WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат

Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах - Реферат


Реферат на тему:
Генезис образу Івана Сірка в козацьких літописах
Літописи Григорія Грабянки, Самовидця, Самійла Величка та "Історія Русів" складають корпус козацької історіографії, авторами яких були літописці-вчені, мислителі, вихованці Києво-Могилянської академії - представники славетного стану військових канцеляристів, який за оцінкою М. Грушевського, прийшов "на зміну духовних представників київської схоластики першої половини XVIII ст. та загальноросійських ухилів її епігонів другої половини: він підготував національне українське відродження ХІХ століття" [3, 216]. Ретельне вивчення літописів могло б показати ті шляхи, якими пройшло українське відродження в ХІХ ст.
Першими дослідниками козацьких літописів були Т. Шевченко, М. Максимович, П. Куліш, М. Костомаров, О. Бодянський, М. Погодін.
Якісно новий рівень осмислення літописів як творів не лише історичних, а й літературних знаходимо в працях І. Франка, М. Грушевського, Д. Чижевського, Д. Дорошенка, М. Возняка, В. Крекотеня, Д. Наливайка, В. Шевчука та інших.
Назва "козацькі літописи" прийшла до нас ще з XVIII ст. і закріпилося за цими трьома найбільшими історичними пам'ятками зазначеного століття. О.Апанович вважає, що термін "літопис", яким називають твори вищезазначених авторів, є умовним, тому що він "не відповідає характеру цих творів, в яких привалює зв'язний, послідовний, тематично-хронологічний виклад історичних подій, в яких відчутна тенденція до синтетичної історичної роботи [1, 118]. У них наявні також елементи історичної повісті.
Цікавим є також епітет "козацький", який щодо даних історичних праць зазнав певної смислової еволюції. Як зазначає дослідниця, для Самійла Величка термін "козацький" був еквівалентним поняттю національної належності. "Називаючи, наприклад, українські джерела "козацькими", він протиставляє їх іноземним" [1, 118]. Вже у XVIII ст. цей термін, що означав належність до козацького стану, могли використовувати у більш широкому значенні й позначати ним весь український народ, який колись іменували "козацьким народом". У ХІХ - на початку ХХ ст. у це поняття вкладали тематичний смисл, називаючи "козацькими" літописами твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка за їхній інтерес до козацького руху.
Основною темою цих літописів була визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти експансії шляхетської Польщі, за возз'єднання України з Росією 1648 - 1654 рр. і наступний піввіковий етап в історії України. Кожне з трьох названих джерел закінчується першими роками XVIII ст. До кола їхньої тематики входить також боротьба українського народу проти турецько-татарських загарбників та відомості про селянсько-козацькі повстання в Україні кінця XVI - першої половини XVII ст., що передували визвольній війні.
Козацькі літописці через соціальне та службове становище мали доступ до дипломатичної документації, часто державного значення: королівських привілеїв, гетьманських універсалів, царських грамот. Ці документи літописці використовували в своїх творах, розуміючи їхнє значення для підтвердження достовірності. Тому вони вмонтовували в текст повністю або частково копії документів з усіма атрибутами. Автори переносили у свої роботи також статистичні дані, які інколи було зведено в таблиці.
Літописці виняткове значення надавали свідченням учасників та очевидців подій, а також особистим спостереженням. Точність в деталях з вказівкою днів, іноді годин тривалості подій видає залучення автора до них, дозволяє побачити в ньому учасника дій. Такі тексти мають характер своєрідного щоденника або звучать як згадки про минуле і набувають форми мемуарів.
У козацьких літописах простежується намагання виявити і визначити причини подій, пояснити їх читачам. Особливо виразно помітна така тенденція в літописах Г.Грабянки та С.Величка. Бажання встановити історичну періодизацію походить від спроб цих авторів до узагальнень та своєрідному підсумку окремих історичних хронологічних відрізків. На козацьких літописах можемо спостерігати розширення джерелознавчої бази українських історичних творів та появу деяких елементів наукового ставлення до історичних відомостей, посилення критичного підходу до них.
Хронологічно літопис Самовидця обмежений 1648 - 1702 рр. Я.Дзира назвав його "винятковим за своєю самобутністю й оригінальністю явищем…", "що містить повідомлення про події і явища, які не збереглися в жодних документах..." [4, 20]. В основу твору покладено "традицію національного літопису, яку закладено ще в літописанні Київської держави" [12, 44]. За характером викладу подій літопис чітко поділяється на дві частини. Перша охоплює період 1648 - 1677 рр., історичного стилю викладу, з описом подій у логічно-причинновій послідовності, у формі структурно пов'язаних між собою, розгорнутих, епічних, закінчених оповідань про реальні події. Кожному оповіданню автор дає назву. Друга частина охоплює 1678 - 1702 рр., де записи послідовно вкладаються в чіткі хронологічні рамки. Хоча й тут наявний відхід від літописної традиції. Окремі ж сторінки мають відверто емоційний характер, тим самим наближаючи твір до жанру щоденника чи мемуарів.
Наскрізною ідеєю твору Самовидця є ідея спустошень, грабежів, знищення матеріальних цінностей, утисків народу на всіх рівнях - від економічного до культурного та духовного. Він проти міжусобиць, спокій - для нього суспільний ідеал. Тому він засуджує тих, хто розв'язує кровопролитні війни, спустошує землі й мордує невинних людей. Головна тема літопису - зовнішня історія українського народу, тому питанням внутрішньої політики та соціальному життю України другої половини XVII ст. відведено мало місця.
Центральна постать літопису - Богдан Хмельницький. Постатям інших гетьманів, які були після нього, автор присвячує небагато уваги. До того ж за своєю холодно-об'єктивною, безпристрасною формою викладу подій Самовидець приховує власне ставлення до видатних українських історичних діячів другої половини XVII ст.
Перші дослідники літопису, зокрема О. Левицький, зазначали, що Самовидець, будучи скупим на похвали, симпатизує лише двом своїм сучасникам - Якимові Сомку та
Loading...

 
 

Цікаве