WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

урвалася дорога (ІІ 27); Імперія, мій жало-біль, моя зненависте, Росіє! (ІІІ-2 228); Трасо! Очей пунктир. Спогадів
нагад-біль (178).
Аналізовані нульсуфіксальні структури стають важливим компонентом образно-поетичного світу Н.Лівицької-Холодної, М.Драй-Хмари, Є.Маланюка, В.Сосюри, Б.Олійника, Д.Павличка, С.Йовенко. У мовотворчості згаданих поетів досліджувані конструкції набувають нових емоційно-смислових нюансів. Так, вияв великої міри важкого настрою автора, глибоких душевних переживань досягається оригінальним поєднанням мовних одиниць, напр.: Зойком кривавого болю Тебе розпинає мста (Мал 12); …коли твої блакитнії дороги чужої криці рвав кривавий гнів… (Сос ІV 139); Весь світ то тільки чорна прірва скорби (Холод138). У цій картині поетичного світовідчуття нульсуфіксальні лексеми символізують трагізм, драматизм людського буття, передають тривогу, хвилювання та водночас - незвичайний погляд на згадані почуття, напр.: Коли надійдуть втома і зневіра, В його портрет вдивляюся тоді (Плуж 118); На лоні трав - пекучі плями, і кожна пляма - біль
до дна (Сос ІІ 200); Багатющі, неначе крези, Гнівом часу, жалем віків (Яр 103). Художньо цінними своєю несподіваністю є сполучення нульсуфіксальних дериватів з дієсловами на означення фізичної дії, яке сприяє формуванню яскравих поетичних висловів, напр.: Збудився жаль у молодій душі За матір'ю, за сонцем, за дитинством (Павл ІІ 459); Горем її [мову] не оковано, В серце не вкралася лють (Олійн 103); Жалі, мов квітоньки, ростуть (Тич І 14); Червоний жах встає (Семен 68). У поезії вживаються оксиморони - незвичайне стилістичне зіставлення нульсуфіксальних структур з логічно несумісними протилежностями, які додатково характеризують, підкреслюють чуттєву напружену сферу людських переживань, напр.: Впиваю запах Ваш і п'ю солодкий біль я. Вдивляюсь в профіль Ваш укохано-тонкий (Мал 94); Все блукаю, марю я. Сум мій кароокий! (Сос І 153); Гніздо в колоссі, мов колиска, Очей твоїх знадливий ляк (Павл ІІ 285); Обернутися в сонячний щем, Що, як мед, наливається в соти Людських душ (205); І я моливсь, щоб милю уст моїх проніс Отець небесний чару мук, тієї ночі (Холод 140-141). Подібне переплетення різних асоціацій створює нову смислову ідею, яка, вказуючи на складне, незвичне сприйняття поетом дійсності, породжує в художньому контексті експресивно-емоційне мікрополе, напр.: І кожен біль кровоточить. І от поглинює тебе блакитний безум Ностальгії. Блакить тамтих висот (Мал 479).
У різних образних контекстах часто стикаються, ніби порівнюються за своїм протилежним змістом нульсуфіксальні конструкції: біль і злет (Малиш); мус і віра, гнів і спів (Мал); надія і зневіра (Кор); нульсуфіксальні одиниці з суфіксальними: гнів і любов (Сос); радощі і болі (Тич); любов і муки, щастя і муки (Ольж); радість і жах, любов і гнів (Мал); радість і сум (Йовен); сміх і жалі, радощі й болі (Гол). Наведені антонімічні структури вживаються в художньому творі здебільшого не для розмежування окремих душевних станів мовця, а для створення емоційно-цілісного поетичного образу, напр.: І гордість - гордість упізна, сльоза впізна сльозу. Що зможе роз'єднати нас? Ні радість, ані сум (Йов 372).
