WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

істоту, що має відповідні психофізіологічні характеристики, напр.: На полі гинеш. Сліпне тихий зойк, Сухою виноградною лозою (Павл І 473); У церемонний строгий план, Коли й сніжинок шерхіт дише непевністю усіх пошан (Драч 139); Аж по Случ від Каспія вже на бій, на бій, Небо блиска шаблями, полем ходить
гук (Малиш 42). Ступінь експресивної виразності, семантикадосліджуваних одиниць нерідко визначаються їх зв'язками з іншими компонентами тексту. Письменники розширюють та урізноманітнюють спектр словесного оточення нульсуфіксальних іменників звуконаслідувального характеру з метою збагачення поетичної системи. У слововжитку українських авторів присутні незвичні відношення нульсуфіксальних слів з лексемами протилежного понятійного значення, що сприяє виявленню в тексті додаткових емоційних асоціацій. При такому вживанні нульсуфіксальні деривати набувають нових смислових відтінків, що ніби приглушує їх основне значення, напр.: …розлігся відгомін широковустий... І ще видніші стали у сто крат хати (Осьм 235); Де шахти на горі щодня малюють зорі, під зойки димарів так просто ми жили (Сос І 123); І прокидався я, неначе в сіні, У сивім шелесті її молінь! (Павл ІІ 149). У цьому випадку слово з нульовим суфіксом є провідним, бо містить у собі смислове ядро, виражає думку або ідею, підпорядковану авторському задуму, інші ж лексичні компоненти стають засобом розширення меж відтворюваного поетичного світу. Значно підвищується експресивно-емоційна насиченість контексту, коли в ньому відбувається нагромадження нульсуфіксальних дериватів, що позначають звуковиявлення, унаслідок чого кожен із елементів об'єднання виконує функцію взаємного або перехресного уточнення, підсилення, напр.: Більше галасів, стуку, більше гаму, дзвону, крику. Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу, дайте ворога! (Семен 102), Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум (Ольж 251). Часто у одного й того ж поета те саме слово набуває безлічі значеннєвих відтінків. Так, В.Стус пояснює зміст лексеми зойк за допомогою таких семантичних зв'язків, напр.: горбаті зойки, скрем'янілі зойки, присмеркові зойки, мертві зойки, білий зойк, лютий зойк. Усі ці атрибутивні мотивації несуть інформацію про негативні емоції.
Важливе місце в системі поетичних засобів посідає група лексем на позначення внутрішніх почуттів та пов'язаних з ними ознак і станів людини. Своїм основним змістом ці слова з нульовим суфіксом передають конкретні чуттєві переживання мовця. Так, душевне страждання, глибоке нещастя репрезентують такі структури: біль, мука, жаль, сум, зажура, безум, зненависть, туга, відчай (одчай), досада, образа, острах, осмута, жах, гнів, щем; песимістичні настрої, відчуття безнадійності - зневіра, безнадія, безрада, знемога; стан душевного незадоволення, обурення - гнів, лють, злоба, огида, зневага; почуття задоволення, приємності - відрада, втіха, захват, злет, розрада, полегша; прагнення бажаного, очікуваного - жада, віра, забаг, потяг, хіть, похіть. Активізаторами негативних емоцій виступають слова, які передають читачеві душевні імпульси автора: втома, ненасить, наруга, кара, мста, помста, відплата, покара, погроза, пересит, скон, розлука, тлін. Ці структури, відбиваючи внутрішній світ поетів, розкривають спільну тему важкого настрою, смутку, напр.: І навкруги озвалися бандури Акордом помсти струнами всіма (Павл І 56); Ненасить долі впокорилась мулом, та проростає майбутнє в минулім… (Драч 69); …і забриніли даль степів, і людський жаль, і сум, і гнів, бо нелегкі бідацькі болі і весь тягар людської долі (Гол 115).
Нульсуфіксальні лексеми на позначення глибоких душевних переживань пронизують усю творчість Євгена Маланюка, Василя Стуса, Олега Ольжича, Євгена Плужника, Івана Світличного, Наталії Лівицької-Холодної. Особливо яскравою в цьому плані є поезія В.Стуса, яка ілюструє, за словами Михайлини Коцюбинської, "борсання людини з чистою душею і прямим хребтом у неправовому світі" [1, 14]. Особистісні страждання, розчарування, зневіра, спричинені конкретними історичними обставинами, політичною ситуацією, поет втілює за допомогою нульсуфіксальних конструкцій на позначення негативно-емоційного стану. Найбільший індекс частотності вживання в його творах мають структури біль, гнів, жаль, жах, зажура, мука, розпач, покута, туга, щем, лють, сум. Досліджувані деривати створюють традиційний емоційний ореол поетичного висловлювання, напр.: Ця калабаня, ця іржа і гниль, цей сморід болю, горя спроневіри (Стус ІІІ-2 141); В душі жалі і докори, й надсади, де вітер остраху гуляє (79); І ось вона, утрата всіх жалів: ні матері, ні батька, ні дружини (ІІІ-1 202); Ось він смертний жах. Із долею ти досі на ножах? (209). Сфера негативних художніх почуттів позначилася на зв'язках цих слів з асоціативно далекими поняттями (часто ними виступають авторські епітети), які підкреслюють, увиразнюють чуттєвий зміст нульсуфіксальних лексем, напр.: страшна, мовчазна туга; безмірний, повнявий, голубий, тихий, даремний, волохатий жаль; чорна, волохата лють; вікова, смертельна жада; криваво-синій острах; згускла зажура; осиротілий, лютий, витвердлий, крилатий, смертний, одвертий біль. Душевний неспокій, сум'яття настільки полонили поетову душу, оволоділи нею, що їх вираження в поетичному тексті стає одухотвореним, трансформується в людиноцентричний вимір його сприйняття, напр.: Натужна туга налягла до простопадних прірв (Стус ІІІ-2 92); У грудях ропавий бубнявіє щем за цих баляндрасників, дурнів, нікчем (ІІ 108); Лють мене пробирає, душу стрясає ляк (ІІІ-2 58). Поезія В.Стуса насичена звертаннями, вираженими почуттєвими лексемами з нульовим суфіксом. Ці форми вживаються переважно в метафоризованій мові та є важливим показником емоційно піднесеного вислову, з певним відтінком драматизму, напр.: Оповий мене, туго, ласкою… (І-2 202); Здрастуй, бідо моя чорна, Здрастуй, страсна моя путь (ІІІ-1 33); Бери ж мене, журо, у свій полон (ІІ 149); …моя зажуро, не піддайсь біді! А жди мене. Хоч мертвий - я прилину (66). Індивідуальність поета виявляється в своєрідному трактуванні почуттів біль, жада, зажура, жах. Майстерним поєднанням семемної структури цих понять з почуттєвими абстрактними конструкціями (біль-жада, нагад-біль, смерть-загуба, трепет-жах, біль-радощі, слово-біль), із конкретними явищами (немовлятко-біль, бережечок-біль) досягається велика міра вияву важкого настрою мовця, його глибоких моральних страждань. Нульсуфіксальні лексеми, що вказують на людські душевні переживання, сприяють образній характеристиці позначуваного, знаходячись як у постпозиції (трунок-біль, слів-зажур, недуга-жура), так і препозиції (біль-погреб), напр.: Не чути їхніх слів-зажур,
Loading...

 
 

Цікаве