WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Жанрово-стильові особливості інвективи - Реферат

Жанрово-стильові особливості інвективи - Реферат


Реферат на тему:
Жанрово-стильові особливості інвективи
Останнім часом при дослідженні поетики твору вчені почали надавати перевагу питанням, пов'язаним з вивченням жанру. Одразу ж зазначимо, що термін "жанр" досить молодий, оскільки ним не послуговувались ні Аристотель, ні Лессінг, ні Гегель, ні І.Франко, ні Леся Українка тощо. С.Крижанівський зазначає, що цей термін "скоріш за все ... ввели у вжиток представники ОПОЯЗу, оскільки в роботах Б.Томашевського, В.Жирмунського, В.Шкловського термін "жанр" вживається вже на початку 20-х років" [14, 147].
Слушною вважаємо думку Л.Чернеця, в якій зазначено, що в "огляді Гегелем провідних жанрів світової літератури яскраво проявився історизм його мислення. Жанри розглядаються перш за все як художня проекція певної стадії розвитку суспільства" [23, 29].
Отже, літературознавча традиція ХХ століття має відносно стійку у межах кожного з літературних родів жанрову систему, але інвективу як жанр не досліджено, що свідчить про актуальність обраної теми.
Метою статті є розрізнення проблеми поетики жанру інвективи та інвективи як типу мовлення.
Мета зумовила розв'язання таких завдань: 1) розрізнити поняття "жанр" і "стиль";
2) дослідити жанр інвективи на рівні структури; 3) визначити ознаки жанру інвективи;
4) схарактеризувати інвективу як тип мовлення.
На сучасному етапі розвитку мовознавства звертається увага не на стилі мовлення, а на жанри. На думку багатьох дослідників, стиль, на відміну від жанру, "характеризує мобільні, рухливі якості літератури: стиль - то, перш за все, індивідуальність, своєрідність, у той час як жанр пов'язаний з канонічними, стійкими властивостями твору" (переклад наш - С.Ф.) [17, 8]. М.М.Гіршман цю точку зору формулює так: "Жанр визначає об'єктивно існуючу традицію (...), конкретизує досвід попереднього історичного розвитку - "пам'ять мистецтва". Стиль (...) перетворює закономірну організованість тексту в органічне вираження цілісної індивідуальності людини-творця" (переклад наш - С.Ф.) [10, 108-109]. Але Н.Л.Лейдерман та ін. заперечують таке розуміння стилю, оскільки "диференціація стилю і жанру на "індивідуальне-традиційне" не підтверджується історичною практикою. Головне, що розрізняє стиль і жанр - це їхні функції у створенні художнього цілого" (переклад наш - С.Ф.) [17, 9].
Розрізнення між стилем і жанром полягає ще в ось у чому: щоб зрозуміти жанр, треба увійти в його структуру, побачити конструкцію в цілому, зрозуміти таємницю умовностей, завдяки яким вона моделює образ світу. Для того, щоб налаштуватися на стиль, достатньо почути кілька перших фраз.
Розглянемо визначення термінів "жанр" і "стиль":
"Жанр - (від фр. Genre - вид, рід) - вид змістовної форми, яка зумовлює цілісність літературного твору, що визначається єдністю теми, композиції та мовленнєвого стилю.
У генетичному плані жанр пов'язаний зі словесно-ритуальною поведінкою колективу, яка відповідає тій чи іншій типовій життєвій ситуації (звернення до Бога, смерть, розваги та ін.) [12, 197].
"Стиль (від лат.stilus, stylus - гостра паличка для письма, манера письма) - парадигматична ознака мовленнєвої системи; ситуативно зумовлений стереотипний спосіб здійснення вербальної комунікації як цілеспрямованої діяльності на підставі суспільного усвідомленого вибору мовних засобів і принципів їхньої інтеграції в мовленні (...). Стиль уживається і в нестрогому не термінологічному варіанті (...) 2) манери мовлення залежно від мовленнєвого жанру та сфери спілкування (ораторський, судовий, побутовий, епістолярний); 3) способу мовлення індивіда й характерних для нього засобів і прийомів (індивідуальний)... [25, 582-583].
