WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві xix століття - Реферат

Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві xix століття - Реферат

розуміють розгорнуті словесні портрети і картини, техніка створення яких нагадує методи живопису. Художники слова типічно використовують засоби обрамлення тексту, фрагменту, широко вживані іконографічні мотиви, враховують взаємне розташування елементів композиції, приділяють чільну увагу контрастам світла і темряви, кольору, обсягу і маси. Проте головною рисою, яка визначає справжній живопис-в-слові, є відповідність зоровій перспективі глядача-спостерігача.
Майже всім цим критеріям відповідає хрестоматійний словесний портрет Маріан Голкомб із роману У.Колінза "Жінка у білому". Тим більше, що Колінз створює його від імені художника Уолтера Хартрайта, який розуміється на перспективі.Вікторіанський "живопис словом" звичайно співпадає з певним кульмінаційним моментом, а пейзаж відповідає сюжету, характерам і темам.
Розвиток англійської і французської літератури у XIX ст. визначають два вектори: "висока", серйозна, епічна Література і масова, популярна, бульварна. Градація масової літератури більш строката і різнобарвна - у тематичному, стилістичному, жанровому, естетичному планах. Принциповим ознакам масової літератури відповідають романи О.Дюма, Е.Сю, Понсона дю Террайля, але також - принаймні, по критерію популярності, читацького попиту - і окремі твори визнаних класиків: "Знедолені" Віктора Гюго, "Мадам Боварі" Гюстава Флобера, "Любий друже" Гі де Мопассана, окремі романи братів Гонкур і Еміля Золя.
В англійській літературі певним симбіозом "високої" і масової літератури можна вважати велику кількість романів У.Колінза, Е. Булвер-Літтона, Е.Троллопа, Г.Уелса, Дж. Макдоналда, Мері Елізабет Бреддон, Чарлза Ріда та ін. Добре відомо, що у жанровому відношенні до категорії масової літератури відносяться такі відомі автори як Марріат, Р.Хаггард, Р.Л. Стівенсон, кожний з яких був засновником певного піджанру. Своєрідне явище масової літератури досліджуваного періоду являє собою творчість Шерідана ле Фаню. Чимало творів в жанрах масового попиту створено такими видатними англійськими письменниками як Г.К.Честертон і Джером К. Джером.
Всі, або майже всі письменники з цього списку обгрунтовували свою поетику, розмірковували над предметом літератури, її естетичної функції взагалі. Творчість Едгара Булвер-Літтона, засновника ньюгейтського роману, і його особистість неоднозначно сприймалися його сучасниками. І в наш час його інколи заносять до рейтингу слабких, кон'юнктурних письменників. Проте з таким приниженням творчого внеску Булвер-Літтона у англійську і європейську літературу не можна погодитися. Письменник не вважав жанр поліцейського роману низьким. На його концепцію ньюгейтського роману вплинула кар'єра відомого паризького детектива Відока. В свою чергу, романи Булвер-Літтона надихнули американського "двійника" Відока, Пінкертона, на багатотомні мемуари. У 1840 р. в передмові до "Пола Кліффорда" Булвер-Літтон пояснював, з якою метою він написав свій роман: "...щоб привернути увагу до двох недоліків карних установ: хибності в'язниць і кровожерливому законодатству. Виходить так, що спочатку ми псуємо хлопця у виправному закладі, а лише він стане дорослішим, відправляємо його на шибеницю, щоб поскоріше відгородитися від власних непробачних помилок". Інша мета, вказував письменник, полягає в тому, щоб показати "що немає принципової відмінності між вадами і хибами простонароддя і вадами і хибами вищих верств суспільства і що мова одного суспільного прошарку є лише варіантом жаргону іншого".
