є засобом апперцепції. Завдяки дії цієї апперцепції первісні розрізнені уявлення поєднуються у суцільний комплекс, який називається чуттєвий образ. Засобом цієї апперцепції, на думку Потебні (як пише Спринчак), є слово. У психологічному відношенні апперцепція являє собою двочленний акт - психологічне судження, у якому те, що апперцепірується та підлягає поясненню є суб'єктом судження, а те, що апперцепірує і пояснює перше - його предикатом. М.Мюллер якось сказав, що "кожне слово є спочатку присудком предмета". На думку Спринчака Потебня погоджується з цим афоризмом Мюллера та вважає, що спочатку слова людської мови являли собою предикати до чуттєвого сприйняття. Спринчак пише, що Потебня вважає, що такий первісний присудок є зародком, з якого надалі розвиваються граматичні категорії, та намагається з'ясувати, як утворюються у психіці поняття з переходом від первісних синтетичних до пізніших аналітичних суджень.
Спринчак каже, що "Думка та мова" - перша праця Потебні - є своєрідним вступом до наступних його досліджень та має дуже струнку філософську концепцію мови, але ідеалістичну у своїй основі. Уже в цьому творі були намічені деякі загальні положення, які надалі розвивалися та конкретизувалися Потебнею на великому фактичному матеріалі, який був витягнутий із різних (давніх та нових) мов індоєвропейської сім'ї, у геніальній праці "Из записок по русской грамматике". Усі чотири частини цього великого дослідження присвячені питанням російськогоісторичного синтаксису. Це, на думку Спринчака, є підґрунтям для більш детального опису цієї праці, до якої доведеться часто звертатися при висвячені історії структурних типів речення та окремих словосполучень російської мови.
Як пише Спринчак, виходячи з принципу історизму, Потебня у своїй праці "Из записок по русской грамматике" намагається дати відповідь на запитання, яке він сам поставив: "Звідки і куди розвивається мова?", а також встановити закономірності в історичному розвитку синтаксичної будови мови та її граматичних категорій.
У першій частині своєї праці Потебня викладає свої погляди на природу слова та його відношення до думки, своє поняття граматичних форм та категорій. Граматична форма слова, на думку Потебні, визначається його використанням у реченні, інакше кажучи, морфологічна природа слова та його форми зумовлена синтаксичною роллю цього слова у реченні.
Спринчак визнає глибоке розуміння
Loading...

 
 

Цікаве