WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Жанрово-стильові особливості інвективи - Реферат

Жанрово-стильові особливості інвективи - Реферат

Майкл Култхард, Деніс Хаймз, Цветан Тодоров та ін. Отже, останнім часом жанр мовної інвективи активізується. Використовуються різноманітні засоби, способи і прийоми організації викривального мотиву, специфіку яких засновано на пародіюванні та обігруванні. "Вказуючи на важливу роль МЖ (мовленнєвих жанрів - С.Ф.) у людському спілкуванні, А.Вежбицька зазначала, що суспільне життя можна уявити як величезну сітку актів мови. Сама історія, на її думку, ґрунтується на мовленнєвих актах (погрозах, засудженнях, пропозиціях, вимогах, переговорах, умовах тощо). Приватне життя також складається значною мірою з мовленнєвих актів: люди запитують, відповідають, сперечаються, аргументують, обіцяють, хваляться, сварять, скаржаться, відмовляються, когось хвалять, дякують, звіряються, докоряють, роблять зауваження тощо. Одночасно вона намагаються зінтерпретувати те, що їм кажуть інші, тобто зрозуміти, яких мовленнєвих актів уживають. Власне кожен раз, коли хтось починає говорити в присутності людини, вона намагається класифікувати сказане як той або інший тип мовленнєвого акту" [6, 10].
Жанровою своєрідністю інвективи є викривальна промова, послання, в яких з метою принизити, звинуватити, зганьбити супротивника, використовуються лексеми-напади на його власні риси характеру, моральні та інтимні якості.
Взагалі інвектива - це жанр образливого, згрубілого, огидного, немилосердного глуму, який засновано на антипатії. Інвектор, щоб досягти своєї мети, використовує заради образи лексику на позначення негативної оцінки. Як правило, це експресивні слова і звороти, які знаходяться в межах літературного мовлення, а також негативно орієнтована й лайлива лексика. Згрубілість зазвичай вбачається у використанні вульгаризмів, просторічної лексики, жаргонів, сленгу, арго, майстерно побудованих перифразів та висловлювань тощо. Навіть, якщо інвектива не містить образливого смислу, інвектант відчує образу через інтонацію та тональність спілкування. Негативна інтонація вносить у комунікативний акт заперечний зміст, що недозволено з естетичного боку та з боку моралі.
Загальновідомо, що образа є типом негативно-емотивних висловлювань, оскільки містить стилістично марковані й емоційно забарвлені лексеми. Будь-яке слово, вжите у певному контексті і з певною метою, може сприйматися як образа.
В.І.Жельвіс усі види мовленнєвої агресії об'єднує словом інвектива. Він пропонує розглядати інвективу у вузькому смислі та інвективу у широкому смислі."Інвективу у вузькому смислі слова можна визначити як спосіб існування мовленнєвої агресії, який сприймається у певній соціальній (під)групі як різкий або табуйований. З іншого боку інвективою можна назвати вербальне (словесне) порушення етичного табу, яке здійснене не кодифікованими (забороненими) засобами" (переклад наш - С.Ф.) [11, 196].
Інвектива викликає у інвектанта обуреність, незадоволення, взаємну ворожнечу, розлюченість, здійснює пригноблююче уявлення, створює поганий настрій.
За допомогою інвективи супротивники намагаються знищити один одного й добирають для цього найвишуканіші мовні засоби.
Якщо розглядати інвективу як жанр, то можно побачити, що критика з боку інвектора тут жорстока й упереджена. Тексти містять висловлювання, які несуть зневагу, провокаційні натяки, грубі звинувачення, що принижують інвектанта.
Звернення до інвективи як до типу мовлення дозволяє виділити такі її характерні ознаки: 1) частотність звертання (наприклад, іронічне називання (обігрування) ПІБ інвектанта, або вживання займенника замість ім'я, або прізвища); 2) висміювання деталей зовнішності інвектанта, його одягу; 3) висміювання вад та звичок, манери поведінки інвектанта;
4) згадування про інвектанта як про злочинця, або порівнювання його зі злодіями;
