WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

92].
- Характер діалогу між Юстиною і Зигмунтом Корчинським - освідчення, в підтексті якого відчувається думка про втрату колишніх взаємин:
"- Мені здається, кузино, що тепер ти не любиш музику так, як любила колись.
Він з особливою силою підкреслив останнє слово...
-Ні,- тихо відповіла вона.- Ні, ні, я тепер зовсім не люблю музику" [2, 96]. Тричі повторене заперечення "ні" свідчить про боротьбу в душі Юстини, про те, як нелегко їй говорити це людині, яку колись кохала.
Діалоги-суперечки Вітольда та Бенедикта Корчинських сповнені політичного змісту. Про минуле згадує Бенедикт у діалозі з Дажецьким:
"- Ви пам'ятаєте, - прошепотів він, нахилившись до самого вуха Дажецького,- там... могила...
- Яка? - здивувався Дажецький.
- Анджей... І тих, хто з ним разом... Все це пройшло... І, зрозуміло, навіть нагадувати про це не слід, але, знаєте, коли я подивлюсь у той бік і подумаю, як все було, мені здається, що це святиня..." [З, 304].
Е. Ожешко постійно трактує час у русі. Доля головних героїв замкнена у певні просторово-часові рамки: двадцять три роки - ось межі, якими окреслюється доля героїв роману "Над Німаном"; понад двадцять років не був дома Ясь Мікула (оповідання "Зимового вечора"). Людина живе в певний час, як і час живе влюдині, раз по раз озиваючись у її пам'яті. Час у "білоруському циклі" письменниці осяжно просторовий і конкретний. Зв'язок між простором і часом має органічний характер. Дія розгортається на конкретному географічному тлі, має своє просторове визначення. Так, опис інтер'єра й екстер'єра маєтку Корчинських ("Над Німаном") подається як побутовий світ, доповнений різними часовими рядами. Кімната обставлена меблями, які були куплені "років двадцять тому. Разом з тим було ясно, що протягом останніх двадцяти років тут нічого не з'явилось і не щезло, але все, що нещадний час бруднив, ламав і руйнував, хтось терпляче чистив, лагодив і підновлював" [2, 22]. Як бачимо, тут час здобуває персоніфіковане вираження.
У поетиці Е. Ожешко легко виявити принцип зображення предметів і речей у їх взаємозв'язку та взаємодії. Художнє письмо авторки зримо передає обставини дії, пейзажі, як-от: до Німана від кожного будинку "збігали витоптані стежки. Вони перехрещувались між собою" [2, 262]; "сонячні промені "спалахували яскравими вогнями", "у водній блакиті мигтіли похмурі тіні хмар, які пробігали по небу" [2, 262]. У напівперехідних і перехідних моментах зображення найповніше виявляється плин життя, його неперервність. Ідея руху, ідея вічності проявляються у вживанні авторкою головної форми - дієслів недоконаного виду в минулому часі: збігали, схрещувались, спалахували. Так створюється відчуття тривалості, безконечності, повторюваності буття.
Багатьом образів, картин мають символічний характер. Цікаві з цього погляду картини природи. Похмуре небо, туман, які часто зустрічаються в пейзажах письменниці, посилюють атмосферу трагізму, притаманну зображуваній дійсності. Пейзажна символіка розширює сюжетно-композиційні та характеротворчі можливості "білоруського циклу", - скажімо, у виявленні співвідношення психологічного, суб'єктивного, осо-бистого з вічним і неминучим ясніше бачаться істотні риси характеру й ідеалу героя.
Наголошуючи на зв'язках людини з природою, письменниця вдається до персоніфікування численних деталей пейзажу. Як живі істоти - хмари, і вітри, і сонце: "похмурі" тіні хмари "загрожували" бурею; мальовничі будинки "привітно посміхались", "бігали" сонячні промені, дерева "ремствували"... Оповідь у "білоруському циклі" щедра на такі й подібні метафори - завдяки їм проводиться авторська думка про те, що все в природі живе і що все це потребує бережного до себе ставлення.
Картини зимової природи у повісті "Хам" і в оповіданні "Зимового вечора" разом з тим викликають відчуття автономності природи. Вона живе своїм життям, людина в природі - маленька краплинка, природі байдуже до її турбот і тривог. І водночас ці пейзажі "співживуть" із персонажами - відтінюють стан їх самотності й трагедії.
Дія в творах "білоруського циклу" чітко детермінована. Це досягається, зокрема, з допомогою характерних для поетики Е. Ожешко означень: зимового вечора, зимовий день, грудневий день, бліде осіннє сонце, недовгий серпневий день тощо. Такі "орієнтири" позначають часовий простір творів.
Порівняно часто в поетичній мові Е. Ожешко в різних значеннях вживається слово "земля". Подається воно в символічному плані - поєднано з долею народу, як це бачимо і в одному з авторських ліричних відступів: "Це був народ, який невпинно, пристрасно, не зупиняючись перед жорстоким розбратом, а часом і перед злочином, рвався до землі..."
[2, 43]. Сама правда життя спонукає письменницю ще прозаїчніше подивитися на цю проблему: "Дійсно, кожен міг переконатись, що не всі жителі Богатировичів користувалися однаковим достатком... Було очевидно, що ця земля - єдина основа існування мешканців Богатировичів - підпадала під часті й нерівномірні переділи. І що здавна, можливо, із сторіччя в сто-річчя, покоління за поколінням, сімейство за сімейством краяли між собою цей хліб насущний" [2, 144]. І вже без всякої поетичності говорить Ян Юстині: "Немає у нас ні п'янства, ні розпусти, ні злодійства, але за кожен шмат землі один одному очі видряпає" [2, 284]. Так відкривається гірка правда життя, яку авторка інколи завуальовує поетичністю форми.
Конфлікт у творах "білоруського циклу" виявляє свій внутрішній зв'язок із проблемами та суперечностями суспільного життя кінця XIX ст.; зміст його визначає й їх художню структуру, пов'язану з проблемою часу, цим своєрідним "простором" для розгортання подій і засобом саморозвитку образу [6, 213].
Отже, художня концепція часу вирішується в "білоруському циклі" на різних рівнях: філософському, історичному, морально-етичному. І це зрозуміло, адже Е. Ожешко належить до тих письменників, які не просто зображують дійсність, а досліджують її, прагнучи зрозуміти основи буття людини і суспільства.
Література
1. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы.- Л., 1971.
2. Ожешко Э. Собр. соч.: В 5-ти т. Т. 3. - М.,1954.
3. Вервес Г. Еліза Ожешко / Ожешко Е. Повісті, оповідання. - К., 1952.
4. Ожешко Е. Повісті, оповідання.
5. Сафронова Е. А. О некоторых особенностях психологического анализа в современном рассказе: Проблема времени / Мастерство писателя и проблеми жанра. - Томск, 1976.
6. Гей Н.Н. Время и пространство в структуре произведения // Контекст - 1974. - М., 1975.
Loading...

 
 

Цікаве