WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

яскравими барвами життя.
Проте чаруюча гра скрипки тане… Зовсім інші звуки полонять слух:
"І ось її наче і не було...
Темні грудки землі важко і глухо падуть на дощату труну.
...Де все поділося?
...Де заховалося?!..
В сяєві сонця цвіли сподівання; тільки як спомин далекий витав у них жаль...
...І ось уже смерть невблаганна йде тихим кроком, важко, похмуро, свавільно... І з горя хтось хлипа, і скаржиться, і побивається так тяжко-тяжко над незабутньою труною..." [1, 339].
Другу частину новели заповнюють сумна мелодія сурми, що журливими акордами відбиває швидкоплинність та минущість людського життя. Трагедію смерті молодого життя авторка виводить через слухові: "глухо падуть", "витав", "тихим кроком", "хлипа", "скаржиться" та зорові образи: "темні грудки землі", "в сяєві сонця", "цвіли". Знову спостерігаємо самобутнє переплетіння кольору та звуку, що червоною стрічкою проходить через усі твори фрагментарної прози Христі Алчевської. Така кольорово-звукова специфіка зображення дозволяє авторці найповніше та найглибше виявити психодуховну настроєвість героїні.
Останні акорди твору,тужливо розчиняючись у просторі, сповіщають про його кінець:
"Хто це тут плаче?..
Хто це ридає?!
Тихше... тихше... замовкніть ви, люде, схиліться... Вгасла мелодія!.." [1, 339].
Структурується твір на контрасті життя смерть. Цікаво відмітити, що у першій частині твору життя моделюється через плин мелодії, її акорди, звучання, вібрацію, тоді як у другій частині сама вже смерть підлягає озвученню. Смерть до певної міри персоніфікується у психіці героїні, підкреслюючи її свавільну та безмежну владу.
Концепція твору набуває екзистенціального звучання мінливість та недовговічність людського життя передається через зображення трагедії однієї смерті. Авторка нівелює об'єктивний погляд на світ, розглядаючи концепт смерті у суб'єктивному плані, переломленому через власне світосприйняття, що яскраво демонструє початок твору: "Коли зненацька обривається молоде життя, мені здається, що я чую його мелодію" [1, 339].
Синтетична новела "Мелодія" Христі Алчевської, вирізняючись не тільки самобутністю бачення та репрезентації філософсько-екзистенціальних проблем, але й оригінальністю поєднання живопису та музики, може бути сміливо занесена до окремої течії в прозі ХІХ початку ХХ століття, з приводу якої Іван Денисюк писав: "За характером синкретизму мистецтв теж з великою дозою умовності можна виділити течію "симфонічної" словесності - акварельно-музичного письма Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Гната Хоткевича в його карпатських "акварелях" та Ольги Кобилянської і графічно-штрихову манеру Івана Франка й Василя Стефаника" 3, 11 .
Треба зазначити, що на формування художньо-естетичних смаків Христі Алчевської, зокрема синтетичності її творів, значного впливу справила творчість Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Гната Хоткевича та Василя Стефаника, з якими письменниця не тільки листувалась протягом усього життя, але й була знайома особисто. Про це на сторінках автобіографії "Спомини і зустрічі" вона згадувала: "Року 1903 в серпні місяці в Полтаві сталося таке свято (з нагоди Відслонення пам'ятника Котляревському) - "свято для душі", як я його вже тепер величаю, що слід від нього ніколи не щез з моєї пам'яті... Я опинилась у товаристві всіх тодішніх "носіїв ідей і краси" - всіх любих моєму серцеві літературних творців: Лесі Українки, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Ганни Барвінок, Надії Кибальчич, Олени Пчілки, Михайла Старицького й інших" [1, 416].
До гостинної оселі родини Алчевських, яка вирізнялася своєю культурністю та освіченістю, часто заходили шановні та поважні гості визначні українські культурні діячі, спілкування з якими впливало на формування естетичних смаків наймолодшої у родині Христі. "Вплинуло на мене знайомство з творами Ольги Кобилянської, що їх приніс до нас в родину небіжчик адвокат Микола Міхновський, з ним разом навчав мене непомітно (в балачках) рідної мови поет Микола Кіндратович Вороний, що часто в Харкові приходив 1900 року до нас в гості. Писала вона у "Автобіографічних увагах". Тоді ж бував у нас і Г. М. Хоткевич. Захопившись "Царівною" Ольги Кобилянської та обурившись на Сергія Єфремова за статтю про неї "В поисках красоты", я написала вперше на віку листа Кобилянської і за рік-два поїхала з мамою до неї в Чернівці. Правда, за більше років, бо це знайомство стосується до року 1906-го. Твори Кобилянської були причиною мого зукраїнізування. Вслід за ними я вже все читала "запоєм". У Львові того ж року (1906) познайомилася особисто з Франком. Він уже друкував мене у "Віснику" як поетку" [1, 435]. Необхідно підкреслити, що з Ольгою Кобилянською Христю Алчевську зв'язувало не тільки відверте листування, але й щира та ніжна дружба. З приводу цього Тамара Гундорова зазначала: "Товаришем називала Кобилянська Маковея, Стефаника, Франка, Петка Тодорова, приятельками Лесю Українку і Христю Алчевську, яких глибоко любила" [2, 64].
Поступово творчість Христі Алчевської, яка виходила з традицій реалістичного письма, набирала означеного напряму в бік модернізації своєї творчої манери. Найбільш яскраво репрезентує ці перевтілення її твір "Зрадник", написаний приблизно у першій половині
1908 року. Довгий час твір зберігався в архівах і побачив світ лише у 1990 році, коли вперше вийшло зібрання творів письменниці. Праця вражає своє глибинною обсервацією психічного переживання героя у найгостріший критичний момент його існування. Твір, характеризуючись поглибленим психологізмом, актуальним хронотопом, синтетичністю мистецтв, послабленою сюжетною лінією, тяжіє в бік психологічного імпресіонізму.
Дія розгортається навколо однієї події директор школи вмовляє учителя Скорикова зректися "попередніх переконань, неслухнянства і змагань впливати на молодь" [1, 357]. Проте сюжет тут не грає провідної ролі. Головними у творі стають переживання героя, його внутрішня боротьба. Усі події, які відбуваються в кабінеті директора, переломлюються через психічне світосприйняття героя:
"Учитель Скориков мовчки дивиться на папір, який тримає в руках його начальник, і ніяково почуває себе...
Щось проймаюче, важке нібито зависло в душному повітрі гімназіальної кімнати і крутиться, і витає над головою молодого педагога... Якісь нез'ясовані почування, давнії спогади і ні на чім не
Loading...

 
 

Цікаве