WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат

Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат

присягаючись в щирій приязні до січовиків і просив до себе таке ж ставлення. Лист Дорошенка переконав козаків у його непричетності до нападу і вони знову прихилилися на його бік.
Оповідання "Про Сіркову війну на Крим" займає неабияке місце в літописі Самійла Величка. Особливо якщо взяти до уваги той факт, що ані в Самовидця і Грабянки, ані в "Історії Русів" взагалі немає інформації про напад Сірка на Крим. Ця воєнна акція була помстою за зрадницький напад на Січ у 1675 році. Величко акцентує увагу на випадку вирубленого за наказом кошового Івана Сірка ясиру. Отримавши перемогу над ханом, козаки захопили трофеї, худобу і татарський ясир, який налічував тринадцять тисяч. Серед них було сім тисяч християн і тумів, котрі народилися в Криму й ніколи не бачили України. Побачивши їхнє небажання повертатися на Україну, Сірко зробив їм пропозицію: "Хто хоче, ідіть з нами на Русь, а хто не хоче, вертайтеся до Криму" [2, 191]. Три тисячі людей зажадали повернутися назад, тому "що мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і через це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи" [2, 191]. Сірко їх відпустив, але до останнього не вірив, що вони не вернуться на Батьківщину. Він наказує своїм молодцям наздогнати їх і вирубати, а потім сам перевірив, як виконано його наказ. Побачивши трупи, Сірко звернувся до них з проханням простити його за злодіяння, бо думав він в той час насамперед про своїх співвітчизників та країну.
Ця подія унікальна в психологічному, моральному й етичному аспектах, а сам випадок подано у манері, притаманній короткій психологічній повісті. Інтерес до психологічного виміру описаного історичного факту зростає. Це чи ненайбільший гріх, яким дорікають наші сучасники Сіркові. Проте не варто забувати, що Сірко жив в іншу епоху: жорстоку, сувору, важку. Зрозумівши, чим загрожують Україні "перевертні", що простують до Криму, віддав кошовий кривавий наказ. Про це свідчать слова отамана над трупами померлих, які взяли з літопису до своїх творів багато з тих українських письменників, які писали про Сірка: "Простіть нас, брати, а самі спіте тут до страшного господнього суду, ніж би вам розмножуватись у Криму поміж бусурманами на наші християнські молодецькі голови, а на свою відвічну без хрещення погибель" [2, 191]. Досить лаконічний переказ змісту про напад Сірка на Крим є лише в праці О.Рігельмана "Летописное повествование о Малой России и ее народе и казаках вообще", але в ньому, як зазначають дослідники, припущено деяких помилок. На думку Я.Дзири, Рігельман брав відомості про події з того самого джерела, що й Величко. Про це свідчить також великий лист Івана Сірка до кримського хана, який наявний і у Рігельмана, правда, зрусифікований і без уточнення дати написання.
В.Соболь припускає, що для обох авторів спільним було джерело інформації, найімовірніше, рукописна віршова хроніка другої половини XVII ст. невідомого українського шляхтича - "Короткий опис Сіркових діянь". Твір був винайдений Ю.Мициком і перекладений В. Шевчуком за рукописом XVII ст. бібліотеки Польської АН у Кракові. Важливо відзначити той факт, що Величко бере не всі факти з хроніки. По-перше, у нього немає опису нелюдського ставлення Івана Сірка до татарських жінок та дітей, якими так захоплюється анонім. Йдеться про те, що Сірко, захищаючись від татарських стріл, виставляє як щит матерів, жінок та дітей татарських:
Матері, жони, діти татарські підуть у заслону,
І татарський невільник, як щит нам подасть оборону [6, 78].
Завдяки таланту Самійла Величка, а також його творчому підходу до обробки матеріалів, дії, вчинки, слова Івана Сірка стають визначальними, а вкрай суперечливий момент - центральним. У хроніці невідомого автора показано підступність Сірка, який запевняє невільників, що надумали повертатися до Криму:
Хай у Божий час вертає, сам такому дам я допомогу -
Не гадайте, що вас хочу перекинути через ногу... [6, 83],
а через годину падають під шаблями козаків, що наздогнали їх у степу. У Самійла Величка підкреслюється різними засобами - інтонаційно, графічно, пунктуаційно - кожен етап трагедії, в якій увагу акцентовано як на зробленій ним пропозиції, так і на прощальному слові до мертвих. Відмінності ці дуже суттєві, бо Величко показує душевні терзання Сірка: "Сірко, відпустивши тих людей до Криму, ще не вірив до решти, щоб вони остаточно пішли в Крим, а сподівався, що вернуться на Русь. Він вийшов на могилу, що там була, і дивився на них, аж доки стало їх не видно" [2, 191], і наказ про страту віддав лише коли остаточно зрозумів, що вони вже не повернуться. У автора хроніки Сірко показаний не воїном, а якимось злодієм:
Той лишивсь, хто добровільно на Сіркові йшов пороги,
Учинив собі до мислі і до задуму свойого.
Сірко справді чи Білко той, сірий, бурий і шерстивий,
Але масті золотої, в Бога в цноті, а в людей у славі.
Сірко сірий, страшний завше тим вовкам-поганам,
Тож Сірка, щоб сірих бити, Бог дав християнам [6, 90].
Там, де у Величка знаходимо слова, сповнені болю, у автора хроніки -зловтіха і переповнені злобою на адресу вбитих настанови.
Отже, Сірко дає наказ знищити не побратимів, а потенційних ворогів - таку мотивацію вчинкові кошового отамана дає Величко, підсилюючи її листом Сірка до кримського хана із пропозицією викупити полонених татар. Лист є невід'ємною частиною оповідання "Про Сіркову війну на Крим", хоча, на думку дослідників, це звичайна Величкова містифікація. Про що свідчить стиль листа, смислові акценти, які незримо пов'язані з іншими частинами літопису, насамперед з передмовами.
М. Грицай вважає, що Величко виправдовує вчинки Сірка. Проте не можна погодитися з думкою про безоглядну ідеалізацію ним кошового отамана. Інтерпретація дій та вчинків отамана має ознаки психологічного твору, всю силу яких можна зрозуміти, лише враховуючи специфіку світобачення барокової людини. До того ж Величко не змальовує у літописі руйнацію, якої зазнав Крим від Сіркових козаків, що повоювали татарські землі "огнем и мечем".
Зображення смерті та поховання запорожцями Івана Сірка багатослівне і яскраве, на відміну від двох попередніх літописів. Цій жалісній,
Loading...

 
 

Цікаве