WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

складається з двадцяти рядків тексту, на яких майстерно переплітаються пейзажна замальовка з настроєвими роздумами-спогадами героїні. Проте природа тут не зображена реалістично, вона переломлюється через кут зору оповідача, наштовхуючи його на рефлексії. Як зазначає Юрій Кузнецов, "поезії в прозі немовби обернено у внутрішній світ автора, вони втілюють його настрої, думки, переживання, а не реальний пейзаж; пейзаж дедалі більше втрачає риси реалістичності, стає немовби точкою опертя, від якої відштовхуються авторські рефлексії, образно-емоційне, образно-але-горичне осмисленнясвіту" [4, 102].
Сюжет у творі відсутній. Перед нами постає ніби лірична замальовка душі. Оповідач, обводячи ретроспективним поглядом своє життя, обсервує свої почуття, переломлюючи їх через пейзажний нарис. Уже на початку мініатюри ми бачимо певний симбіоз пейзажу та настрою: " Яблуні цвіли за вікном...
Я не знала ні журби, ні горя. В душі розцвітали яснобарвні надії, вона вся була розкрита для щастя..." [1, 333].
Героїня, проводячи паралелі між цвітінням яблунь та розцвітом своїх надій у душі, ніби малює перед нами картину своєї молодості. Зоровий образ тут лише один "яснобарвні" проте він дуже змістовний та конденсований. Цей образ, вбираючи в себе всі барви, розливається перед нами чудовою веселкою, підкреслюючи настроєвий колорит.
Однак поступово настрій змінюється від мажорного до мінорного: " З того часу минали і бурі, і громи...
Буйний вихор пронісся над моєю головою, стогнали і гнулися молоді надії, тремтіли листочки" [1, 333].
У цих рядках ніби чути музику боротьби у душі героїні, яка намагається вистояти у битві зі складними обставинами життя. Тут особлива настроєва атмосфера досягається через звукові образи, виражені дієсловами: "стогнали", "гнулися", "тремтіли". Саме вони передають психічний стан авторки, який вібрує у колі страху, болю та зневіри.
Авторка майстерно проводить градацію настрою героїні, який з кожним рядком все більше наповнюється сумом, жалем, розчаруванням: "Буйний вихор пронісся над моєю головою...
І тепер не сяють ясною радістю сумно закроєні очі очі, що так любила колись молода весна.
Вона заглядала у них, і вони, блискучі алмазом, відбивали в собі щебетання її, і бажали, й горіли, й світилися жадобою щастя!..
Чом не покохав ти їх тоді?!..
Вони вже не можуть так, як давніше, любити..." [1, 333].
Кульмінація відчаю постає самобутнім плетивом музики та кольору. Зорові образи: "сяють ясною радістю", "заглядала", "блискучі алмазом", "горіли", "світилися", поєднуючись зі слуховими: "буйний вихор", "пронісся", "щебетання" та дотиковими: "любила", "бажали", "жадобою щастя", утворюють своєрідне мереживо настроєвих почувань героїні, просякнуте отруєним почуттям гіркоти втрати молодості. Авторка ніби осмислює своє життя, яке їй не вдалося повністю реалізувати, адже вона не зазнала кохання. Гнівно-гірким тоном звучить запитання-обвинувачення: "Чом не покохав ти їх тоді? !..". Проте на нього вже ніхто не дасть відповідь.
Сумним, пригніченим акордом-мазком закінчується мініатюра: "Підірване гілля лежить на землі. Розсипані, розметані, буйним вихром потоптані, валяються безсилі їх листочки, і все вже затихло після бурі...
Тепер ти стоїш над ними. Не вернеш їх цвіту...
...Яблуні схилилися за вікном..." [1, 333].
Перед нами постає ніби картина після битви, яка точилась у душі героїні, і закінчилась не на її користь. Молодість пройшла, і вже не вернеш її прекрасного часу. Надії у душі розбились о неминучу буденність життя, що пригнічує своєю присутністю.
Схвильовану, полохливу та водночас печально-ніжну, меланхолійну картину малює авторка мініатюри, що вирізняється своєю музичністю та кольоровістю. Саме завдяки симбіозу зорових та слухових образів досягається таке відверто-чуттєве зображення почуттів героїні. Завдяки музиці та кольору біль за втраченою молодістю проймає кожний куточок душі читача.
"Яблуні цвіли за вікном…" це авторські рефлексії на тему втраченої молодості, які відштовхуються від пейзажної замальовки. Поезія в прозі, поєднуючи в собі музику та колір, тяжіє до "мініатюри синтетичного характеру" (за Юрієм Кузнецовим). Проте симбіоз мистецтв у творі не спостерігається, залишаючись на рівні гармонійного поєднання слухових та зорових компонентів, що слугують найбільш глибокому вираженню почуттів та настроїв оповідача.
Віднести до жанру синтетичної новели можна інший твір Христі Алчевської "Мелодія", який було вперше надруковано у збірці письменниці "Вишневий цвіт" 1912 року. На відміну від Івана Денисюка, який не виділяє синтетичну новелу в окремий жанр, Юрій Кузнецов дає їй таку дефініцію: "мініатюрний прозовий твір, в якому з особливою силою виявилася тенденція до синтезу в літературі здобутків суміжних мистецтв. Насамперед - музики та живопису, але не тільки" [4, 109].
Сама авторка визначила свій твір як шопенівський марш, тим самим підкреслюючи його музичну забарвленість. Твір невеликий (двадцять шість рядків). Сюжет, як і в попередньому творі, відсутній. Проте є певна відмінність якщо поезія у прозі "Яблуні цвіли за вікном…" представляла собою авторські рефлексії, то синтетична новела "Мелодія" репрезентує філософські роздуми оповідача про життя і смерть. "Молоде життя" героїня асоціює з мелодією:
"Весела і безжурна, повна якогось задивування і невимовної наївності, несеться вона у ясне небо і ніби з кимсь розмовляє, дивується щиро і наче докоряє, а потім знову ясніє, летить і сміється...
Весна грає коло неї!.. Сяють усюди рожеві барви... Вітерець злегка літає по тремтячій красі вишневого цвіту, легенькі хмароньки усміхаються до землі із блакиті...
А яскрава мелодія, радісна і сяюча, в'ється, співає і летить далі!.." [1, 339].
Перша частина твору зображена у мажорному, піднесеному настрої, який досягається не тільки через слухові образи: "несеться", "розмовляє", "докоряє", "летить", сміється", "вітерець злегка літає", "тремтячій", "усміхаються", "в'ється", "співає" та зорові: "ясне небо", "ясніє", "рожеві барви", "сяють", "красі вишневого цвіту", а також зорово-слухові: "яскрава мелодія", "сяюча мелодія". Самобутність таких образів яскраво репрезентує синтез музики та живопису, підкреслюючи чуттєву настроєвість героїні. Авторка, мов віртуоз-скрипаль, виводить грайливість, легкість, веселість молодого життя. Перед наче грає безтурботна молодість, що переливається
Loading...

 
 

Цікаве