5) недоброзичливі репліки з приводу національності, релігії, хвороб та фізичної неповноцінності інвектанта; 6) заяви інвектора, які шокують публіку пікантними подробицями з життя інвектанта.
Інвективу як тип мовлення поділяємо на такі групи: 1) політична інвектива; 2) соціальна інвектива; 3) побутова інвектива; 4) інтимна інвектива; 5) сатирична інвектива.
Інвективою як типом мовлення можна вважати такі, як: "Комуняку - на гілляку"; "Комуністи - кати"; "Ющенку підклали не свиню, а нафаршированого компроматом кабана"; "Віце-прем'єр підклав Президенту добрячу свиню, зрівнявши його з Кучмою"; "Мороз поводиться неадекватно"; "Вона моє вузький кругозір, тому це надто складно для її розуміння"; "Журналісти - ото мурло, що тут сидить"; "Уся Росія під Медведєм"; "Політична повія Олександр Мороз" та ін. Як бачимо, ці інвективи носять не матерщинний характер. Вони можуть бути використані у будь-яких текстах (контекстах), але зрозумітиїх зможе тільки інвектант. Отже, у формі інвективи можуть бути використані будь-які мовні засоби, але у переносному значенні, тобто створюються нові метафоричні образи. Такі інвективи є негативно-оцінними номінаціями, що дозволяє інвектору переконувати інвектанта й реципієнтів та обгрунтовано доводити свою думку. Як зазначає В.І.Жельвіс, це інвективи у широкому смислі, тому що не містять жодного грубого слова, але вони ображають, оскільки автор негативно ставиться до інвектанта, але у завуальованій формі [11, 204].
Варто зауважити, що інвективи є логічним розвитком людських жестів і рухів, які закладено самою природою, Згадаймо, наприклад, як мавпи у стані великої радості чи гніву б'ють себе лапою в груди. Отже, слова й висловлювання, які ми вважаємо непристойними, теж колись носили магічний характер. У деяких ритуалах (військових, мандрівних, весільних та ін.) промовлялись оклики, які повинні були причарувати або деморалізувати співбесідника." Злісні прізвиська" (С.І.Поварнін) іноді розглядають як інвективи тощо й вони розцінюються як результат свідомого, а не випадкового порушення етикету, що було характерною особливістю полемічної літератури. Іноді інвективи використовують як негативно-оцінні номінації, що звільняє супротивника від необхідності шукати переконливі аргументи для обігрування своєї точки зору.
У результаті дослідження ми дійшли таких висновків: 1) останнім часом у сучасному мовознавстві звертається увага не на стилі мовлення, а на жанри, оскільки жанр - то більш вільне визначення; 2) у літературознавстві інвективу розглядають як жанр, а у мовознавстві - як тип мовлення; 3) ознаками жанру інвективи є: константні, домінантні та факультативні чинники; 4) інвектива як тип мовлення має такі групи: політична, соціальна, побутова, інтимна, сатирична тощо.
Література
1. Анненкова Н.А. Сатира и інвектива в поєзии М.Лермонтова: Дис. ... канд.. філол.. наук /10.01.01. - Оренбург, 2004 . - 238 с.
2. Аристофан. Комедії. Перекл. Із старогрецької; Передм. О.Білецького. - К.: Дніпро, 1980. - 508 с. - (Вершини світового письменства).
3. Бахтин М.М. Вопросы литературы и естетики: Исследования разных лет. - М.: Худ. Лит., 1975. - 501 с.
4. Бахтин М.М. Инвектива // Литературная энциклопедия терминов и понятий. - М.: НПК "Интелвак", 2001. - Стлб.302.
5. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М., 1979.
6. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2006. - 248 с.
7. Бельчиков Ю.А. Инвективная лексика в контексте некоторых тенденций в современной русской речевой комуникации // Филологические науки. - 2002. - №4. - С.66-74.
8. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика: Учебник для вузов. - М.: Рос.гос. гуманит. ун-т, 2001. - 439 с.
9. Вагнер Г.К. Канон и стиль в древнерусском искусстве. - М., 1987.
10. Гиршман М.М. Литературное произведение: теорія художественной целостности. - М., 2002. - С.108-109.
Loading...

 
 

Цікаве