WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості української говірки села Вербиця - Реферат

Особливості української говірки села Вербиця - Реферат

к/ам'ін?, п'іл/уп'ішкие, ф'/іра. Фонема |в| залежно від позиції набуває різних виявів: від нескладотворчого ў, через губно-губний (білабіальний) ?, губно-зубний (лабіодентальний) ?, аж до губно-зубного ф. Нескладотворчий ў виступає після голосного або перед приголосним: каз/аў, зроб/иў, стоўп, д/оўго, ст/оўба.
Білабіальний звук ? виявляється перед приголосними б, п, м [3,74]: ? б/оц?:і, ?мер, ?паў. Ця фонема може часто зникати, напр.: м'/іли, ?аж'/?й. Фонема ? перед н іноді переходить у м [3,74]: дамн/о, р'імнин/а.
Губно-зубний ? найчастіше виступає перед і [13,59]: ?'іс, ?'/ітер, ?'/іно. У зв'язку з поширенням губно-зубного ? в південно-західних говорах виступає губно-зубний ф. У наддністрянських говірках цей звук досить поширений і не обмежується запозиченими словами, інколи буває навіть на місці давнього х? [13,61]: ф'/іртка, фарт/ух, ф'іст, ф'/іра, ф'іл?в/арок. Звук ф з'являється також внаслідок регресивної асиміляції ? перед глухим приголосним: ф?х/ат'і, фт'ік/ати, ф тім, фс?ц?/ік с?е.
Передньоязикові |д|, |т|, |н|
Палатальні передньоязикові д?, т?, н?, закриваючи склад перед приголосними, вимовляються з пересуненням артикуляції в напрямі до твердого піднебіння, тобто до місця вимови й [3,179-180], напр.: мал/ейк'?, молод/ейк'і, мн?ег/ейко, тр/ийц?і. Перед шиплячими виступають альвеолярні д, т, н, напр.: т/онча, б/анчина, г/иенч'і, наймол/отший.
Передньоязикові |с|, |з|, |ц|, | |
У досліджуваній говірці ці фонеми мають середньоязикове (дорсальне), повне пом'якшення - с?, з?, ц?, ??. Ці звуки можна помітити у позиціях:
- перед голосними: завз?/етий, к'іс?/?, коц?уб/а;
- перед м'якими приголосними: з?в'/ізди, с?н?іх, ц?в'іт, с?вй/ета;
- зрідка перед твердими приголосними: бл/ис?ко, пр/из?ба, в'із?м/у;
- в кінці слова: скр'іс?, в'іс?, кол/од'іс?.
Крім цього м'який звук ц?, з? виступає на місці т', д' у сполученнях с'т'?с?ц?, з'д'?з??? [2,60], напр.: с?ц?ін/а, к'іс?ц?, й/із???ет.
Альвеолярні |ч|, |ж|, |ш|, |?|
В основному ці приголосні виступають як тверді звуки. Тільки перед 'е (?'а) та і ч, ж, ш, більшою чи меншою мірою зберігають м'якість [2, 47]: ш/?пка, т/уче, важ/ей, с/а?е.
Сонорний |р|
Внаслідок диспалаталізації фонема р випала з кореляції твердості-м'якості. При цьому в частині південно-західних говорів (це стосується також говірки Вербиці) р' перетворився на двозвукову сполуку рй [3,179,198]: прйетк'/?, стип'/ірйе, б/урйе. Півпалатальний варіант р з'являється перед і: р'іб/ий, подв'/ір'і, ч/ер'ін, зап'ріг/али. У всіх інших позиціях р - твердий.
Задньоязикові |к|, |ґ|, |х|
Задньоязикові палаталізуються під наголосом перед ? (?и) та і незалежно від наголосу: к'/?дати, г'ірк'/? (огірки), пастух'/?, к'ін?, /оґ'ір, Смал?ух'/ів. У всіх інших позиціях звуки к, ґ, х виступають як тверді: карт/охл?і, шухл?/ада, пр/ахтика, зґр/ебло, варґ/атий. Порівняно досить часто трапляється ґ в іншомовних запозиченнях, але не тільки, напр.: ґаз/ета, ґож/ел?н?е, м'іґд/али, мамал/иґа. Цей звук з'являється також на місці к у результаті асиміляції перед дзвінкими приголосними: й/аґби, вил/иґд'ін?, йаґ?б/ула.
Протетичні звуки
У говірці села Вербиця поширені три типи протетичних приголосних - й, в, г. Найчастіше виступає протетичний в у позиції перед і (?*о), у та о, незалежно від наголосу: в/очи, до В/угнова, в/угл?е.
