WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Утворення української мови в науковій концепції А.Ю.Кримського - Реферат

Утворення української мови в науковій концепції А.Ю.Кримського - Реферат

(протоукраїнська. - К.Т.) мова XI ст. ще не мала своєї визначальної ознаки, а саме: "вимови "біб", "кінь", "твій" (замість "бобь", "конь", "твой") [8, 108]. Як підкреслює вчений, ця риса суттєво відрізняє "малоруську" мову не тільки від "великоруської" та білоруської,але й від усіх слов'янських мов [8, 108]. Далі А.Ю.Кримський зазначає: "Деякі зародки цієї риси могли злегка позначитися може й раніш од XI віку"; тільки ця ознака й декілька інших звукових явищ, які є типовими для "малоруської" мови, "ведуть свій початок, власне кажучи з XII віку", тобто з того часу, як "цілком виразно позначився надзвичайно важливий звуковий факт: занепад редукованих ъ, ь" [8, 108].
Важливим є твердження вченого про різну "швидкість" (різний час. - К.Т.) занепаду редукованих. Зокрема, у "південнорусів" цей процес відбувався "повільніше", а у білорусів і "великорусів" - швидче й рішуче [8, 108].
Відомо, що представники Харківської лінгвістичної школи (О.О.Потебня, М.О.Колосов, П.Г.Житецький) інтерпретували це фонетичне явище як тривалий процес. Щодо тривалості процесів зникнення слабких редукованих і переходу сильних редукованих у голосні повного творення, то її О.О.Потебня, М.О.Колосов, П.Г.Житецький осмислювали по-різному [13, 14; 6, 7; 4, 51, 66, 67, 263].
Учені Харківської лінгвістичної школи надавали великої ваги процесу занепаду редукованих голосних і пов'язували з ним ряд явищ, які відбувалися у консонантизмі й вокалізмі східнослов'янських мов. Так, О.О.Потебня розробляв положення про те, що подовженню та подальшій дифтонгізації о, е в нових закритих складах в українській мові передував занепад редукованих ъ, ь [13, 12, 35-364]. На думку М.О.Колосова, перехід ? > і виник раніше тих змін в українському вокалізмі, які пов'язані з якістю складу або з наголосом. Це стосується, зокрема, якісних змін о, е в нових закритих складах [6, 29].
Відомо, що О.О.Шахматов був ґрунтовно ознайомлений з працями О.О.Потебні. Більше того, О.О.Шахматов підтримав положення О.О.Потебні про різночасність занепаду редукованих на східнослов'янському терені [19, 36]. Аналізуючи дане фонетичне явище, О.О.Шахматов писав: "У царині звуків не можна назвати жодного такого явища, спільного всім руським наріччям, піднаріччям, говорам, яке не сягало б епохи доісторичної. Винятком є занепад глухих ъ і ь і заміна їх у певному положенні через о і е" [20, V2].
Суттєвими наслідками занепаду редукованих ъ, ь у "південноруській" мові, які містять давні писемні пам'ятки XI - XIV ст.ст., А.Ю.Кримський вважає: а) появу "замінної довготи" (ш?сть > шіесть > шість); б) подовження приголосних перед j (життя); в) перехід лъ (ъл) > ов (влъкъ > вовк).
З досліджень А.Ю.Кримського випливає, що в XIV ст. українська мова "дообразувалась геть до краю; малоруська мова XIV віку в тих своїх говірках, котрі тоді встигли розвитися найбільше, - це вже й є сьогочасна українська мова" [8, 112]. Білоруська та великоруська мови, на думку А.Ю.Кримського, також сформувалися в XIV ст., і в період XV - XVII ст. відмінність між усіма східнослов'янськими мовами посилилася. Хоча спільне життя в литовсько-руській державі наблизило "малоруську" й білоруську мови, через що Ф.Міклошич та О.Огоновський вважали останню паростю "малоруської" мови, "тоді як фактично білоруська мова значно ближче підходить до акаючої великоруської мови" [8, 112].
Безперечно, давні писемні пам'ятки є пріоритетним джерелом дослідження для А.Ю.Кримського. Проте ми не повинні ігнорувати той факт, що вчений був одним із засновників історичної діалектології. Наприклад, А.Ю.Кримський досліджує ті діалектні особливості давньоруської мови, які лягли в основу трьох сучасних східнослов'янських мов. Так, староруський період мовознавець розглядає як добу активного вироблення місцевих північне-, середньо- і південноруських діалектних ознак, що в сукупності давали можливість виділити проторосійський, протобілоруський і протоукраїнський мовні типи [7, 193-195].
Згідно з концепцією А.Ю.Кримського, "еру самостійності й викристалізування трьох руських мов, мабуть, краще буде визначати трохи ширше (ніж у О.О.Шахматова. - К.Т.): не просто XIII ст., ба XII - XIV ст.ст." [7, 195]. Отже, за А.Ю.Кримським, схема утворення "руських наріч" має такий вигляд:
середньоруське
наріччя
північноруське
наріччя
піденноруське
наріччя
білоруське
наріччя
великоруське наріччя
Рис. 1
Згодом А.Ю.Кримський висловив думку про те, що "політичне роз'єднання
в XII - XIV ст. земель південнозахідної та північносхідної Русі допомогло остаточному розформуванню мови східного слов'янства на такі групи: малоруську, білоруську з акаючою великоруською та окаючу північноруську" [7, 196]. За А.Ю.Кримським, у період XIII - XIV ст. "ми вже не сміємо казати тільки про три діалектні руські групи (південну, середню та північну), а повинні говорити про чотири: малоруську, білоруську, південновеликоруську та північновеликоруську" [7, 199-200]. Отже, учений говорить про переформування "руських" наріч, проте не вказує, яким чином воно відбувалося. На цьому, практично, і завершується опис А.Ю.Кримським процесу формування української мови. Можна додати тільки те, що, на думку вченого, "документи XV ст., а тим паче XVI ст., можуть мати для історії малоруської мови XII - XIV ст.ст. самісіньку підсібну вагу. Вони тільки наочніш і вимовніш ілюструють те становище нашої мови, до якого вона вже встигла прийти протягом XII - XIV ст., переважно в результаті занепаду глухих звуків" [7, 208].
Однак загальновідомо, що А.Ю.Кримський зафіксував не одне мовне явище, яке розвинулося в українській мові в XV - XVI ст. До таких явищ належить, зокрема, дієслівна форма наказового способу 2 ос. мн. на приголосний (без кінцевого є), ствердіння приголосних перед є на Східній Україні та ін. [9, 198].
Отже, у контексті мовознавчої науки XIX ст. - початку XX ст. погляди А.Ю.Кримського на проблему утворення східнослов'янських мов, зокрема, української мови, доцільно розглядати як традиційні. Адже у працях А.Ю.Кримського, як і більшості українських і російських компаративістів 20-х - 60-х рр. XIX ст. (О.Х.Востокова, М.І.Надєждіна, М.О.Максимовича та ін.), перевагу було віддано дивергентному поясненню мовних інновацій.
А.Ю.Кримський розглядає проблему східнослов'янського глотогенезу шляхом звернення до дивергентної теорії "родовідного дерева", не відкидає спільнослов'янську й "спільноруську" прамови. Відомим є факт, що вчені Харківської лінгвістичної школи, зокрема О.О.Потебня, П.Г.Житецький, М.О.Колосов, досліджували історію східнослов'янських мов у дусі моделі "родовідного дерева". На думку В.А.Глущенка, можна відзначити певну прямолінійність учених Харківської
Loading...

 
 

Цікаве