WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій - Реферат

Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій - Реферат

підводять під хворого руки й одночасно обережно підтягують хворого до себе (Із підручника).
Свій прагматичний потенціал пояснювальні конструкції виявляють також у ролі ілокутивних актів комісивного типу. Характерною ознакою цього типу висловлень є вербальне означення мовцем певних наслідків, які вже в момент мовлення слухач має прийняти за актуальні дії. Дж.Сьорль, зокрема, зараховує до цієї групи такі мовленнєві дії, як обіцянку, присягання, пропозицію, погрозу та ін. Та особливість комісивних висловлень, що в безпосередній ситуації спілкування у мовця виникає потреба глибоко переконати слухача в реальній здійсненності того, про що він говорить, сприяє їх втіленню в пояснювальні конструкції. Закономірність цього факту цілком очевидна: пояснювальні висловлення створюють ефект компресії, можуть увиразнювати ті чи інші значеннєві елементи семантичної структури комісивного висловлення з метою більш глибокого переконання слухача, створенню в нього враження доконечної, обов'язкової результативної реалізації слів мовця в дійсності, як, наприклад, у висловленні Я обіцяю взяти під особистий контроль розслідування цієї справи, тобто винуватці будуть знайдені й покарані згідно з чинним законодавством (Із усного мовлення).
До найбільш нейтрального різновиду мовленнєвих актів цього типу належить обіцянка. Ілокутивний намір мовця - пообіцяти слухачеві щось (виконання/невиконання чогось) - може реалізуватися в різних типах речень. Найпростішими прагматично орієнтованими висловленнями виступають перформативні висловлення, тобто ті, у структурі яких наявні лексеми на позначення ілокутивного наміру мовця, такі, як: обіцяю, клянуся тощо, наприклад: Обіцяю, що берегтиму її як зіницю ока (Із усного мовлення).
Близьким до обіцянки за своїм ілокутивним потенціалом є так зване присягання. На відміну від обіцянки, для присягання характерним є ілокутивний намір не просто переконати слухача, пообіцявши виконати ту чи іншу дію, а ще й необхідність ствердити силу свого слова посиланням на певні загальновизнані цінності (Святе Письмо, землю, батьків тощо). Присяганням мовець ставить слухача в двоїсту ситуацію: навіть якщо слухач не вірить обіцянці мовця, то він мусить повірити його присязі, заґрунтованій на спільних для них обох цінностях, але, з іншого боку, чи може слухач вірити й цій присязі, якщо потенційно він не може довіряти мовцеві. Саме із цих причин у формуванні промісивного висловлення - присягання - мовець може використати пояснювальну конструкцію й у своєрідний спосіб запропонувати варіанти присяги, які б могли впевнити слухача в справжності, чесності його слів, наприклад: Вона робитиме все, що скажуть посередники бога, вона може піти в монастир, у пустелю, буде їсти тільки акриди й дикий мед, спати на жорстві, носити волосяні сорочки. (Цікаво все ж таки, де їх тепер узяти, нема ж ніяких фабрик волосяних сорочок). Одне слово, коли богові хоч трішки цікаво, щоб вона була добра, він повинен, він просто мусить піти на її умови (В.Винниченко).
Погроза як один із виразних ілокутивних актів комісивного типу ґрунтується на тому, що мовець окреслює негативні наслідки певного стану речей для співрозмовника чи третьої особи. Категоричність цього різновиду комісивів не сприяє їх оформленню в пояснювальні висловлення. Більш точним позначенням ілокутивної сили висловлення, реалізованого в пояснювальній конструкції, може бути попередження. Цей різновид характеризується меншою категоричністю й у його пресупозиції є своєрідне співчуття мовця особі (особам), до якої той спрямовує мовленнєвий акт. Виразна інтенція мовця на пом'якшення свого висловлення становить ілокутивну силу такого висловлення: Ще раз повторюю, якщо ви не зізнаєтеся, хто розбив скло, то будуть вжиті жорсткі заходи по відношенню до всіх, тобто зізнавшись, ви уникнете покарання, а розмова буде тільки з винуватцями (Із усного мовлення). З метою викликати довіру колективу, мовець погрожує покаранням, але потім вдається до своєрідного загравання, вказуючи на диференційований підхід при розв'язанні проблеми.
