WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій - Реферат

Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій - Реферат


Реферат на тему:
Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій
Дослідження своєрідності багаторівневої організації пояснювально-ототожнювальних висловлень є підґрунтям для з'ясування характерних рис їх функціонування у мовленні. Функціональний аспект вивчення складних речень із пояснювальним компонентом змісту зумовлює введення до апарату дослідження поняття про мовленнєву ситуацію, урахування такої важливої її ознаки, як склад учасників (дихотомія "мовець-слухач"), їх фонових знань та стратегії мовця - того, що становить предмет прагмалінгвістики. Важливим у прагматичному аналізі є звернення до основних положень теорії мовленнєвих актів, вивчення особливостей функціонування висловлень із пояснювальним компонентом змісту у складі окремих контекстів як мовленнєвих дій.
Аналіз такого специфічного синтаксичного явища, яким є пояснення, в розрізі його актомовленнєвої, живої реалізації детермінований антропологізацією синтаксичної науки. "Звернення до поняття мовленнєвого акту як соціального феномена міжособистісної взаємодії, який реалізується за допомогою засобів мови, відкрило нові перспективи в соціологізації, ширше, гуманізації лінгвістики" [6, 12], - зазначає Г.Г.Почепцов. Неможливість цілісного розуміння будь-якого мовного явища без звернення до проблеми його реалізації в ситуації реального спілкування була доведена багатьма лінгвістами ХХ століття (Ю.Д.Апресян, Н.Д.Арутюнова, Ш.Балі, Ф.С.Бацевич, А.Вежбицька, І.Р.Вихованець, М.В.Ляпон Дж.Серль та ін.).
Необхідність дослідження пояснювально-ототожнювальних конструкцій в аспекті їх функціонування зумовлене декількома чинниками, зокрема, відсутністю в українському мовознавстві праць, присвячених з'ясуванню прагматичного потенціалу пояснювальних висловлень. Разом із тим, детермінованість пояснювально-ототожнювальних конструкцій комунікативними чинниками, екстралінгвістичними факторами (конситуацією, контекстом, учасниками спілкування) є тими достатніми підставами, які визначають потребу більш глибокого вивчення досліджуваного явища саме у функціональному аспекті. Функціональний опис синтаксичних конструкцій здійснюється з використанням положень прагматики, або теорії мовленнєвих актів. Вивчення висловлень в аспекті їх актомовленнєвих властивостей, а також з'ясування співвідношення прагматичних і структурно-семантичних особливостей речень-висловлень увіходить до завдань прагматичного синтаксису як центральний складник. Із цього приводу слід зауважити, що одним із завдань, які ставить перед собою теорія мовленнєвих актів, є поглиблення теорії перифраз (фактично пояснювальних висловлень), з урахуванням не тільки суто логічних відношень між близькими за змістом реченнями, але й їх комунікативних властивостей [2, 224].
Говорячи про пояснювально-ототожнювальні висловлення, слід констатувати відсутність системних досліджень, присвячених з'ясуванню їх специфіки як мовленнєвих дій, висвітленню питань зумовленості специфічної синтаксичної структури функціональними, комунікативними потребами мовців, що і визначає актуальність обраної теми.
Мета дослідження - встановити закономірності функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій у мовленні.
За характером ілокутивної сили, притаманної тим чи іншим висловленням, традиційно виділяють такі основні п'ять груп, як репрезентативи (констативи), директиви, комісиви, експресиви та декларативи [7, 180-188]. У кожній із названих груп диференціюють різновиди. Реакція адресата, тобто ефект, що створюється за допомогою висловлення, виступає основним критерієм для визначення прагматичного типу мовленнєвого акту. Цей критерій покладений в основу класифікації Дж. Сьорля, який виділяв такі ілокутивні типи та їх різновиди: 1) констативний - повідомлення, ствердження, описи, констатації, звіти, пояснення; 2) директивний - накази, вимоги, розпорядження, вказівки, прохання, поради, рекомендації, застереження, запрошення, питання; 3) комісивний - обіцянки, погрози, пропозиції, присягання; 4) експресивний - вибачення, подяки, співчуття, жалкування; 5) декларативний - називання, визначення, призначення та ін.; 6) вокативний - звертання, виклики [7, 180-187; 3, 99-100].
