WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови - Реферат

Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови - Реферат

[s] і передньоязикового какумінального [r] перед голосним переднього ряду [i] в латинських словах, запозичених польською мовою; при цьомурешта приголосних зберігала свою пом'якшеність (шиплячих, як відомо, в латинській мові не було). (Якщо звукосполука передньоязикового зубного приголосного і голосного переднього ряду [i] стояла у превокальній позиції, приміром, наприкінці слова (substantia), то спершу відбувався той самий процес: приголосний втрачав пом'якшеність, причому виникав епентетичний [j] (substancyja); згодом у випускався, й таким чином з двох складів робився один (substancja). Випущений у з'являється знову в родовому відмінку множини (в сучасній польській мові давня форма substancyj витиснулася новішою substancjі), а також у похідних прикметниках (substancyjny). Адаптуючи латинську абетку до своєї фонетики, польська мова в ранній і середній період свого розвитку паралельно вживала знаки у та j на позначення йота.) Пов'язане це явище із фонетичними властивостями польської мови: якби передньоязикові зубні приголосні і какумінальний [r] зберегли свою пом'якшеність на польському ґрунті, це призвело б до якісних звукових змін, так званої польської палаталізації - фонологізації м'якості й перетворення передньоязикових приголосних на середньоязикові, а у випадку з [r] - до виокремлення додаткової шиплячої артикуляції, яка врешті-решт цілком витискає початковий звук (rz, фонетично [?]). Саме фонологізацію м'якості спостерігаємо в поодиноких словах латинського походження в польській мові, в яких розвинулася м'якість приголосного перед голосним переднього ряду [e], наприклад, ko?ci?? (? лат. castellum) і dziekan (? лат. decanus). Решта ж слів, запозичених українською мовою в польському фонетичному варіанті, відрізнялись від латинського ориґіналу хіба що у замість і після літер на позначення зубних передньоязикових приголосних (такі польські фонетисти, як Б.Бояр і З.Стібер [19, 167], як і деякі українські, схильні кваліфікувати /у/ та /і/ як одну фонему), а також графічним засвідченням деяких фонетичних особливостей, властивих іще латині (s ? z в інтервокальній позиції, ti ? cy (cj)): децизія (? пол. decyzja ? лат. decisio), пропозиція (і пропозыція) (? пол. propozycja ? лат. propositio), кондиція (пол. kondycja ? лат. conditio). Щоправда, неусталеність тодішньої української (і польської) графіки стає на перешкоді докладній фіксації цього явища; однак уже на схилку ХV ст. процеси польської палаталізації практично завершилися [19, 168], відтак, у досліджуваний період ці фонетичні моменти були надзвичайно важливими. Слід наголосити й на тому, що запозичені латинізми, прийнявши українське "громадянство", мусили жити за українськими фонетичними законами; оскільки в українській мові ствердіння приголосних охопило не лише передньоязикові зубні, але майже всю консонантичну систему, то приголосні в латинських за походженням словах так само почали втрачати пом'якшеність: інквизиція (з лат. inquisitio), оффиціум (з лат. officium), терминъ (з лат. terminus). Пор.: "Якую то я инъквизицhю задля лhпшои вhри рукою моею подписую" [6, 57]; "такое естъ оффиціум гетмановъ чулихъ" [11, ІV, 190]; "одержал собе термин, альбо рокъ, до дня третего" [4, 320]. (Щоправда, паралельно зустрічається і інквhзиція, і термhнъ; загальнопоширене тоді змішування написання ы // и, и // і, і // h дещо сплутує карти.) З розвитком української мови накреслилася тенденція до уникнення надміру фонетичних модифікацій у запозичених латинських словах; сучасна мова, зберігаючи твердість передньоязикових зубних приголосних (кондиція, консиліум), залишає решту пом'якшеними (інквізиція, термін). Залишки давнього способу освоєння латинізмів маємо в поодиноких лексемах на кшталт квитанція (пор. пол. kwit).
Другим критерієм, щільно пов'язаним із першим, є морфологічне і словозмінне засвоєння лексеми. Дуже поширеним у польській (і в українській) мові є явище адаптації латинських іменників до польської (й української) словозмінної парадигми. Зокрема латинська флексія -о в іменниках жіночого роду ІІІ відміни (decisio, occasio) тотально замінювалась на -а (в українській мові - графічно -я) і таким чином підлягала словозміні за слов'янським жіночим типом відмінювання (колишньої а-основи), так само як і латинські іменники жіночого роду І відміни (substantia). (Зрештою, можна припустити, що процес змішування типів відмінювання таких іменників розпочинався вже в пізній середньовічній латині, тоді як латина класична цієї плутанини не знала.) Однак уже суто польською рисою є передання латинської флексії іменників ІІ (значно рідше ІV) відміни -us як -usz; тим часом в українських пам'ятках зустрічається витрикуш (? лат. vitricus), пор.: "а тая скарбниця загорілася з неосторожности витрикуша, же там свічки клав на полици, не загасивши добре..." [12, 72], діаріуш (? лат. diarius), пор. "Діаріушъ или журналъ, то єсть повседневная записка" [7, 9]; у польській мові цю рису особливо щедро засвідчено в іменах власних (ідіонімах), як римських, так і іншого походження, якщо вони були запозичені за латинським посередництвом: -us ? -usz: Juliusz, Dariusz, Tadeusz; -as ? -asz: Heliasz, Heremiasz, Izajasz. Польська мова адаптувала латинські прикметники, додаючи до них свої суфікси: mizerny, a, e ? miser, a, um; пор. укр. "Его млть тижъ добродhй панъ Васили(й)… нh разу не зволилъ до мене, мhзерного сироти, одписати…" [14, 29]. Польська мова творила і свої прикметники на латинських основах. Латинський порядковий числівник quarta (досл. "четверта") ще в латинській мові зазнав субстантивації через уживання в еліптичних сполуках і почав означати чверть [10, 643]. У польській мові іменник kwarta мав кілька значень, одне з яких - "військовий підрозділ". Питомо польським є прикметникове утворення kwarciany, однак українська пам'ятка фіксує його разом із палаталізацією: "облеженці просили короля полского Яна Собеского о поратованя... которій, видячи так великую налогу от бісурман християном, якнайскорій войска збирал так кварцяніе, як і посполитое рушеня…" [12, 138]. У системі дієслів польська мова характеризується утворенням від латинської основи дієслів із польскими суфіксами; такі дієслова цілком підлягають польській парадигмі дієвідмінювання, пор. perswadowa? (? лат. persuadeo), kasowa? (? лат. casso), kontentowa? (si?) (? лат. contentus). В українській мові теж невдовзі з'являються дієслова персвадовати, касовати, контентовати (ся); ясна річ, більш слушним буде припустити, що українські дієслова було утворено за польським взірцем, ніж зробити зворотнє припущення. Пор.: "межи собою гетмана настановивши, и тое оному персвадовали, же запорожці не зовсім добрим на старшину городовую жичут, як то у оных звичай давній." [12, 88]; "сего листу запи(с)у моего никоторыми причинами, та(к) правными, яко и неправными, бурити и касовати не маю…" [1, 144]; "Але на тот час скромне заховалися с людми, з
Loading...

 
 

Цікаве