WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко: хронотоп місця і часу - Реферат

час повстання. У романі зливаються воєдино різні історичні епохи: минуле, сучасне (тобто, той час, коли жила письменниця) і майбутнє, що його вона намагалася передбачити.
Як уже говорилося, у "білоруському циклі" виділяється час фабульний і час епічний, причому організація його в межах кожного твору різна. Так, у повісті "Хам" докладно описано майже тридцять днів із життя героїв - чітко окреслено побутовий час, однакточна хронологія відсутня. Як правило, опис кожного дня, нової події починається із вказівки на пору року, день тижня та на час доби: "В неділю Франка ні на хвилину не відходила від вікна кухні" [4, 405]; "Наступного вечора в неї було більше вільного часу" [4, 465]; "Осінній день хилився до заходу" [4, 463]; "Це було в неділю" [4, 450] тощо. Такі орієнтири допомагають встановити часовий простір творів.
У повісті "Хам" лік часу ведеться інколи навіть на години. Це пов'язано з найбільш важливими подіями в житті героїв. Скажімо, після конфлікту з Франкою час ніби зупиняється для Павла Кобицького: "За годину після цього він плив уже по річці човном, що, мов хистка чорна цятка, мчав по її стальній поверхні під золотими зірками, що спалахували в небі; за човном бігла срібна течія і шепотіла свою вічну, одноманітну, перлисту пісню" [4, 527]. В уривку перетнулися дві часові перспективи: "за годину після цього" і "вічна пісня ріки". Подані вони в контрастному плані й виражають філософську думку авторки про мализну людських страждань у порівнянні з вічністю. А в найтяжчі для Павла часи йдеться вже про хвилини: "Через кілька хвилин він заговорив тихим, уривчастим голосом" [4, 535]; "Франка, скорчена й оніміла, просиділа на долівці лише кілька хвилин" [4, 541]. Такий лік часу допомагає письменниці підкреслити глибину людських страждань.
Структура художнього часу в повісті, як і одночасність у зображенні подій, підпорядковані головному завданню: розкриттю характеру персонажів. Зустріч позитивних героїв Павла і Докії відбувається одночасно із зустріччю негативних - Франки і Марцелі. Тоді ж, коли Павло залишається наодинці з природою, Франка знаходить відраду в товаристві жебрачки Марцелі, образ якої сприймається як начебто пересторога для Франки щодо її можливого майбутнього (випередження подій). До своєрідного засобу перестороги вдається письменниця і в романі "Над Німаном": доля Марти й Анзельма - можливе майбутнє Яна і Юстини, якби вони не одружилися.
Фабульний час у повісті "Хам" тісно зв'язаний з образом Франки: "Більше ніж три місяці минуло з того дня, коли Павло, повернувшись з ріки додому, не знайшов Франки" [4, 483]; "Минула вже третя зима після того, як зникла Франка" [4, 488]. Зустріч з Франкою для Павла - головне, тому авторка відступає від хронологічного опису подій: спочатку подані дві зустрічі з Франкою, а потім - вечір попереднього дня (відвідини Павлом сестри і зятя).
У романі-епопеї "Над Німаном" фабульний час займає лише кілька днів із життя героїв. У першій частині описані два дні з життя Юстини, третій розділ ретроспективно відтворює події дванадцятирічної давності з життя Бенедикта Корчинського (неприємна розмова з дружиною Емілією, сутичка з Богатировичами); у другій частині зображено три дні з життя героїв, найважливішими подіями яких стали жнива і відвідини могили повстанців Яном і Юстиною. Третя частина роману теж присвячена кільком дням, із них найважливіший - день весілля Єльжусі Богатирович. Натомість епічний, істо-ричний час у романі охоплює кілька століть, сягаючи сивої давнини. Композиційним центром епічного часу стали два образи-символи, дві могили, а зіткнення часів - однією із внутрішніх сюжетних ліній роману.
Глибина психологічного аналізу, філософський смисл кожного твору визначаються включенням характеру в потік великого історичного часу [5, 23]. Для Е. Ожешко важливо зіставити часи - минуле й сучасне, але робить вона це з різною метою. В романі "Над Німаном" - щоб відтворити героїчне минуле, в оповіданні "Зимового вечора" - щоб показати трагічну долю однієї людини, у повісті "Хам" - щоб підкреслити хворобливу уяву Франки, "польської Манон Леско".
Пильна увага до глибин людської психології закономірно зумовлює відтворення нового відчуття часу. В романі "Над Німаном" цьому допомагає легенда про Яна і Цецілію, яка має форму вставного оповідання. Розповідь Анзельма про двох закоханих - не лише екскурс у далеке ми-нуле, вона несе ідею моральної перемоги людини над приреченістю. Час минулий і реальний, історичний час утворюють єдність. І якщо внаслідок певних причин виникає розрив з героїчним і творчим досвідом людства, то стає неминучим духовне спустошення людини. Конфлікт "батьків і дітей" (Бенедикт - Вітольд Корчинські, Зигмунт - Анджейова) у романі "Над Німаном" веде саме до такого розриву.
Минуле представлене в "білоруському циклі" у різних композиційних формах: це вставне оповідання-легенда, спогади, монологи-сповіді, інформація в діалозі, авторська інформація. Композиційна форма авторської інформації найпомітніше засвідчена в романі "Над Німаном", інформація в діалозі - в оповіданні "Зимового вечора" та повісті "Низини".
Зміщення різномоментних подій використовується письменницею з метою композиційно-ускладненого розкриття образу. Так, в оповіданні "Зимового вечора" різні часові плани утворюють єдиний потік, а кожне миттєве переживання чи порух душі персонажа розглядається у кількох вимірах. Усе життя Яся Мікули, історія його бунту й падіння вимальовується з різних складових минулого: спогади Яся про дитинство, репліки старої Насті в діалозі з Ясем, спогади старого Мікули. Навіть ім'я тут є "вказівкою" на зв'язок часів (племінника Яся назвали ім'ям одного з героїв), що і є "місточком" у майбутнє. Не випадково Ясь говорить дружині брата: "Пильнуйте добре свого синочка, ой, добре свого Яська пильнуйте, щоб йому ніколи такого лиха не було" с.157).
Причиною трагедії Яся Е. Ожешко вважає соціальну несправедливість. Історія його життя розкривається в розповіді персонажа, який намагається зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки своєї трагедії: "...а хто ворог? Цілий світ ворог, бо нікому рятувати на думку не спаде..." (159). Образом Яся, його трагедією письменниця підкреслює думку про те, що в капіталістичному суспільстві людина людині - вовк.
Минуле в "білоруському циклі" Е. Ожешко ніби входить у сучасне. Місток у минуле перекидається за допомогою прислівників часу, які переходять із твору в твір, часто стають складовою анафори: "Колись... колись у блакиті і золоті літнього дня над цією рікою схилялась молода ще селянка..." [3, 140]; "колись і
Loading...

 
 

Цікаве