WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Фонетичні зміни у говірках північного приазов’я - Реферат

Фонетичні зміни у говірках північного приазов’я - Реферат

кількісного один - оно?му, о?ним, на оно?му, але одній, одну, одних, одним відповідно до норм літературної мови. Це чи не єдиний випадок утворення омонімії у разі зіткнення синкопічних числівниковихформ з архаїчною формою російського вказівного займенника оный, яка, до речі, в досліджуваних говірках практично не використовується, а, отже, збіг не матиме місця, що й дозволило закріпитися цій числівниковій формі в усному мовленні носіїв північно-приазовських говірок. Активно випускається [т] у складних числівниках, наприклад: ш'і?сот, п'a?сот, дев'a?сот. Своєрідне "викидання" приголосних у порядкових числівниках типу ш'іс?нац?aтий, два?ц?aтий, ш'іде?с?aтий, дво?сотий, м'і?л?он:ий звичайно спрощує вимову тощо.
Серед займенників синкопічному усіченню найчастіше підлягають неозначені займенники, що утворені від питальних з додаванням частки аби-. Саме з частки і випадає ненаголошений склад -би-, утворюючи тим самим займенникові діалексеми ахто, аякий, які здебільшого були зафіксовані у діалектному мовленні вихідців із носіїв південно-західного наріччя. Для всіх носіїв північно-приазовських говірок є характерним випускання приголосного [з] у неозначених займенниках із часткою хтозна- , наприклад: хтона-хто, хтона-чим.
Поширеним є синкопічне усічення складів -му- та -го- у прислівниках чомусь, чогось а також -бу- у вставному слові мабуть. Досить часто замість нормованого літературною українською мовою прислівника насупроти та похідного від нього прийменника в діалектному мовленні зустрічається напроти.
Синкопу можна помітити і у болгарських говірках: три?найс?і - тринадесет
(тринадцять) - такому усіченню підлягають усі цілі та порядкові числівники від одинадцяти до чотирнадцяти, а серед прислівників активно у діалектному мовленні вживається усічена форма ?тр?aба - трябва (треба, потрібно).
Спостерігаємо також скорочення ненаголошеного складу і у кінці слова - це так звана апокопа. Найчастіше апокопічному усіченню підлягають форми звертання, наприклад: ?ма - мамо, ?ба - бабо, ?Гал? - Галю, Галино тощо. Однак і серед ряду дієслівних форм також активні апокопи, як ось: ?ди - дивись, ?гл?a - глянь, поглянь, ?зна - знає, ?гра - грає, ?дума - думає, с?і?да - сідає, ч'и?та - читає, сп'і?ва - співає, ?просе - просить, ?носе - носить, ?хо - хочу та ін. Апокопія відбувається, як бачимо, і серед форм дієслів наказового способу, і серед форм дієслів дійсного способу, але дієслова умовного способу їй не підлягають. До того ж відбувається апокопічне стягнення з флексією 3-ої особи однини теперішнього часу з йотованим [e]. У 3-й особі однини скорочується також флективний [т?], якщо наголос не падає на закінчення. Цікавим є випадок, коли апокопі підлягає постфікс -ся зворотних дієслів. Так, жителі с. Берестове Бердянського району Запорізької області замість дієслівних форм миються, сміються, поратися вживають ?миють в ?бані, см'і?йут? з ?менu, ?порати около пли?ти і т.п.
У діалектному мовленні, як і в літературній мові, при апокопі скорочується кінцева частина чи фонема власного оніму (імені): Ар?сен - Арсентій, ?Григор - Григорій, Ми?хай - Михайло, ?Рома - Роман, ?В'eра - Вероніка, ?З?іна - Зінаїда, ?Іра - Ірина. Деякі імена одночасно можуть зазнавати синкопічного і апокопічного усічення, наприклад: ?Н?іна - Неоніла, ?Л?он?a - Леонід, ?Стас - Станіслав і т.ін. Регресивно-суфіксальним комбінованим способом утворено багато так званих скорочених імен, які з'явилися внаслідок різних видів усічення та суфікса-флексії -а (я), паралельно і у літературному, і у діалектному мовленні: ?Ван?a - Іван, Івана, ?В'іт?a і ?В'іта - Віктор і Вікторія, ?Л?eра і Ва?лера - Валерій, Валерія, ?Вар?a і ?Варка - Варвара, ?Вал?a - Валентин або Валентина, ?К'іра - Кирило, ?С?eва - Всеволод, ?Хвед?a - Федір та ін.
Апокопічні усічення подекуди виявляються і у болгарських говірках даного регіону, наприклад: ?пазар - пазарът (ринок), ?суров - сурово (сире), під впливом української мови відбувається апокопа у слові супа, новостворена лексема має ідентичне звучання із літературним ?суп, подібне відбувається і у парі ?край - краят (кінець).
Одним з видів звукових змін є явище гаплології - "викидання одного із двох однакових складів" [6, 81]. У лінгвістичних джерелах слушно зауважується про те, що дане явище трапляється доволі рідко. Однак "часткову" гаплологію у північно-приазовських говірках можна подекуди виявити, якщо під нею розуміти опускання одного із ненаголошених сусідніх складів з однаковою голосною фонемою, але різними приголосними. Вище було наведено варіанти усічення слова "акумулятор". Як бачимо, два сусідні склади -ку- і -му- мають однакову голосну [у], яка дещо уподібнює їх за звучанням. Зауважимо, що дана лексема ще й латинського походження, тобто генетично незвична для носіїв північно-приазовських говірок. Саме ці факти, очевидно, і впливають на випускання складу -му- й утворення діалектної одиниці аку?л?aтор. Без сумніву, поодиноке виявлення так званої "часткової" гаплології, утвореної на діалектному тлі з причини неспроможності правильно промовляти слова іншомовного походження представниками старшої вікової групи носіїв північно-приазовських говірок, ще не є показником притаманності цього фонетичного явища описуваній говірці, однак заслуговує уваги та прискіпливішого вивчення самого діалекту та його ідіолектів тощо.
Серед регулярних звукових змін виділяється своєю суто фонетичною зумовленістю явище протези - вставляння приголосного на початку слова перед голосною. Розглядаючи появу вставних голосних і приголосних у говірках, Я.Д.Нагін зауважив, що структура складів без надмірного скопичення приголосних у кінці або на початку складу у місцевих говірках утворюється, як і у загальнонародній мові, за допомогою спрощення груп приголосних (скло, серце), розвитком (вставного) нового голосного (О, Е, І) між приголосними (ог?н?, ч?веин, кор?б?іл?), творенням нового голосного на початку слова (ірж?, ішч?) [2, 6].
Найбільш активною протезою є приставний [в], але проявляє він себе по-різному. Так, наприклад, у лексемах вісь, віз (воз), він, відлига, відвідувач, відданий як у літературному, так і у діалектному мовленні така протеза є послідовною. Водночас існують у діалектному мовленні паралельні варіанти з протезою й без неї, наприклад: ?ухо - вухо, о?гон? - вогонь, ?угол? - вугілля, ?угол - вугол (куток), ?ул?ік - вулик, у?си - вуси, ов?ц?a - вівця, ов?с?aний - вівсяний, от?бит? - відбити, отвес?ти - відвести тощо. Під впливом російської мови безприставні діалектизми більш розповсюджені й активніше використовуються носіями північно-приазовських говірок. На противагу приставному [в] приставний [г] зустрічається обмежено: гин?дик та похідні утворення типу гинди?ч'а, гинди?ч'атинка, гин?дич'ий, го?райут?, ?гикалка і паралельно ?ікалка,
Loading...

 
 

Цікаве