Експресиви як тип ілокутивних актів також можуть оформлюватися за допомогою пояснювально-ототожнювальних висловлень. До експресивного типу Дж.Сьорль відносить такі різновиди, як вибачення, вдячність, співчуття, жалкування, виправдання та ін. Особливість цих ілокутивних висловлень полягає в тому, що в них мовець намагається висловити своє відчуття ситуації, а не лише її бачення, розуміння і в такий спосіб вплинути на співрозмовника або читача.
Специфіку вибачення визначає потреба мовця виправити неналежний стан справ, який був спровокований, спричинений ним. При цьому іллокутивна сила висловлення спрямована на те, щоб мовець повірив у щирість слів, скажімо, якщо ситуацію, яка виникла, уже не можна виправити: Щиро перепрошую за …, тобто мені дійсно соромно (незручно), що я змусив Вас…; Чи зміг би я виблагати Вашого пробачення за свою поведінку, тобто чи можебути мій вчинок Вами засуджений хоча б не так строго (Із усного мовлення). Функціональна придатність пояснювальних конструкцій до вираження й реалізації ілокутивного наміру вибачення визначається тим, що мовець має щонайменше дві можливості представити себе в негативному світлі й, відповідно, двічі благати, прохати вибачення в слухача, що, в свою чергу, справляє або може справити належний емоційний вплив на останнього. У такий спосіб мовець і зреалізує свій комунікативний намір.
Виправдання як один із ілокутивних різновидів висловлень, спрямованих мовцем на те, щоб створити в слухача позитивне враження про себе або про третіх осіб, також належить до експресивів. В цих висловленнях мовець не хоче визнати свою неправоту, неадекватність власної поведінки чи поведінки інших осіб, а тому не вважає за потрібне вибачатися. Він знаходить ті чи інші обставини, які можуть виправдати його, вплинувши на емоції слухача: Він передав через Ізика, що він зовсім звільняє Марисю з роботи, тобто, боже борони, не він звільняє, а закон не дозволяє йому у текстильному промислі тримати таку кволу робітницю, як Марися (І.Вільде). Мовець намагається приховати свою провину стосовно факту звільнення Марисі, знаходячи обґрунтування цього факту в обставинах, що нібито знаходяться поза межами його компетенції.
Отже, дослідження пояснювально-ототожнювальних висловлень у прагматичному аспекті, тобто в аспекті їх творення й функціонування як мовленнєвих дій, засвідчує, що вони є важливими засобами провадження процесу комунікації на шляху взаємодії мовця й адресата. Пояснювально-ототожнювальні висловлення можуть використовуватися практично в усіх типах мовленнєвих дій. Найпитоміше місце належить їм у групі констативів (репрезентативів), що зумовлено своєрідністю семантичної організації висловлення - інтерпретацією мовцем кореферентного диктумного змісту компонентів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. - М.: Наука, 1985. - 228 с.
2. Демьянков В.З. "Теория речевых актов" в контексте современной зарубежной лингвистической литературы // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. - М.: Прогресс, 1986. - С.223-235.
3. Комина Н.А. Систематика комуникативно-прагматических типов высказывания // Прагматические аспекты функционирования языка. - Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1983. - С.93.
4. Мясоєдова С.В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях сучасної української мови. Дис... канд. філол. наук. 10.02.01. - Х., 2001. - 178 с.
5. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. - М.: Прогресс, 1986. -
С.22-130.
6. Почепцов Г.Г. О месте прагматического элемента в лингвистическом описании // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Сборник научных трудов. - Калинин, 1985. - С.12-18.
7. Серль Дж. Класификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. - М.: Прогресс, 1986. - С. 170 - 194.
8. Серль Дж., Вандервекен Д. Основные понятия исчисления речевых актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.18. - М.: Прогресс, 1986. - С.242-263.
Loading...

 
 

Цікаве