WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → „Не зневажай душі своєї цвіту...” (любовно-еротична символіка „лісової пісні” Лесі українки) - Реферат

„Не зневажай душі своєї цвіту...” (любовно-еротична символіка „лісової пісні” Лесі українки) - Реферат

трансформувалися у прості заспіви, інтродукції, рефрени, нерідко набуваючи суто розважального чи й навіть пародійного підтексту. Проте крізь побічні нашарування у весняних словоспівах виразно проглядається основне - зв'язок вегетаційних ідей з космогонічною та еротичною символікою . Образи птахів, що приносять на крилах весну з вирію і своїм співом викликають розквіт рослинності, тісно переплітаються з еротичними мотивами - любовні загравання міжпарубочими та дівоцькими громадами, чекання-виглядання коханого, нещасливе життя з нелюбом та ін. "Вічний і непереможний Ерос запанував над іншими елементами життя; мотиви любові і парування виявили більш живучості, ніж що, і дуже часто покрили собою мотиви старої натуралістичної релігії, сільськогосподарської магії, культу одшедших і т.д., котрі грали далеко показнішу або навіть і центральну ролю" [3, 172], - підсумовував М.Грушевський.
У кінцевому підсумку можна стверджувати: в образах Білого Палянина (світлоносне, небесне, чоловіче начало) і Царівни-Хвилі як уособлення водної, жіночої, життєтворної стихії відбилася ідея небесного шлюбу, подружнього поєднання світла-сонця з водою, що контамінувалося в уявленнях наших давніх предків із торжеством життєдайних сил природи, святом молодості і краси, взаємної любові й народженням нового життя.
Слід звернути увагу також на міфосемантику мелійного мотиву в "Лісовій пісні". Музична рецитація веснянок - це свого роду експліцитне повторення космогонії, це "знак", що "повідомляє" про нове творення світу. А одним із основних образів, що означують Життя у всій повноті його форм і Природу в її невичерпній плодотворній діяльності, виступає саме "вічний і непереможний Ерос" [докл.: 13, §§91-94, 120, 136]. Тому еротичні елементи зовсім не "затемнюють", а, навпаки, увиразнюють цю священнодійну акцію; і тому майже в кожній веснянці-гаївці, за незначним винятком, присутній мотив кохання, любові й одруження, а в переважній більшості з них він домінантний [6]. Не випадають з цього контексту, ясна річ, і веснянки, які награє Лукаш (пор. тексти згадуваних уже веснянок "І це село...", "Ой вийду я за ворота", "А вже весна, а вже красна", "Перейди, місяцю…", "Ой поїду я та й до Любара" та ін., слова й наспіви яких записані, до речі, у колишн. Звягельському та Ковельському повітах на Волині [8]). Отже, стає зрозумілим креативний зв'язок музики як з вегетаційними процесами (та появою Мавки, яка уособлює розквіт рослинності), так і з еротичними переживаннями й алюзіями: мелодії веснянок звучать як передвістя кохання.
Сцена другої зустрічі Мавки й Лукаша - кульмінаційний момент у розвитку їхніх стосунків.
Пройшовши через випробування як безпосередні учасники трансформативного процесу, Лукаш і Мавка змінюються. Сповнений невідомим досі хвилюванням і трепетом, Лукаш починає розуміти "по-тутешньому", розмовляти "немов той ясень", чути голоси весняного лісу ("Я чую, як береза стинається і листом шелестить" - [10, 232]). Поруч із Мавкою в ньому просинається відчуття захисника й оборонця. "Притулись до мене. Я дужий, - здержу, ще й обороню" [10, 233], - запевняє він лісову царівну, яка, втікаючи від Перелесника ("такого, як сам вогонь"), відчайдушно шукає прихистку в "ніченьки-чарівниченьки", біля берези-"сестриченьки". Перший поцілунок зачаровує їх, зближує, по вінця сповнюючи серця зореносними почуттями. "Ох!.. Зірка в серце впала!" [10, 233], - скрикує Мавка "з болем щастя", і це відчуття розкриває перед нею, здається, цілий світ, що об'єднує в собі й чарівну музику, і красу природи, й "солодку муку" кохання:
М а в к а
…Мені дарма
про все на світі!
Л у к а ш
То й про мене?
М а в к а
Ні,
ти сам для мене світ, миліший, кращий,
ніж той, що досі знала я, а й той
покращав, відколи ми поєднались [10, 233].
Зрозуміло, що в любовному діалозі провідним стає мотив пошлюблення, тут переважає "весільна" риторика, до того ж зазвичай фольклорного походження. Перевдягання у самоцвітні шати, прикрашування дівочої коси, зоряний вінок, порівняння нареченої з царівною чи королівною, ламати цвіт калини, солов'їний спів, - ці та інші образно-стильові фігури й символи, якими оперують у своїй розмові Лукаш і Мавка, здавна побутували в народній уяві, відтворюючи найрізноманітніші відтінки любовних взаємин та збуджуючи поетичну фантазію, як-от:
М а в к а
Ти не чуєш,
Як солов'ї весільним дзвоном дзвонять?
Л у к а ш
Я чую… Се вони вже не щебечуть,
не тьохкають, як завжди, а співають:
"Цілуй! цілуй! цілуй!"
(Цілує її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.)
[10, 234].
У стані найвищого піднесення почуттів взаємність між Мавкою й Лукашем досягає апогею, того емоційного рівня, на якому відчуття болю й насолоди, муки і втіхи, страждання й радості зливаються воєдино. Обриси реальності ніби зникають, і настає мить душевного осяяння, здатного подолати ефемерну грань між вічністю і смертю:
Я зацілую
тебе на смерть!
М а в к а
Ні, я не можу вмерти…
а шкода…
Л у к а ш
Що ти кажеш? Я не хочу!
Навіщо я сказав?!.
М а в к а
Ні, се так добре -
умерти, як летюча зірка… [10, 234].
Мотив смерті, що виникає тут, значною мірою поглиблює й увиразнює любовну колізію. Адже йдеться про той рівень емоційного переживання, яке (в романтичному розумінні) піддається "виміру" лише категоріями смерті. У цьому сенсі Мавка й Лукаш, сказати б, рівновеликі у своєму коханні, у вияві своїх почуттів - "з болем щастя" (Мавка) і "з мукою втіхи" (Лукаш), а конотація кохання-смерть сприймається як поетична фігура.
Але в контексті міфологічної семантики смерть (як і кохання) - це передусім межовий, перехідний стан, тобто особлива форма існування людини (колективу) у переломний період життєвого (і/чи календарного) циклу. Вихід із проміжного (екстремального) стану, що зазвичай здійснюється в ритуалі (пор. шлюбну й похоронну обрядовість [докл.: 1] і контамінується з ідеєю "становлення" (трансформації), вимагає від кожного учасника максимальної зосередженості та самовияву і тому не позбавлений внутрішнього драматизму чи й навіть трагізму. Реакція на кризову ситуацію та подолання невизначеності (невідповідності між біологічним і соціальним статусом), співвідносне зі сферою ритуальних трансформацій (втратою минулої і здобуванням нової долі), на індивідуальному рівні постає як психологічна драма.
Її, цю драму, Лукаш і Мавка переживають по-різному. Для Лукаша смерть означає небуття, тому, згадавши про неї в пориві почуттів, він одразу ж осмикує себе, бо за межею живого - відсутність життя, непритомність. У Мавки ж смерть не викликає страху. Як "лісова царівна", "дочка лісу", вона перебуває в
Loading...

 
 

Цікаве