WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

ми з Апзельмом співали цю пісню" [2, 19]; "Колись, давним-давно, збунтувалися води великої ріки" [2, 145].
Рух часу письменниця показує і за допомогою портрета, позначаючи зміни, внесені часом на обличчя героя (зморшки, ознаки змарніння тощо). Кілька штрихів до портрета Петрусі ("Дзюрдзі") показують, як змінює її життя. Один з них: "Лице її, наполовину закрите квітами і волоссям, здавалось грубим і звичайним; смагляве, рум'яне, з вишневими устами, повними щоками і весело задертим носом, воно освітлювалося тільки парою великих довгастих очей, сірі, блискучі, променисті зіниці яких наче промовляли, сміялись, пестили та співали…"[4, 267]. Але плине час, на селі Петрусю зневажають, вважаючи її відьмою. Негативне ставлення селян відбивається на взаєминах Петрусі з чоловіком. І ось перед нами вже зовсім інша людина: "Вона підвелась якось тяжко, поволі,а в її виразних очах вимальовувався неспокій. Личко трохи зблідло і здавалось не таким круглим. Напруження думки видовжило її обличчя..." [4, 319].
Широкі згорблені плечі і помежоване зморшками обличчя Марти Корчинської - наслідок тяжкої виснажливої праці, життя її позбавлене радості і контраст до цього - ретроспективний портрет часу молодості, золотої пори життя, коли "її палкі очі були повні пристрасної мрії, і, як пташка, що з радістю чекає приходу весни, вона часто співала" [2, 50].
Особливо докладно показано часові зміни в портреті Бенедикта Корчинського, людини, яка все життя віддала на врятування свого маєтку. Зміни у зовнішності Бенедикта подані через сприйняття його дружини Емілії: "Тоді це був стрункий юнак зі свіжим кольором обличчя, блискучими, хоч і трохи сумними очима" [2, 56]. Через десять років після шлюбу від постійної верхової їзди та руху "кістки й м'язи його якось особливо роздались; він став широкоплечим; хода його обважніла, шия згрубла і червоно засмагла. На лобі, колись білому і гладенькому, як у дівчини, з кожним роком додавалась не одна зморшка" [2, 57]. А в час дії роману це вже "високий плечистий мужчина, з помітною сивиною, засмаглим обличчям і довгими вусами. Навіть при миттєвому погляді на його похмурий лоб і великі темні очі відчувалось, що він весь у полоні тяжких турбот і гнітючих думок" [2, 59]. Тяжкі турботи й стали причиною змін, які з ним відбулися.
Характер Бенедикта Корчинського досить складний. Трагедія цієї людини вписується в історичні та економічні умови тогочасного життя. Змушений займатися господарством, він поступово відходить від ідеалів молодості, віддаляється від колишніх друзів по боротьбі й поступово стає їх класовим ворогом. Наголошуються вікові зміни в портреті Анзельма Богатировича. Колись це був "красивий юнак", голубі очі якого "завжди виблискували від почуттів, що переповнювали його", він був "міцний, як дуб, і рум'яний, як маків цвіт" [2, 125], а відтоді, як Анзельм став "свідком дивної омани великих надій і сподівань", як потім переконався у "мінливості людського серця", - все йому здавалось "невірним і облудним, нікчемним" [2З, 305]. Через двадцять три роки після поразки повстання та розлуки з коханою це вже стара згорблена людина (обличчя позначене сіткою дрібних зморщок), із згаслим поглядом страждальця. І тут письменниця також встановлює причинно-наслідкові зв'язки між переживаннями героя, його особистою трагедією та історичними подіями. Анзельм говорить: "Роки забрали мою силу, і минулого не повернути..." [2, 255].
Ставленням персонажів до минулого визначаються рівень їх свідомості, їхня моральна цінність; це впливає і на функціональні ролі персонажів у сюжеті, в тому числі - на їх місце, на принцип взаємодії одного з одним. Введення категорії минулого в сучасне персонажів (особистий час героїв) потрібне письменниці для того, щоб рельєфніше показати логіку і характер історичних подій, висвітлити передісторію героїв. Отже, минуле входить у "білоруський цикл" і як тема, і як конструктивний елемент.
Вже говорилось, що один з мотивів роману "Над Німаном" - конфлікт "батьків і дітей", поданий конфлікт не лише в історичному, а й у соціальному аспекті. Вітольд і Юстина вільні від дворянської моралі, хоч формувались, виховувались у дворянському середовищі. Вітольд слушно говорить: "Я молодий, але саме тому я відчуваю, що маю право судити тих, чиє життя і чиї думки знаходяться в протиріччі з усіма ідеалами мого світу, молодого, кращого!" [2, 208].
Просторово-часова структура в Елізи Ожешко стає важливим засобом розкриття долі героя в тісному зв'язку з історичними подіями, що не раз підкреслюється і в авторських характеристиках: "Дитя сумного часу, що тягнеться довгою низкою сірих днів, Юстина не пам'ятала тих яскравих і бурхливих хвилин, які охопили пожежею і наповнили пристрастю серця навіть найбільш посередніх людей" [2, 274]. Засіб контрасту, використаний у характеристиці різних часових відтінків ("сірі дні" - "яскраві і бурхливі хвилини"), підкреслює, різницю між героїчним минулим у житті народу і буденним животінням окремих осіб. Письменниця виявляє розуміння діа-лектики часу: "У житті окремих осіб і цілих народів бувають періоди таких знегод, що чаша горя здається наповненою до країв. Юстина була дитиною такого лихоліття..." [2, 275].
Плин часу різний і виявляється по-різному не лише в історичних масштабах, а й у долі окремої людини. Так, Юстина до зустрічі з Яном, охоплена зневагою до свого сучасного, "з жахом думала про майбутнє... відчувала, що їй нічим заповнити часу, що повільно плентався" [2, 108-109]. Розуміння громадської безпорадності прийшло з життєвого досвіду, а також із тих "віянь часу", до яких вона не була байдужою. Героїня страждала від. того, що "дні і роки проходять без мети". Вона могла читати, грати на фортепіано, але цього було замало. Вона думала, вагалась, "а дні і роки спливали один за одним". Письменниця вглиблюється в психологічні процеси, які відбуваються в душі героїні: "В її очах застигло якесь болюче запитання. Чи це було запитання до власного серця, чи воно стосувалось минулого або майбутнього?" [2, 222]. Юстині здавалося, що в неї немає майбутнього, але зустріч із Яном пробудила її сили, повернула до життя.
Важлива роль у розвитку сюжету в "білоруському циклі" належить діалогу. Він унаочнює плин часу і є важливим засобом характеристики персонажа. Багато діалогів побудовано на репліках, безпосередньо зв'язаних з проблемою часу і тими змінами, які він приносить:
"- Як давно я не бачив тебе, мила, дорога Мариню! Два роки я не був дома... Як ти виросла за цей час!..
- І ти, Вітек, трохи змінився... схуд...
- Працюю, вчусь, думаю..." [2,

 
 

Цікаве

Загрузка...