WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат

Нульсуфіксація як показник ідіостилю - Реферат


Реферат на тему:
Нульсуфіксація як показник ідіостилю
Сучасний етап розвитку лінгвістики позначений зростанням інтересу до того мовного матеріалу, який виявляє авторську індивідуальність у поетичному тексті. Трансформовані у високоорганізовану, художньо значущу смислову даність словотвірні моделі стають показником ідіоматичного, особистісного, властивого тільки конкретному митцю. Вони вирізняють творчість поета серед інших, надаючи їй естетичної оригінальності. Тому дослідження дериваційних одиниць як особливого виразника поетичного змісту на сьогодні є актуальним і перспективним. Різні аспекти зазначеної проблеми знайшли відбиття в працях І.К.Білодіда, Л.А.Булаховського, В.С.Ващенка, В.В.Виноградова, О.Т.Волоха, В.В.Герман, О.Б.Ґрещука, А.П.Коваль, В.П.Ковалів, М.В.Кравченко, І.Т.Принцевського, С.П.Самійленка
та ін. Проте найширші можливості нульсуфіксації як засобу словотвору, що об'єктивує поетичну дійсність, робить її матеріально зримою, вивчено фрагментарно. Пропонована робота є спробою виявити семантико-функціональну вагомість похідних з нульовим суфіксом у процесі реалізації художньої ідеї митців, глибше пізнати особливості їх ідіостилю.
Пошук поетом найдосконаліших форм для вираження своїх думок, настроїв, емоцій спричиняє його заглиблення у витоки народнопоетичної стихії, проникнення у внутрішню, глибинну сутність слова. Із активізацією генної пам'яті, яка живе в кожного справжнього майстра, інтенсифікується продуктивність народнопоетичних нульсуфіксальних структур. Вони стають важливим компонентом образно-поетичної системи багатьох художників слова, зокрема М.Вінграновського, С.Йовенко, Н.Забашти, Д.Павличка, І.Драча, Б.Олійника, Є.Маланюка, В.Стуса, Т.Осьмачки, М.Драй-Хмари, В.Сосюри, І.Світличного, О.Ольжича, П.Тичини, В.Симоненка тощо. У творчості цих митців нульсуфіксальні деривати не просто орнаментують вислів, а становлять його образно-смислову опору, напр.: І простором розгубиться земля... О, згубо обріїв, о, хижий плиг безкраю! (Мал 326); А ти - і не дружина, й ні сестра - кладеш долоню на мою зажуру (Олійн 310). Народнопісенні нульсуфіксальні утворення див, чар, дар, диво асоціативні за самою своєю природою, живлять творчу уяву митців, і тому часто набувають у контексті їх творів нової художньої інтерпретації. Порівняйте: Як поїхав козаченько яром, - перелита доріженька чаром (Гр ІІІ 276), Глянь, як голубиться з обрієм синь. Вже завеснилася чаром кохання (Ткач 132), І квітла, наче папороть, любов, І верховинський місяць сіяв чари (Мал 287), Які ясні дитинства чари! До них тополею хилюсь (Сос ІV 291); Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото (Гр І 357), Дано судьбою дар-віки отут стояти В своїй важкій, смертельній правоті (Мал 225), Він оживає, світить, як пожар, Той згусток сонця, той коштовний дар (Малиш 35). Осмислення народнопоетичного деривата диво розкрило можливості оновлення його фольклорної основи, зокрема, наповнення цієї лексеми символічним змістом у структурі складного новотвору - юкстапозита, напр.: диво-мед (Малиш), візій-див (Світл), див-отамани, див-людина (Осип), диво-крапелина (Ющ), див-гора (Забаш), диво-балерина, мелодії-дива, диво-крильця (Гриз), диво-наречені (Сим), диво-людина (Драч), диво-сила (Юх). У тканині поетичного твору ці неолексеми сприймаються як необхідні, єдино можливі для вираження індивідуального світосприйняття, напр.: Билася райдуга над водою Та своєю барвою молодою. Жовтогарячими диво-медами, Сизо блакиттям в малій росині (Мал 112), Тепер його вуста в кленових вітах Вишіптують мелодії-дива (Гриз 18).
В образній системі поетичних творів нерідко усталені нульсуфіксальні лексеми зазнають свідомої трансформації відповідно до особливостей таланту, світогляду, періоду творчої діяльності письменника. Ці структури не втрачають своїх лексичних особливостей, а лише набувають нових, додаткових і притому дуже специфічних ознак. Одна з них полягає в особливому експресивному навантаженні нульсуфіксальних одиниць з абстрактним значенням, коли вони не тільки відображають реальну дійсність, а й передають емоційно-оцінне ставлення поета до зображуваного. Активізація образів з негативно-оцінним змістом досить часто спостерігається в поезіях В.Стуса (хлань, цвіль, товч, тлінь, погар, гниль, рвань, каламуть), Є.Маланюка (гниль, бруд, їдь, муть, цвіль), Д.Павличка (гидь, грузь, їдь, нудь, тлінь, хлань, гадь, бридь, чад, гниль), рідше - у В.Сосюри (муть, чадь), Є.Плужника (каламуть, гниль), П.Тичини (гниль, муть, гадь), Н.Забашти (тлінь, погар), І.Світличного (гидь). Згадані лексеми виступають засобом творення конкретних образів негативного забарвлення, напр.: Голодним вовком виє листопад… В осінню муть, де голос вже завмер твій (Мал 176); … холодна слизь на шию нам лягла (Мал 162); І випалиться з душ нікчемства гниль і їдь. Світ переплавиться в огненному чорнилі (Павл ІІ 31).
З метою актуалізації змісту поетичного тексту митці вживають нульсуфіксальні деривати на означення раптового, швидкоплинного чи довготривалого звуку, шуму тощо. Розглядані структури своїм фонетичним складом відтворюють звукові ознаки явищ природи і в той же час виражають певний поняттєвий зміст. В індивідуальних контекстах Є.Маланюка, В.Стуса, Т.Осьмачки, М.Драй-Хмари, І.Cвітличного, О.Ольжича зникають уявлення про конкретні природні явища, натомість з'являється символічне розкриття людської трагедії, напр.: Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум (Ольж 251); Я чую крізь гомін стихій над тілами свист батогів (Осьм 29); Хто ж сподівався, що рев хуртовини Раптом прорветься підступно-лихий, Знівечить спокій і душу розріже (Мал 435). Процес формування власного мовно-естетичного світу спонукає письменників до активного вживання лексем з цим значенням. У віршованій мові ХІХ - ХХ ст. спостерігається продуктивність таких нульсуфіксальних одиниць як гомін, гуркіт, гамір, гуд, гул, гук, дзвін, зойк, клекіт, посвист, плеск, рик, рип, рев, регіт, стогін, схлип, сик, тук, тріск, хруст, хрип, шурхіт, шепіт, шерех.
Закладена в матерії поетичної звуковідображальної нульсуфіксальної структури чуттєвість формує образність індивідуально-поетичного світу. Ці одиниці стають не формою, а змістом всього художнього вислову, напр.: Замріть, душі зневірливої схлипи... В єднанні хрест, корона й штик, і над усім - гарматні рики (Сос ІІ 244);... на рев і регіт Індустрії ходою твердою іду (206). Образна звукова картина виникає на основі розширення змістового обсягу нульсуфіксальних конструкцій, які вказують на звуковий вияв природних явищ чи живих осіб. У результаті образного переосмислення ці слова набувають персоніфікованого значення та починають уособлювати живу
Loading...

 
 

Цікаве