WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

структурою в різних мовних ситуаціях, щоб найяскравіше передати цілісне враження від певної картини природи, напр.: З бруньок принишклий квіт оклигав, І вишня буйно зацвіла (Світл 90); Не даруй мені білі лілеї, Не співай мені пісню кохання, Іще сад мій не вибухнув квітом (Забаш 6). Дещо змінюючи основний семантичний обсяг поняття квіт, поети надають лексемі нового звучання, яке виходить далеко за межі прямого вживання цього слова, напр.: …І як хвилю, він натовп відгорне, проти мене постане, мов квіт, й ніби вдвох ми лише на землі (Йов 155); Он лащиться трава, ще й квіт-ласкавчик, мене ж ніщо у серце не торка: ні ліс, ні сад - зелений мій кудрявчик, ані в луску розплавлена ріка… (Тич ІІ 34); …і зітхнули опукло високі груди із диявольським квітом пекучих сосків (Олійн 247), Ти думаєш, цей вітер тебе одну помітив, твоїм лиш диха квітом? А я - не молода (Йов 110). Таким чином, образ квіту набуває багатогранного конкретно-чуттєвого змісту, що відкриває можливості не тільки для його художньої виразності, а й для емоційно-експресивної насиченості усього поетичного вислову.
Нульсуфіксальніодиниці квіт, цвіт, цвіть із семантикою "розпускання, розквіт або буяння" є складниками композиційних народнопоетичних утворень первоцвіт, пустоцвіт, медоцвіт, горицвіт, проте вони набули активного вжитку і в мовленні українських майстрів слова, напр.: Повне літо да перелито медоцвітами нахиля. Дощик бором та перебором, переструнюючи гілля (Тич І 135); Століття кров'ю сходили в гонитві, Як хвилі розбивались об причал. А в Балці Яблуневій цвів горицвіт - Так божевільно цвів немов
кричав! (Мозол 127); Щастя в нас, - братове - серце в самоцвіті (Тич ІІ 87). Однак спостереження дозволяють говорити про індивідуально-авторський характер деяких композитів з аналізованим нульсуфіксальним компонентом. Лаконічні, точні складні оказіоналізми допомагають якнайтонше відобразити колірний процес цвітіння - багряноцвіт (Драч), барвоцвіть (Синг), білоквіт (Вінгр); вказати на об'єкт, який знаходиться у сприятливих умовах розвитку - розквіту - зорецвіть (Сос), весноцвіт, травоцвіт (Ющ), брунькоцвіт (Тич), липоцвіт (Драч), серцецвіт (Корд); констатувати якість відповідного явища - рясноцвіть (Сос), дивоквіт (Йов), легкоцвіт, ніжноцвіт (Юх), дивоцвіт, повноцвіт (Ющ). Вони, органічно вплітаючись у тканину художнього твору, опоетизовано відтворюють явища реальної дійсності, напр.: Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садами ходить брунькоцвіт, а в небі - злотозор (Тич І 77); Я засмучена, Бо розлучена З цвітом-травами в Ірпені. Хто шумітиме травоцвітами, Коли осінь з дощами
йде? (Ющ 393).
Наскрізним мотивом проходить через творчість В. Сосюри образ юності. Одним із домінуючих засобів його створення є нульсуфіксальний іменник юнь, який вказує на сукупність, невизначену кількість осіб юного віку. "Оцінка, зі значенням необчислювальності, утворює смислове ядро категорії збірності, ніби граматикалізує уяву про ступінь індивідуальності об`єктів того чи іншого типу" [2, 166]. Ця особлива семантична структура описуваного деривата має індивідуальний характер у поетичному мовленні, вона стає тією позитивно-оцінною конотацією, яка символізує молоду життєву енергію, силу, напр.: Розливаючи сяйва потоки, нам несуть вони юні розмай (ІV 8), …все так же, у юні цвіту, я з піснями на варті стою (48), Учитель мій! Тебе я не забуду, моєї юні радісна зоря! (ІІІ 112), Од весни з далини долинає привіт… Знов сія юнь моя (ІІ 35). Нерідко структура юнь у художній системі В.Сосюри наповнюється новим особливим змістом, набуває звучання суму, скорботи за минулою молодістю, напр.: Сивіє волос мій, сивіє… Немає юні вороття (ІV 99). Отже, смислове збагачення лексеми юнь спричинене образним контекстом, ядром якого вона виступає, і відповідно вмотивоване тематикою поетичного твору, підтвердженням чого стали такі вірші митця: "О ні, не лист осінній…"Я вже не юний, люні. За тим нема жалю, Що далі я од юні, то глибше я люблю (ІІІ 198), "Молоді" Наша молодь - наша сила, наша юнь - Вітчизни цвіт (ІІ 55) і т.п. Меншою продуктивністю позначена нульсуфіксальна номінація юнь у поетичній системі ХІХ-ХХ століття. Багатоплановість, місткість цього деривата виявляється в мовно-поетичній стихії М.Вінграновського, П.Тичини, А.Малишка, В.Юхимовича, Я.Славутича. Вона репрезентована як в асоціативно-усталеному смисловому полі (напр.: Коли б отак майстри пера навчали юнь професії (Юх 344), В Гаю дзвенить дитячий сад, У Світлім - юнь скликає школа (146), так і переосмисленому значенні, яке ґрунтується на виявленні ознак молодості, буяння, краси, сили явищ реального світу. Цей факт набуває в художньому вислові високого поетичного звучання, напр.: Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов'їв Я кинув юнь твою (Вінгр 16), Ти скеровуєш юнь повсталу (Яр 279).
Нульсуфіксальні утворення відображають специфічну природу ідіолекту. Вони стають показником енергійної, динамічної системи письма, задаючи жорсткі чіткі правила. Яскраві зразки такої поетичної організації спостерігаємо у В.Стуса, Є.Маланюка, Д.Павличка, Б.Олійника, М.Драй-Хмари, І.Світличного, М.Зерова, Я.Славутича, Н.Лівицької-Холодної, І.Драча, Т.Осьмачки, О.Ольжича, А.Малишка та інших. Ці структури трапляються в багатьох митців, але показовими є не у всіх. Утворення з нульовим суфіксом становлять специфіку поетичного мовлення, визначаючи стиль, індивідуальну своєрідність художнього мислення майстрів, оскільки є тими інформативно-комунікативними, структурно місткими одиницями, які надають можливість об'єктивувати реальну дійсність, зробити її матеріально зримою. З погляду семантики нульсуфіксальні структури характеризуються в ідіостилях широким діапазоном переосмислення - від незначної до повної зміни їх усталеного значення в напрямку формування нового поетичного смислу. Оригінальна інтерпретація, суб'єктивний індивідуальний зміст сталих нульсуфіксальних дериватів стає відображенням особистісного світовідчуття поета. Їх важлива в естетичному плані інформація сприяє розкриттю як загальної картини глибинного смислу твору, так і всього історико-лінгвального періоду, який спричинив становлення та розвиток аналізованих засобів. Таким чином, аксіологічно вагомі нульсуфіксальні деривати становлять концептуальне ядро світобачення майстрів слова та репрезентують добу, у якій довелося їм творити, оскільки творче самовираження здійснюється через поетично марковані структури мови.
ЛІТЕРАТУРА
1. Коцюбинська М.Х. Поет // Стус В. Твори: У 4 т., 6 кн. - Львів: Просвіта, 1994. - Т.1. - С.7-38.
2. Руденко Д.И. Имя в парадигмах философии языка. - Харьков: Основа, 1990. - 166 с.
Loading...

 
 

Цікаве