Співіснування двох видів дітератури, "високої" і "низької", у західноєвропейському письменстві XIX ст. було далеко не статичним. Ніякого "статуса кво" між цими видами не існувало, вони конкурували між собою, запозичуючи один у другого окремі літературні засоби і прийоми. Відомо, що певну частину детективного сюжету у "Знедолених" В.Гюго загострив під впливом "Паризьких таємниць" Е.Сю, а Ч.Дікенз розпочав свій роман "Таємниця Едварда Друда" під впливом "Жінки у білому" У.Колінза.
Встановлення певних спільних рис між "високою" класикою і творами масового попиту є актуальною проблемою у тому плані, що воно дозволяє зрозуміти і пояснити феномен читацької популярності таких різних творів як "Граф Монте-Крісто" і "Мадам Боварі", "Мельмот-скиталець" і "Знедолені", "Жінка у білому" і "Мідлмарч", "Таємниця леді Уолд" і "Тесс із роду д'Ербервіллів". Чи можна, наприклад, вважати коректним традиційне віднесення Дж. Еліот до ареопагу "високої" літератури, а У.Колінза - до масової, популярної? Звичайно, ні. Якщо Дж.Еліот досягає у "Мідлмарчі" філігранної техніки психологічного аналізу, то У.Колінз у "Жінці в білому" перевершує Дж. Еліот у жанровій новизні, напруженності оповіді, створенні зарисовок, які є "живопис-в-слові".
Між творами як одного виду, так і між творами двох видів існують паралелі, які дозволяють говорити - відповідно нашому аналізу - не лише про типологію домінант і критеріїв масової літератури, але і про певні споріднені риси двох видів літератури, серьйозної і масової. Доволі очевидною є спорідненість двох літератур у площині тематики і проблематики. Підкреслюють соціальний характер тематики масової літератури - критика суспільних вад, життя маргінальних груп суспільства, подолання перешкод на шляху до успіху,життєві невдачі і кризи, злочин, корупція. Але такими ж є теми і проблеми і більшості романів критичного реалізму.
Методологічно важливими для подальших пошуків стосовно вказаної проблеми є відомі погляди Ю.М.Лотмана на проблему взаємодії сфер "високого" і "низького" в літературі. Взаємна напруга між цими сферами робить літературу не лише сумою текстів (творів), але і текстом, єдиним механізмом, цілісним художнім твором. "Видимо, описывая литературу той или иной эпохи как единый текст, мы скорее всего приблизимся к задаче выделения универсалий литературы как специфического явления" [1, 203-216]. Продуктивною у плані пошуку таких універсалій літератури є відома концепція Джона Кавелті стосовно "формульної літератури" (термін, під яким він об'єднує жанри масової літератури). Дж.Кавелті визначає формульні утворення, конструкти, згідно яким розбудовані жанрові різновиди масової літератури, іпереглядає аксіологічні стереотипи стосовно масової літератури.
Підсумовуючи наш розгляд і аналіз специфічних рис масової літератури у західноєвропейському письменстві XIX ст., підкреслимо ще раз актуальність дослідження філологічних і лінгвістичних аспектів масової літератури.
У нашій публікації ми виокремили і певною мірою проаналізували наступні домінанти і критерії масової літератури вказаного періоду: жанрова ознака, протиставленість "високій" літературі, технологічність, або конвейєрність виробництва, розквіт роману-фельєтону, вікторіанський сенсаційний роман, проблема встановлення особистості(тема перевтілення), позитивний, життєстверджуючий пафос, наративна затримка (саспенс), живопис словом (живопис-в-слові).
Література
1. Лотман Ю.М. Избранные статьи. - Таллин, 1992. - Т.1.
2. Хализев В.Е. Теория литературы. Учеб. 2-е изд. - М.: Высш. шк., 2000. - 398 с.
3. Мельников Н.Г. Массовая литература // http://eressea/hmurr/ru.
4. http://kyokushinkan.org.ua
5. http://www.victorianweb.org. - A Review of Caroline Levin's The Serious Pleasures of Suspense: Victorian Realism and Narrative Doubt.
6. http://www.victorianweb.org. - The Victorian Sensation Novel 1860-1880 - "preaching to the nerves instead of the judgement".
Loading...

 
 

Цікаве