WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві xix століття - Реферат

Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві xix століття - Реферат


Реферат на тему:
Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві xix століття
Ознакою літературного процесу нашого часу є той беззаперечний факт, що масова Література домінує над класикою і сучасними творами епічного, соціально-філософського плану - за тиражами, читацьким попитом, жанровим різноманіттям, невимушеним, а почасти і оригінальним сюжетом і наративністю. Увагу дослідників все більше привертає тенденція до певного синкретизму, злиття масової і серйозної літератури.
Однією з перших і очевидних ознак масової літератури є плідність авторського
доробку - по роману, а іноді і більше на рік. Тоді під категорію масової літератури підпадають навіть такі письменники "високої" літератури як Айріс Мердок, Ірвінг Стоун, Франсуа Моріак, Маргарет Дребл. Цей список можна продовжити. Але плідний творчий доробок - це лише зовнішній критерій, який поєднує, або об'єднує, масову і "серйозну" літератури. Сучасна тенденція до синкретизму двох полярних, як вважалося раніше, різновидів художньої літератури виявляється, насамперед, у запозиченні масовою і серйозною літературою домінант протилежної поетики.
Над проблемою "межі і дистанції" між двома Літературами розмірковує автор (не вказаний) інтернет-статті, коли він порівнює сучасну російську і японську літератури. "Тенденція, яку можна було б назвати взаємопроникненням різних жанрів, отримала зараз широке розповсюдження в сьогоднішньому світі тільки в Росії і Японії "товсті літературні щомісячники" користуються високим авторитетом у читачів і служать мірилом художньої цінності твору" [4].
Отже, зближення сучасної серйозної і масової літератури є тим важливим чинником, який робить актуальним розгляд феномену масової літератури. Фахівців все більше цікавить специфіка масової літератури, художня структура, мовні і естетичні домінанти літератури "другого ряду". Все більше набуває визнання та очевидна обставина, яка ігнорувалася раніше, що вершинні, знакові твори світової літератури не виникли ізольовано, вони певною мірою обумовлені сучасним письменнику літературним процесом і літературною стратегією письменника.
У нашій публікації ми ставимо за мету окреслити три проблеми, пов'язані з масовою літературою в західноєвропейському письменстві XIX ст.: типологію художньої структури творів масової літератури, критерії зближення масової і серйозної літератури, феномен читацької популярності.
Жанрову ознаку можна вважати першою типологічною домінантою масової літератури. Розрізняють такі піджанри як сенсаційний роман, ньюгейтський роман, авантюрний або пригодницький, авантюрно-історичний, кримінальний або роман поліцейського розслідування, карного розшуку (police casebook fiction), від якого виокремився детектив, наукова (science fiction) і ненаукова (fantasy) фантастика, мелодрама або роман кохання.
Прикметною рисою масової літератури є її протиставленість "високій" літературі; вона не входить до "офіційної літературної ієрархії" свого часу і є відчуженою від "пануючої літературної теорії епохи" [3]. Але, з іншого боку, "висока" Література, так само, як і масова, - це перемінні величини літературної системи. Ці величини потерпають іноді кардинальні зміни у своєму складі і по-різному інтерпретуються прибічниками протилежних літературних шкіл і напрямів [3]. Світова література знає тому чимало прикладів, коли ревізувалися навіть твори Шекспіра. Так, Джон Драйден "творчо переробив" "неправильні", під кутом зору класицистів, п'єси Шекспіра "Буря", "Троїл і Кресіда", "Антоній і Клеопатра".
Третьою домінантою масової літератури, у нашому переліку, є такі її загальновідомі риси як технологічність, "конвейєрність" виробництва, а також наявність кліше і певних схем стосовно сюжету, мови, стилю і навіть об'єму твору [2, 130]. Технологічність виробництва масової літератури і відповідна "поетика штампу" стають можливими у Франції і Англії в XIX ст. завдяки зростанню читацького загалу і розповсюдженню дешевих масових видань ("дешева преса у 40 франків" у Франції і dime novels у Англії - десятипенсові пригодницькі або детективні романи), а також завдяки появі цілих письменницьких бригад (артелей): "Самой знаменитой литературной фирмой того времени можно по праву считать артель "Александр Дюма". Благодаря помощи многочисленных сотрудников - Опоста Маке, Жерара де Нерваля, Анисэ Буржуа, Поля Мериса и других "негров" (которых у Дюма, по его собственному выражению, было столько, сколько генералов у Наполеона) - "император" массовой литературы XIX в. выпустил около 1200 томов разнообразной литературной продукции: романы, повести, пьесы, дневники, путевые заметки и проч. Поистине ударная производительность труда порой приводила к забавным результатам: в 1847 г. разразился судебный процесс, на котором было доказано, что "за один год Дюма напечатал под своим именем больше, чем самый проворный переписчик мог бы переписать в течение года, если бы работал без перерыва днем и ночью" [3].
Четвертою істотною системною ознакою англійської і французської масової літератури XIX ст. можна вважати розквіт роману-фельєтону, який був специфічним не тільки по формі, але і мав свою поетику. Серійний роман друкувався головним чином на сторінках багатотиражних газет невеликими частинами з неодмінно інтригуючою кінцівкою і заключною фразою "Далі буде". Така форма пред'явлення літературного твору обумовила і багато рис роману-фельєтону: особливу конфігурацію кожного фрагменту зі зростанням захопленності у кінці, з театральними ефектами, перерваними кульмінаціями, з умовними, плакатно окресленими типами. Залежність письменників від видавців і умов контракту нерідко приводила до розтягнутого тексту, коли сюжет був вичерпаний, а залишалося написати ще два чи три номери [3]. Важливою рисою тексту серійного формату було те, що йому передував короткий авторський виклад попереднього змісту, текст супроводжували заставки та ілюстрації. Нарешті, текст роману-фельєтону тою чи іншою мірою відрізнявся від тексту книжкового формату. Ці та інші чинники надавали особливу атмосферу романам-серіям, забезпечували їх шалену популярність в читацьких колах.
Поряд з французським романом-фельєтоном найпопулярнішим жанровим різновидом масової літератури у західноєвропейському письменстві XIX ст. був вікторіанський сенсаційний роман. У нашій класифікації він буде п'ятою домінантою масової літератури. Незважаючи на звинувачення критики (1863 р.) у тому, що даний піджанр "апелює до нервів, аніж до розмірковування" (preaching to the nerves instead of the judgement) [6], сенсаційний роман є очевидною візитною карткою, брендом масової літератури вказаного періоду. Популярності сенсаційного роману сприяли такі важливі чинники як усунення гербового сбору на папір для друку у 1855 році, значне збільшення кількості пересувних бібліотек, зростання тиражів газет і поява нових літературних журналів, публікація творів частинами у періодичних виданнях, сенсаційні судові процеси, реформування процедурирозторгнення шлюбу, загальна освіта.
Художню структуру сенсаційного роману визначають особлива, сенсаційно-спрямована тематика, поєднання кримінального конфлікту і пристрасті, деталізований опис, реалістичний і доброзичливий аналіз психології індивіда, дослідження жіночої психіки у дусі Дж.Еліот і Ш.Бронте. Доволі часто у центрі сенсаційного роману знаходиться молода жінка, яка, подібно Магдалені Венстоун у романі Колінза "Без
Loading...

 
 

Цікаве