С.Я.Єрмоленко в енциклопедії "Українська мова" пропонує таке визначення: "Стиль (франц. Style, від лат.stilus, stylus - спочатку загострена паличка для письма, згодом - манера письма) - різновид, видозміна літературної мови; манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писемній) спілкування; мистецтво слова (...).
Експресивні стилі в сучасному розумінні - це використання таких засобів мови, які або викликають у співрозмовників почуття піднесеності, урочистості, співвідносне з високим стилем, або становлять нейтральну інформацію, звичне спілкування (пор. Середній стиль, нейтральний стиль) чи орієнтовані на досягнення ефекту іронії, зневаги (пор. Низький стиль)... [26, 602-603].
Н.Л.Лейдерман так визначає стиль: "Стиль - це система елементів художньої форми, яка надає твору мистецтва почуттєво-наочний, емоційно наповнений, естетичний вигляд і розкриває його експресивно-оцінний смисл" (переклад наш - С.Ф.) [17, 17].
Розглянуті визначення жанру та стилю свідчать про те, що можемо говорити про взаємодію жанру та стилю. Н.Л.Лейдерман та ін. зауважують на тому, що" в епохи, коли володарюють нормативні художні принципи, стильова й жанрова структури тісно зрощені. Вони разом виступають втіленням і вираженням єдиного художнього канону" (переклад наш - С.Ф.) [17, 24]. Д.С.Лихачов зазначав: "Давньоруські жанри найбільше пов'язані з певними типами стилю, ніж жанри нового часу. Ми можемо говорити про єдність стилю святкового слова, панегіричного житія, літопису, хронографа та ін. Тому нас не здивують вирази "житійний стиль", "хронографічний стиль", "літописний стиль" (переклад наш - С.Ф.) [16, 57]. У цьому розумінні стилю невипадковим буде термін "жанровий стиль", який запропонував Г.К.Вагнер стосовно давньоруського мистецтва [9, 55].
Що стосується культури Нового часу, то всі художні системи: і жанр, і стиль - орієнтовані на те, щоб виразити перш за все індивідуальне, своєрідне, своє звичайне бачення світу митцем. З того часу рухливість і динамічність структур стає характерною властивістю не тільки стилів, але й жанрів. Тому в системах конкретно-історичних, які створюються в Новий час, зв'язок між жанром і стилем послаблений, іноді вони існують "самостійно" (переклад
наш - С.Ф.) [17, 25].
Варто зазначити, що художня цілісність будь-якого твору завжди забезпечується стійкою єдністю між стильовою і жанровою структурами. "Стиль нероздільно пов'язаний з певними тематичними єдностями - і що найважливіше - з певними композиційними єдностями, з певними типами побудови цілого, типами його завершення (...). Стиль входить як елемент у жанрову єдність висловлювання" (переклад наш - С.Ф.) [5, 25].
На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки активно досліджується проблема мовленнєвих жанрів, або лінгвістична генологія, яка є розділом комунікативної лінгвістики й, відповідно, досліджує загальні закони спілкування. "Лінгвістична генологія вивчає мовленнєві жанри як важливі категорії спілкування, міжособистісної інтерпретації (комунікативної взаємодії)...
До мовленнєвих жанрів належать заспокоєння, втішання, переконування, привітання, розповідь про подію, відмова, висловлення згоди, погроза тощо. У них втілюються комунікативні наміри мовців. Під час творення мовленнєвого жанру автор вибудовує модельадресата і добирає відповідні мовні та позамовні засоби, беручи до уваги зміст попередніх актів комунікації, передбачаючи можливі наслідки впливу мовленнєвого жанру на адресата"
[6, 8-9]. Оскільки інвектива - це мовленнєвий акт, то ми можемо розглядати її в аспекті міжособистісного спількування, починаючи з біблійних текстів.
Інвективи в Біблії мають здебільшого полемічний характер. Оскільки, зазвичай, інвектива промовляється між ворогами та опонентами, то вона відповідає "лайливим чварам". Інвективи можуть бути демонстративними, тоді в них уміщуються "уїдливі докори".
Інвективи в Біблії прості за формою, недосконалі за будовою, але в їхній зміст вкладено всю переконливість і ґрунтовність. Вони не несуть повчального характеру, не мають
Loading...

 
 

Цікаве