Закономірно припустити, що висловлення із пояснювальним компонентом змісту проявлятимуть неоднакову активність у тих чи інших типах. На заваді цьому в першу чергу стоїть сама структура пояснювальної конструкції - вона занадто поширена, некомпактна й не має виразних ознак, що сприяли б її використанню як того чи іншого різновиду мовленнєвих дій. Разом із тим дослідники зазначають, що тому чи іншому типу характерні свої структурно-семантичні особливості. Так, наприклад, для експресивів, за спостереженням Є.М.Вольф, характерні конструкції інверсивного, емфатичного, питального характеру тощо [1, 178-195].
Не сприяє функціонуванню пояснювальних конструкцій в ролі певних різновидів їх семантична роздвоєність, можливість різнотлумачення. Гіпотетично неможливим є також їх використання під час відання наказів (директивний тип), оскільки крайня імперативність висловлення пом'якшувалася б наявністю пояснювального компонента. Несподівано звучала б погроза (директивний тип), якби мовець, висловлюючи її, вдавався до інтерпретації своїх намірів. Отже, унаслідок специфіки ілокутивної мети й сили, з якою ця мета досягається, деякі типи й різновиди мовленнєвих актів не можуть функціонувати з використанням потенцій пояснювально-ототожнювальних висловлень. Очевидно, до таких можуть бути віднесені більшість мовленнєвих дій, які зараховуються до групи декларативів. За визначенням Дж.Сьорля, декларативи досить близько перебувають до директивів, оскільки обидва типи наділені потужним ілокутивним потенціалом. На відміну від директивів, декларативи вже фактом свого вимовляння визначають здійснення події в реальності. Так, наприклад, висловлення Ви звільнені! не тільки позначає потенційну дію, яку повинен виконати адресат мовлення, а фактично вже є її здійсненням самим автором висловлення [7, 185-188]. Важливою умовою, яка визначає дієвість декларатива, є позамовна дійсність, дотримання учасниками комунікації норм і конвенцій соціального характеру, визнання верховенства суспільних інститутів: "саме при наявності таких інституцій, як церква, закон, приватна власність, держава, і конкретного становища мовця і слухача в їх межах, можна, відповідно, відлучати від церкви, призначати на пост..." [7, 186]. Важко припустити, наприклад, ситуацію проведення шлюбної церемонії (висловлення декларативного типу), під час якої посадова особа використала б пояснення: *Оголошую вас чоловіком та дружиною, тобто ви тепер сім'я (подружжя, одне ціле). Неможливість такої фрази мотивована ритуальністю першого висловлення, узуальною закріпленістю за ним одного єдиного значення, яке має силу змінити певний стан речей (у цьому разі соціальний статус осіб).
Щоправда, з іншого боку, використання пояснювально-ототожнювального висловлення в ролі певної мовленнєвої дії, без сумніву,залежить лише від волі мовця й бачення ним ситуації, від урахування позиції слухача та визначення потенційної досягне?нності/недосягне?нності бажаної мети. Це засвідчує хоча б такий приклад: Призначаю Вас на цю посаду, тобто від завтра ви будете завідувати цим відділом. Надіюсь, що Ви упораєтеся із завданнями, які я ставлю перед Вами (Із усного мовлення), де необхідність пояснювального компонента у висловленні декларативного типу зумовлена, ймовірно, бажанням мовця утвердити слухача в невідворотності майбутнього стану речей, його дійсності вже сьогодні, хоча слухач приступить до роботи лише завтра. Варто відзначити, що у разі, коли порушуються певні конвенції, правила, згідно з якими, на думку Дж.Сьорля, формуються ті чи інші мовленнєві дії, слід "підозрювати", що мета комунікації мовця не є тією, якою він намагається її репрезентувати. Можливо, мовець умисно використовує певну суперечність, щоб досягти іншої мети, використовуючи непряму форму вираження певної інтенції. Так, наприклад, одним із прихованих компонентів змісту

 
 

Цікаве

Загрузка...