WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “Я маю надію прислужитися своєму народові…” Осип Маковей - Реферат

“Я маю надію прислужитися своєму народові…” Осип Маковей - Реферат

висловлює в довгому виступі на селянських зборах. Він знає, чого хоче мужик, обтяжений непосильними податками, не захищений законом, зморений дармовою підневільною працею.
Все те треба вам добути!
Треба ж знати, треба чути,
Де, в кого найти усе,
що вам щастя принесе.
Я готов іти до бою!
не поможу головою,
то поможу кулаком,
всюди з братоммужиком!
[5, т.1, 315].
Ревун клянеться солодкими словами, що за хлопа "дасть і кров, аби він лиш був здоров". Всі ці обіцянки канули в Лету зразу ж після обрання його послом. Свої ревунські здібності не міг застосувати у Відні - "мова страх тяжка й тверда!".
Він тому й не відзивався,
Слухав інших і дрімав;
До роботи вже не рвався
І охоти вже не мав!
[5, т.1, 319].
Справжньої, корисної діяльності Ревун в парламенті не проявив. Тільки раз наважився на "героїчний" вчинок, взявши участь у парламентській бучі, спровокованій брехливою промовою міністра.
А Ревун се як почув, -
до міністра, та до чуба!
Раз лише його махнув -
і сердезі вибив зуба
[5, т.1, 321].
Вибитий зуб міністра приніс йому славу героя-патріота, страждальця за народ. Він став вагомим аргументом "патріотичної діяльності" посла Ревуна у звіті перед виборцями. Ревун не мав, власне, про що й розповідати. Тут йому став у пригоді вибитий міністрів зуб, якого він привіз із собою як доказ його "патріотичної" діяльності на користь селян. Ревун говорить про нього, як про "великий порятунок … у недолі мужика". Вихваляючись здобутим "трофеєм", він патріотично вигукує:
Гризли вас ворож зуби,
доводили до загуби,
ваше м'ясо рвали ласо,
проливали вашу кров -
і не мали ви нікого,
щоби вибив хоч одного!
Я наважив, пику спражив -
гляньте: се міністрів зуб!
[5, т.1, 325].
Все сказане Ревуном - чиста правда: і про визиск народу, і про мужицьку кров, і про "ворожі зуби" гнобителів, від яких селян ніхто й ніколи не захищав. Але ця ілюзія розвіюється при читанні останньої строфи, яка має гостро сатиричний характер. Ревун обіцяв своїм селянам-виборцям багато: скасувати податки, поділити між селянами панську землю і ліси, захищати їхні інтереси. І замість всього цього - вибитий міністру зуб.
У поемі "Ревун" О.Маковей висміяв різних "дурисвітів з патріотичними фразами на устах", викрив їх облудність і фарисейство у ставленні до народу і його інтересів. Політичний авантюризм і брехливість, демагогія і маскування під патріота-народолюбця, кар'єризм і угодовство - визначають суть Ревуна і "ревунства", породженого і виплеканого часом і середовищем, вичерпну характеристику якому дав Л.Мартович у листі до колишнього свого учня Карбулицького: "Подумайте лише: 1. Убійник - національний герой; 2. Чужоложник - найкращий син; 3. Злодій - оборонець чужої честі; 4. Адвокат-дерун - найкращий патріот;
5. Редактор - опришок-провідник; 6. Посол - дурень-світило Русі і т.д. А ми всі є тільки на те, щоби перед отими ріжними героями та світилами чолом бити. Се справді просто сплачені монети у нас про добро і зло - дикі інстинкти горою понад усяку справедливість" [6, 10].
З усього сказано письменник зробив рішучий і безкомпромісний висновок: "Наше суспільне життя оперте в великій мірі на неморальних і шкідливих основах". Його сатирична поема - це своєрідна ін'єкція, що знешкоджувала і направляла ті основи. Прізвище головного героя поеми стало називним для політичних хитрунів і демагогів з мандатом посла до парламенту, адвокатів, суддів, що спекулювали народними інтересами, наживаючись на їх праці.
Ідейно-політичні опоненти зустріли Маковея наклепами і провокаціями. "Сі політики воювали зі мною явною брехнею", "лаяли і безчестили тільки для того, що оце чоловік, сильний в пері, не йшов навмання за ними і поважився мати свою думку. Не можу без почуття огиди згадувати сих часів…" Надмірна увага до своєї персони найбільше дивувала Маковея марнотратством "націоналдемократичної енергії" для "поборювання чоловіка, котрий ніколи не бажав і не бажає бути активним політиком, а лише звичайним громадянином".
Відповіддю усім недругам була сатирична поема "Ревун. Гостра критика галицької інтелігенції за її міщанство, захланність, кар'єризм, фальшиве народолюбство, егоїзм , підле політиканство викликали бурю протестів з боку галицьких "ревунів", які пізнали себе в сатиричних образах поеми. Позицію Маковея в громадських справах цілком схвалювала Леся Українка, вважаючи, що "замовчувати йому те, в чому він не годиться з проповідниками політики Буковинських русинів","було трудно, просто неможливо", "бо тепер такий час, - писала вона в листі до О.Кобилянської, - що не раз і син проти батька мусить повстати, хоч і як то тяжко для обох". В численних сутичках з різними супротивниками, зокрема й з урядового табору, Маковей змушений був шукати компроміс у службових справах (так було неодноразово в Чернівцях і у Львові), але принципами демократичного діяча-правдолюба він не поступався ні перед ким.
Ще при житті Маковей мав надію прислужитися своєму народові, щоб він його згадував добрим словом. Сатира письменника набула характеру не тільки соціально-психологічного, а й соціально-політичного, філософського. Вона стала зразком для наступного покоління українських письменників, в творчості яких зростала сила сатиричного викриття, розширювався і поглиблювався предмет сатири, дедалі більше різноманітними і досконалими ставали її художні форми й засоби.
Осип Маковей нещадно розвінчував, висміював, засуджував все, що ставало на перешкоді людям бути людьми, що тримало в неволі його народ, заважало національному поступу. Сатира письменника не втратила актуальності й нині. Відгукуючись на злобу дня, він намагався зачепити найголовніші проблеми життя людини. Його гострий проникливий розум ніколи не зупинявся на поверхні життя, а проникав у глибину явищ в її сокровенну сутність.
Література
1. Козоріс М. О.Маковей / /Маковей О. Вибрані оповідання. - Харків; Київ, 1929.
2. Лепкий Б. Лист до Маковея 27 вересня 1910 р. // Журавлі повертаються: З епістолярної спадщини Б.Лепкого. - Львів, 2001. - С.409-410.
3. Маковей О. Лист до Ольги Маковей від 26 жовтня 1909 р. // ВР ІЛ ім..Т.Шевченка НАН України. - Ф.59. - Арк. 319.
4. Маковей О. Лист до К.Студинського від серпня 1910 р. // У півстолітніх змаганнях: Вибр. листи до Кирила Студинського. - К., 1993. - С.236.
5. Погребенник Ф. О.Маковей // Маковей О. Твори: В 2 т. - К.,1990. - Т.1. Поетичні твори. Повісті.
6. Цит за кн. Засенко О. Осип Маковей (Життя і творчість). - К., 1968.
Loading...

 
 

Цікаве