WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови - Реферат

Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови - Реферат

гроша ся контентовали, тилко ежели сіна узяли, где найшли." [12, 112].
Третій критерій, який може свідчити про посередницьку роль польської мови, - семантичний. З ним маємо справу тоді, коли в українській мові функціонує латинське слово зі значенням, відсутнім у мові-донорі.Нерідко в таких випадках додаткова семема розвивається саме на ґрунті мови-медіатора; тоді слово разом із семантичною модифікацією запозичується з польської мови в українську. За найперший приклад може служити слово corona, грецизм, який прижився в латині і з неї вже помандрував іншими європейськими мовами. В Речі Посполитій слово korona, не втрачаючи семантики загальної назви, почало вживатися в адміністративно-політичному значенні і стало власною назвою - Korona: так називалися власне польські землі у протилежність до всіх інших територій Речі Посполитої [20, 209]. Це слово з новим значенням, як і похідний прикметник, перейшло до української мови: "И так орда... стояла по волости коло Богу и коло Уманя, часто чати отправуючи в волости, належачіе до корони." [12, 111] "А видячи гетманове коронніе великую докуку от орди, послали своїх албо королевских послов на Запорожже..." [12, 111].
За посередництвом польської мови прийшло в українську і слово кондиція. У латинській мові condicio вживалося в таких значеннях: 1) "стан, становище, обставини"; 2) "характер"; 3) "покликання"; 4) "умова, пропозиція"; 5) "умова, угода, договір"; 6) "шлюбна угода" і навіть 7) "любовний зв'язок" [10, 175]; у середньолатинську епоху воно набуло додаткових семем "якість, вартість"; "зовнішній вигляд, статура" [21, 411]; до того ж condicio подекуди плутали з фонетично близьким conditio "створення" [21, 411] (цього плутання не уникли навіть такі визначні мовознавці, як Є.Тимченко [17, 1, 375] та І.Огієнко [13, 2, 258].) Якщо звернутися до свідчень польської мови, можна побачити, що старопольське kondycya означало передусім "умову, застереження", потім "стан, суспільне становище; матеріальне становище; маєтність"; у ХVІІ ст. вичленовується ще одна семема - "оплачувана посада", яка, в свою чергу, згодом обмежується "посадою домашнього вчителя" [21, 411]. Україномовні пам'ятки тих часів доводять, що в нашій мові семантичні модифікації цього слова йшли аналогічними шляхами. Пор.: "отложивши комісію до зелених свят, под кондициями певними покой заварши" [16, 123], де кондиція = "умова"; "якое колвек кондицией и стану, так духовного, яко и свецкого людей" [2, 685], де кондиція = "суспільне становище"; "Хто много художествъ учился и вмhетъ... / То горш таковый собі хліба не имhетъ; / Поневажъ не хочет едного с< держати / И едным котрым дhлом хлhба заробляти... / Прето кондиціи лhпшъ едной доглядати, / Нежели во многіи ся ремесла втручати" [8, 155], де кондиція = "оплачувана посада, робота, справа".
Довгим і сповненим пригод був шлях слова креденс, якому судилося побувати в більшості європейських мов. У латинській мові слово це являло собою активний дієприкметник від дієслова credere - "вірити, довіряти, віддавати в опіку" [10, 207]. Однак, як свідчить Ф.Славський, пізня середньовічна латина знала слово credentia - "певність, імовірність, пробна перевірка якості напоїв, страв; рекомендаційний лист; столове срібло, шафа для зберігання столового накриття" [21, ІІІ, 1, 82-83], а також дієслово credentiare. Італійське credenza зі значенням, близьким до пізньолатинського, у ХV в. було запозичене німецькою мовою, а звідти вже польською, в німецькому фонетичному оформленні (нім. Kredenz ? пол. kredenc). Варіант kredenc виходить з ужитку в ХVІІ ст, заступаючись варіантом kredens. А.Брюкнер завважує, що в польській мові тієї доби хлопця, який накривав до столу, називали kredencerz. Обов'язок підчашого куштувати страви і напої перед тим, як їх споживатиме князь, також іменувався kredens: "gdy bez kredensu (bez kosztowania przez podczaszego, ksi???) si? napija?, zadano mu trucizn?" [18, 265]. Значення "столові набори, столове срібло" в польській мові застаріло: у ХVІ ст. його почало витискати значення "рід меблів, шафа для зберігання посуду, столових наборів" [21, ІІІ, 1, 82]. У пам'ятках української мови ХVІІ - ХVІІІ ст. дуже поширеним є значення "столові набори": "(По Самойловичу) осталося сребнихъ столовихъ креденсовъ и всяких дорогих, златих и сребнихъ спеціаловъ" [11, ІІІ, 56]; "Швайковска (поднесла) на поклонъ креденсъ срhбний (Мазепh)" [9, І, 32:]; подекуди слово креденс виступає як узагальнююча назва, що охоплює кілька конкретних реалій, пор.: "Принялъ отъ іеродіякона Луки креденсъ весь, а именно: фрусталь, шкло, цhпь, сервет, фарфуръ, мhдъ…" [3, 9]. Дещо пізніше, можливо, в ХІХ ст. значення "шафа для посуду" почало переважати і в українській мові; принаймні словник Б.Грінченка тільки це єдине значення й фіксує: "Креденець - буфет, шафа для посуду" [5, ІІ, 302]. (Як бачимо, українська мова знала й давнішу форму kredenc і навіть слов'янізувала її.)
Механізми, за якими відбувалися процеси запозичення українською мовою латинської лексики, були складними й заплутаними. Польська мова, сама подекуди беручи латинські лексеми "з третіх рук", так чи інак виступала як медіатор у відношенні до мови української. У середині ХVІІ ст. політична ситуація для України змінилася, раніше тісні контакти з Польщею було розірвано, але в мовно-культурній царині відгомони латино-польських впливів було чутно іще понад століття.
ЛІТЕРАТУРА
1. Актова книга Житомирського міського уряду кінця ХVІ ст. - К.: Наук. думка, 1965. - 191 с.
2. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею по разбору древних актов. - К., 1859 - 1914. - Т.1. - Ч.6. - К., 1876.
3. Архів Видубицького монастиря. Рукопис XVIII в.
4. Булыка А.М. Даўнія запазычанні беларускай мовы. - Мінск: Навука і тэхніка, 1972. - 383 с.
5. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. - К.: Друкарня Акційного Товариства Н.Т.Корчак-Новицького у Києві, 1907 - 1909. - Т.1: А - Ж. - 494 с. - Т.2: З - Н. - 573 с. - Т.3: О - П. - 506 с. - Т.4: Р - Я. - 563 с.
6. Ділова і народнорозмовна мова ХVІІІ ст. - К.: Наук. думка, 1976. - 416 с.
7. Дневник генерального хорунжего Николая Ханенка: 1727 - 1753 гг. - К.: Тип. Г.Т.Корчак-Новицкого, 1884. - 524 с.
8. Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - К.: Наук. думка, 1971. - 391 с.
9. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Т.3. Полк Прилуцкий. - К., 1902. - 426 с.
10. Латинско-русский словарь. - М.: Русский язык, 1986. - 845 с.
11. Летопись событий в Юго-Западной России в ХVII в. Составил Самуил Величко, бывший канцелярист Войска Запорожского, 1720. К.: Изд. Временной комиссии для разбора древних актов, 1848 - 1864. - Т.1. - 505 с. - Т.2. - 612 с. - Т.3. - 568 с. - Т.4. - 407 с.
12. Літопис Самовидця. - К.: Наук. думка, 1973. - 207 с.
Loading...

 
 

Цікаве