Поряд з приставним в досить поширений приставний г, який характерний для південноволинських і перехідних говірок. Він виступає незалежно від наголосу перед і (ие, еи) та о: гоб'/іт, гор/ати, гоул?/ій, г/иестик, гов/ес, г/иендичка, гоб/ойе, геин/акші.
Цікавим є слово г'ір/ок (мн. г'ірк'/?), в якому відсутній не тільки протетичний звук, а й початковий о. Я.Закревська [5, 69-70] поясняє це явище аналогією до інших слів, а також впливом так званих allegro - форм, тобто форм, що з'являються внаслідок швидкого темпу мовлення, в результаті чого зникає початковий приголосний, приставний чи етимологічний. Для появи протез має також значення фразне оточення. Наприклад, форма з о (огонь) вживається переважно тоді, коли слово вимовляється окремо, без контекстуального оточення. Натомість в умовах фрази частіше вживається скорочена форма "гонь".
Епентетичні звуки
У досліджуваній говірці можна виділити дві різні за походженням групи епентез. У першій групі після губних б, п, м, в наявний або відсутній епентетичний приголосний на місці узаконеного літературною нормою епентетичного л у дієсловах 1-ої ос. однини і 3-ої ос. множини теперішнього часу, напр.: к/упл?у, р/обл?у, л/овл?ат, р/обл?ат, а також в іменниках типу з/еимл?а, гр/ебл?а, ниемовл?/а, грабл?/і. Відсутність епентетичного л у зібраному матеріалі виявилася у слові: вирабй/ейут.
Друга група - це слова з т. зв. новим вставним н, л, яке з'явилося після губних перед 'е?'а [2,71-73;4,63]: с?/імн?е, мн?/есо,мн?ек/ушка, соломн?/ен'і, мн?ег/ейко, здоровл?/е.
Подвоєння приголосних
Однією з архаїчних рис південно-західних говірок є відсутність подовження приголосних в іменниках середнього роду ІІ-ої відміни [2, 79-80]. Ця риса послідовно виступає у говірці Вербиці: в'іс?іл?/?, жит/?, кол/ос?е, зб/іже, розв/илен?е.
Подовжені звуки в досліджуваній говірці з'являються у словотворенні при збігові однакових приголосних (приголосні належать до інших морфем) або як результат асиміляції: кам/ін:е, йачм/ін:иско, с?/ін:ик, б'іл?/іш:а, на лоп/ац?:і, в: /оду, дв'і с?в'/іц?:і.
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
У досліджуваній говірці морфологія менш багата на особливі прикмети, ніж фонетика. Більшість флексійних форм зближені або навіть тотожні із загальноукраїнськими. Однак деякі з морфологічних рис, характерні для наддністрянських говірок, ще вживаються у мовленні мешканців Вербиці. Декотрі з цих рис уже виступають дуже рідко, а на їх місце входять відповідні елементи з української літературної мови. Це явище стосується не тільки морфологічної системи, а говірок взагалі, тим більше вищеназваних говірок.
Ця схильність до переходу з "мови простої" на мову більш "культурну", довела до того, що інформатори уникають синтаксичних конструкцій, які б вимагали вживання слів у певних формах непрямих відмінків, які є дуже характерні (тобто дуже відрізняються від літературної мови). Тому інколи важко навести достатню кількість прикладів на підтвердження не випадкової появи деяких закінчень чи інших морфемних одиниць.
Іменник
У називному відмінку однини іменники жіночого і середнього родів (І і ІV відміни) з основою на м'який або шиплячий приголосний мають здебільшого закінчення -'е (-'і), але трапляється також паралельно загальноукраїнське -'а, напр.: гр/ебл?е, горн?/е, подв'/ір'і, в/угл?е, с/уше (і с/уша), ст/ерн?е (і ст/ерн?а). Таке ж саме закінчення мають іменники середнього роду ІІ відміни, причому немає подвоєння приголосних: жит'/е, в'іс?іл?/е, зб'/іже, з?/іл?е, кол/ос?е, нас?/ін?е, склеп'/ін?е.
Фонетичні діалектні особливості відбилися і на відмінкових закінченнях множини. Зокрема, цяособливість виявляється під
Loading...

 
 

Цікаве