Прикметною рисою індивідуального стилю Є.Маланюка, М.Драй-Хмари, В.Сосюри, О.Олеся є свідоме нанизування, нагромадження згадуваних нульсуфіксальних структур, які в контекстах цих авторів набувають синонімічності, напр.: Та недаремно я втекти спішу її від болю, від образ, від гніву й злоби - вони мене вигонять на сошу (МДХ 126); Я сіяв жах і зненависть, і сум, Почнись, епохо чистих небозводів (Вінгр 213); І вщухне пристрасть і досада, Образа й гнів, розпука й лють (Світл 65). Використовуючи таку побудову вислову, митці прагнуть інтенсифікувати передачу людських переживань або розширити характеристику особистісних почуттів, чим посилюють впливову силу всього виразу, напр.: Скипає пам'ять від ганьби і болю… І серед ночі, в синім тумані (Олійн 86).
Певною семантико-стилістичною оригінальністю в поетичному доробку майстрів слова ХІХ - ХХ ст. позначена нульсуфіксальна лексема цвіт. Крім вказівки на конкретне природне явище - цвіт як результат процесу цвітіння, напр.: маків цвіт (Багр), цвіт бузковий (Йов), цвіт на каштанах (Олійн), акацій цвіт (Сос) тощо, це слово-образ постає символом, що асоціюється в мовленні майстрів слова з волею, світанням, мелодією, землею, небесами смерканням, бажаннями, надією, розпачем, юнацтвом весною, мріями, напр.: волі цвіт,
день - як цвіт, світання цвіт (Сос); цвіт мелодій, цвіт весни, слова цвіт, цвіт бажань, цвіт зорі (Малиш); цвіт землі, цвіт небес (Вінгр); цвіт задуми (Тич); цвіт зорі (Світл); цвіт щастя, молодості цвіт (Павл). Поетичне зіставлення-перетворення жінки, фантазій, світання і т. ін. у квітку розгортається в метафоричному контексті, напр.: Світання цвіт залив шибки узором зливним і нас у тиші голубій (Сос ІІ 332); Як раптово в хвилини блакитношовкові, - Іще рух! іще крок! іще подих грози! - Зацвіли твої пальці першим цвітом любові. Зацвіли твої очі першим цвітом сльози… (Вінгр 85). Художники слова глибоко й поетично розкривають семантичне багатство нульсуфіксального деривата цвіт, синтезуючи його в нову якість образного осмислення. Досліджувана структура в поетичному мовленні позначає яскравий полум'яний блиск, напр.: Бо ти єдина вільна на весь світ, в тобі свобода й сонце, ясен-цвіт (Тич ІІ 5), Стука кров'ю в скроні, світить цвіт-огні… Я в її полоні довгі роки й дні (Сос ІV 219); передає душевне піднесення, почуття любові, напр.: Літа здогнав я молоді на зорянім мосту. Неначе лебеді в груді, душа моя в цвіту (Сос ІІ 146), Цвіт в моєму серці, Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, срібляний
первоцвіт (Тич І 17); символізує юність, красу молодості, напр.: Проходить час, відходять в вічність друзі І одцвітає молодости цвіт (Холод 93), Попереду цвіт-дівчина, Цвіт-дівчина майорить, Цвіт-дівчина, як пружина, Верховодить і дзвенить (Багр 52). Іноді ця номінація вживаєтья з метою відображення психологічного світу автора, його тривог, переживань, тому й наповнюється в художньому контексті зниженою, негативною експресією, напр.: Сиди не плач, моя сльоза, Сиди, не плач, як я сказав. А ти заплакала, й пішла, І чорним цвітом підійшла (Вінгр 53), Сідлай коня! - сказало поле, і дня могутнього число, Піднявши в небо сиве чоло, кривавим цвітом проросло (Малиш 88).
Меншою інтенсивністю вживання характеризується семантично тотожна із лексемою цвіт нульсуфіксальна одиниця квіт. Вона найбільш повно відповідає індивідуальному поетичному мовомисленню Є.Плужника, Н.Забашти, М.Драй-Хмари, С.Йовенко, Б.Олійника. Митці вільно оперують названою
Loading...

 
 

Цікаве