WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості стилістичної семантики лексеми народ у наукових текстах Івана Франка - Реферат

Особливості стилістичної семантики лексеми народ у наукових текстах Івана Франка - Реферат


Реферат на тему:
Особливості стилістичної семантики лексеми народ у наукових текстах Івана Франка
Слово не просто не може залишатися поза реальністю, минулим чи майбутнім, воно творить його, називає, описує, характеризує, оживляє тощо. Слово - результат складної психофізіологічної діяльності людського мозку [2,20]. Тезаурус української мови не надто щедрий на моносемантичні слова. Як правило, до цієї категорії належать слова-терміни. Полісемія як характерна риса вітчизняного лінгвістичного словника - явище закономірне, адже українська мова має багатовікову історію, а процес виникнення і становлення мовного значення потребує часу. Відтак, "потрапляючи у ту чи іншу мовну систему, слово, як правило, вже навантажене історичним минулим, часто вельми складним, тривалим", і важко переоцінити для вияснення сучасного стану слова "важливість історичного підходу, урахування історії і передісторії розвитку лексичної одиниці" [1, 19]. Але що лежить в основі значення? Як воно виникає? На ці та інші питання лінгвісти продовжують шукати відповіді і сьогодні. Значення розглядаються як елементи структури слова, розрізняються за видами, залежно від диференційних ознак. На думку С.П.Денисової, "при вивченні типів структури слова необхідно, по-перше, орієнтуватися на семантичну структуру слова як базову категорію лексичної семантики а також зміст, смисл, передусім, імпліцитного вираження, цього лексичного значення; по-друге, вирізняти в семантичній структурі слова змістовний і значеннєвий аспекти …" [3, 50].
Передбачити занепад чи актуалізацію мовного значення того чи іншого слова - завдання не з легких, бо "лексичне значення у хронотопі не статичне". ЛСВ "знаходяться в постійному русі, обумовленому прагненням мовного знака, з одного боку, виконувати іншу функцію, ніж власна, з другого - примушувати інші мовні знаки мати те ж саме функціональне призначення" [3, 56].
Питання мовного значення не перестає бути у полі зору зацікавлень науковців. Від учення О.Потебні про внутрішню форму слова і до теорій значення, що висуваються лінгвістами ХХІ ст., формулювання значення як об'єкта лінгвістичних розвідок змінювалися. Значення слова розглядається з позицій різних галузей мовознавства, зокрема, лексикології (М.Я.Калинович), семасіології (Ю.С.Степанов, Т.В.Тодорова, В'яч.Іванов, А.Вежбицька), психолінгвістики (О.Ю.М'ягкова), стилістичної семантики (С.Я.Єрмоленко, В.В.Дятчук, Л.О.Пустовіт).
Метою нашої статті є спроба простежити семантичні зміни, що відбуваються у структурі лексеми народ. До розуміння структури слова виходимо із поширеного у сучасній лінгвістиці тлумачення цього поняття як будови, що являє "складну ієрархію елементів у двох аспектах: 1) включення елементів у склад слова і 2) взаємодія формальних і значеннєвих ознак цих елементів (В.П.Конецька)" [3, 50]. А відтак структура слова - це "багатомірний простір, координатами якого виступають парадигматичні, синтагматичні й дериваційні інваріантно-варіантні ієрархічні відношення" [3, 50].
Об'єктом пропонованої статті є лексема народ у наукових текстах І.Франка. Тексти класика української літератури сьогодні не перестають слугувати вдячним матеріалом для багатьох лінгвістів. Є немало праць, присвячених структурі текстів автора, їх поетиці, синтаксису, стилістиці (Л.М.Полюга, Н.П.Корнієнко, І.Г.Матвіяс, І.К.Білодід, І.І.Ковалик, Т.І.Панько). Але творчість репрезентанта мовної епохи кінця ХІХ - поч. ХХст. з погляду уживання лексеми народ є малодослідженою. У той же час, як слушно відмічає С.Єрмоленко, "проникнення в мову української класики, трансформація цієї мови в духовному досвіді різних поколінь забезпечує гармонію людини з мовою та національною культурою" [4, 13].
Одна із праць, присвячених творчості І.Франка - монографія "Мова і нація в естетичній концепції Івана Франка" Т.Панько. Автор наукової розвідки здійснює ґрунтовний аналіз мовотворчості письменника з погляду вживання лексем мова, народ, нація, етнос та ін. "Учений-мислитель, - пише Т.Панько, - дивився на мову як на засіб єднання людей, та від роздумів про неї постійно переходив до вищих питань філософії, поезії, мистецтва, історії, повертаючись від них знову до проблем громадського буття. Закономірно, що серед його думок про національність найбільше місця присвячено саме мові, органічно пов'язаній з усіма ділянками життя нації, сумним досвідом її нівеляції" [10, 55]. Дослідниця звертається до відношення мови і нації, мови і етносу у творчості письменника. Автор у лінгвістично-філософському аспекті намагається осмислити ці поняття, характеризує їх як єдине органічне ціле. У пропонованій статті ми звернемося до семантики слова народ, спробуємо виокремити його ЛСВ у наукових текстах І.Франка, визначити стилістичні функції семантики згаданої лексеми.
Специфіка написання наукових текстів не дозволяє використання широкої образності, використання стилістично забарвлених лексичних одиниць. Слова у наукових контекстах стилістично нейтральні, автор послуговується визначеним термінологічним апаратом, що не дозволяє надто варіювати семантикою. "Науковий стиль викладу вимагає об'єктивування свого власного Я, усунення особистісно-індивідуальних ознак висловлювання" [5]. Водночас у досліджуваних текстах І.Франка народ - лексема не термінологічного мовного апарату, вона реалізується у кількох лексико-семантичних варіантах, що, залежно від контексту, сприймаються як цілком самостійні слова із яскраво вираженою експліцитною семою. Порівняймо:
А через те, що робітники, тобто всі ті, хто живе з праці рук, а не з капіталу, становлять величезну більшість, то й пропоновані зміни повинні йти на користь усьому народу [12, 38]; У ній подано сто років життя українського народу під московським пануванням [12, 43]; Але дається, що між німцями-централістами панує засада: опозиція для опозиції проти поляків, без огляду на правду й справедливість, без огляду на те, чи народам самим від тої опозиції холодно чи гаряче [12, 87]. У наведених прикладах значення лексеми народ є очевидним і, навіть, не потребує контексту. У поданих вище реченнях слово народ реалізується у значенні "населення держави", розуміється як загальна категорія.
Маси не тільки інтелігенції, але й простого народу розуміють добре, що насамперед русини, а потім австріяки, що ми не русини для Австрії, але австріяки для Русі, т[о] є[сть], що з Австрією в'яже нас не що більше, як та свобода, яку тут маємо, як та можність розвивати свою народність, зглядно більша, ніж є у Росії [14, 314] ; Внаслідок цього заворушення до Стоянець було надіслано ескадрон кінноти. Та коли прибуло військо, народ уже цілком заспокоївся, тому через кілька годин військо від'їхало [14, 314]; Народ заповнив улицю перед його домом [13, 174]; Плодом того руху був адрес мешканців Львова, вручений при величезнім збіговищі народу губернаторові гр. Cтадіонові дня 19 марта [13, 146]. У цих прикладах слово народ реалізується у значенні "частина народу", як частина загального, маса людей.
Доречно зауважити,що "виділення явища полісемії - складне за своєю природою. Тим більше, точне виділення полісемії", адже "багатозначне слово може постати як сукупність ряду незалежних слів" [7]. І хоча кожне із реалізованих у текстах І.Франка значень
Loading...

 
 

Цікаве