WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат

Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат

як тричі акцентує автор, події присвячено в творі міні-новелу. "Поховано його знаменито 2 серпня з превеликою гарматною і мушкетною стрільбою і з великим жалем всього низового війська. Бо це був той їхній справний і щасливий вождь, який із молодих літ аж до своєї старості, бавлячись воєнними промислами, не тільки значно воював Крим і палив у ньому деякі міста, але й також погромлював у диких полях, було то на різних місцях, численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир" [2, 265], - такими словами вшановує пам'ять славетного козацького ватажка Самійло Величко. А козаки насипали на могилі Сірка курган і поставили кам'яний хрест, де зазначили його ім'я та справи.
"Історія Русів" подавала картину історичного розвитку України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст., власне, до 1769 року. Автор працював у традиціях так званих козацьких літописів, користуючись ними ж, доповнюючи переказ власними спогадами, а подекуди - документами. Як зазначає В. Шевчук, "основна засада твору - натуральне, моральне та історичне право кожного народу на самостійний державно-політичний розвиток, а боротьба українського народу за визволення - головний зміст книги" [13, 18]. Слід зауважити, що "Історія Русів" не писалася як історія. Вона є своєрідною історією національної державницької ідеї, носій якої - козацтво, історія державної еліти, що боронила Україну від турецько-татарської, польсько-литовської, а згодом московської агресії та експансії. Головною метою автора було доведення самобутності української історії. Він робив це усіма засобами: вдавався до політичного трактату, полемічної публіцистики, історичної оповіді, риторичних промов, обробляв фольклорні мотиви та сюжети. Все це вказує на оригінальний стиль автора і надає твору літературного, публіцистичного, а не наукового звучання.
С. Єфремов, оцінюючи загальне значення твору для української культури, зазначив: "Історія Руссов" була немов пророкуванням про близьке національне відродження України і оправданням її нового письменства, з якого те відродження почалося" [5, 215]. Твором захоплювалися, його наслідували; вплинув він також і на літературу, зокрема на М. Костомарова, М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Пушкіна і Є. Гребінку, С. Руданського та Й. Барвінського.
Основна тема "Історії Русів" - зображення історичного шляху козацтва, його зародження, військової та політичної діяльності, досягнень та невдач. Як ідеолог автономії автор "Історії Русів" із захопленням розповідає про початкикозацтва, його боротьбу із зовнішніми агресорами. Особливого пафосу досягає розповідь про Богдана Хмельницького та Хмельниччину. В негативних тонах описує Руїну і подає тих діячів, що її спричинили.
Постаті Івана Сірка приділяє автор цілу оповідь. Не можна не помітити того захоплення легендарним героєм, яке відчуває сам літописець. Він характеризує його як відважного воїна, охоронця рідної землі, який не спускав татарам образ і завжди відповідав їм за нашестя. Зазначає, що татари вважали його за великого чарівника і називали руським шайтаном. Так автор "Історії Русів" описує його військовий хист: "Він з малочисельним військом своїм завше щасливо воював і був переможцем, не зводячи, однак, ні з ким неправедної війни. Баталії в нього вважалися за іграшку, і жодної з них він не програв" [7, 225]. Літописець обходить багато моментів з біографії Сірка, описаних у Самійла Величка, як-от: напад яничарів на Січ, відповідь кошового на підступну акцію султана війною на Крим, вирублений ясир і смерть славетного отамана. Проте у нього є розповідь про справедливість Сірка, який був такий не лише до співвітчизників. Йдеться про татарку, яка прийшла до кошового з малими дітьми і питала, чим годувати дітей, адже запорожці відібрали єдину корову. Сірко не був зажерливим або корисливим, тому наказав повернути худобу всьому аулові і велів усім татарам, якщо жінці не буде чим годувати малих, потроху допомагати їй. Натомість просив дітей, коли виростуть, не ходити війною на русаків.
Закінчується опис Сіркових діянь підсумковою характеристикою: "Сірко був людиною дивовижною і рідких прикмет щодо хоробрості, заповзятливості та всіх військових успіхів; і при достатньому числі війська легко міг зробитися Тамерланом або Чингизханом, себто великим завойовником." [7, 226]. Наводиться також відповідь Сірка гетьманові Самойловичу щодо дозволу татарам випасати на запорозьких степах худобу. В ній Сірко говорить про те, що в нужді людям треба допомагати, а якщо сам знаходишся у великій скруті, то не гребуй від самого дідька прийняти поміч. "Нужда і закон зміняє" [7, 226], відповідає він гетьману народним прислів'ям. Все життя він керувався цим прислів'ям, намагаючись принести Вітчизні користь і благополуччя.
Отже, досліджуючи козацькі літописи XVII - XVIII ст., робимо висновок, що постать Івана Сірка привертала до себе увагу літописців і кожен з них в різній мірі (від простої констатації дій кошового у Г.Грабянки до складного психологічного аналізу характеру та вчинків отамана у Самійла Величка) розкривали образ легендарного козака, інтерпретуючи його вчинки не лише з позиції власного світобачення, а й в контексті внутрішньої та зовнішньої політичної ситуації в країні.
Література
1. Апанович Е. Рукописная светская книга XVIII в. на Украине. - К.: Наук. думка, 1983. - 222 с.
2. Величко С. Літопис: У 2 т. - К.: Дніпро, 1991. - Т.2. - 642 с.
3. Грушевский М. Об украинской историографии ХVІІ века.// Известия Академии наук СССР. - VІІ серия. - Отделение общественных наук. - 1934.- №3. - С.126.
4. Дзира Я. Джерельна основа праці О. Рігельмана з історії України // Історіографічні дослідження в Українській РСР. - К, 1969. - 392 с.
5. Єфремов С. Історія українського письменства. - К.: Феміна, 1995. - 688 с.
6. Іван Сірко. - К.: Веселка, 1992. - 150 с.
7. Історія русів. - К.: Рад. письменник, 1991. - 318 с.
8. Левицкий О. Опыт исследования о летописи самовидца // Летопись самовидца по новооткрытым спискам. - К.: Типография Милевского, 1878. - 76 с.
9. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К.: Знання, 1992. - 192 с.
Loading...

 
 

Цікаве