WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Газета і мовна норма - Реферат

Газета і мовна норма - Реферат

кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів.
Питання мови і стилю української періодики привертало увагу дослідників від початку XX століття. Дослідження мови українських газет має свою історію. Так, появу значної кількості статей спричинювали мовні дискусії з питань культури мови, які так чи інакше торкалися мови преси, іноді це залежало від зацікавлень мовою періодики окремих учених чи наукових колективів. На початку минулого століття приводом для дискусій стали, зокрема, дзеркало української мови" (1912). У середині 70-х рр. та на початку 80-х років
XX століття дискусія про мову преси розгорнулася серед колективу авторів монографій "Мова сучасноїмасово-політичної інформації" та "Особливості мови і стилю засобів масової інформації". Крім того, об'єктом аналізу, докладнішого чи вибіркового, газетна мова ставала завжди тоді, коли дослідники вивчали окремі факти української мови, ставили проблеми культури мовлення та ін. Отже, мова преси з часом виділилася як самостійний об'єкт вивчення, і сьогодні можна говорити про пресолінгвістику як окрему галузь стилістики, тісно пов'язану з філософією комунікації, соціологією, з наукою про основи культури мови.
Вивчення української "часописної мови", як і "часописного українського письменства", запровадили ще на початку минулого століття своїми працями І.Франко, Б.Грінченко, І.Нечуй-Левицький, Л.Мартович та ін. Мова української преси (як, до речі, й сама преса), що виходила з 1914 року, а також між двома світовими війнами на окремих територіях українських земель, ще не стала об'єктом ґрунтовного дослідження. Є лише окремі зауваження в цьому плані у працях М.Сулими, М.Гладкого та ін. Соціологічні вивчення мови газети та її аудиторії в 20-х роках поєднувалися з лінгвістичними спостереженнями, а опис мови преси був, як правило, соціолінгвістичним. Уже в цей період мова преси виділяється як окрема проблема. Чітко визначено, що основою її розвитку є народна мова, помітні пошуки імпульсів для розвитку мови преси, визначення її значення та місця в житті національної мови. На думку Ю.В.Шевельова, "газетна мова" розвивається в тісному зв'язку з мовною практикою насамперед інтелігенції, репрезентуючи вже "вищу мову", й істотно впливає на престиж національної мови. Мова української періодики 50-х років характеризується рядом особливостей, зумовлених насамперед тим, що пресу трактовано як частину ідеологічної структури, а мову - як засіб її пропаганди. З 60-х років вивчення мови української преси розвивалося в кількох напрямках. Перший із них - нормативно-стилістичний - представлений значною кількістю праць, авторами яких є С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, М.М.Пилинський, К.В.Ленець, О.Д.Пономарів, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, Н.М.Сологуб та ін. У межах цього напрямку мову періодики вивчають з погляду того, наскільки воно відповідає нормам літературної мови. Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця XX ст., робить спробу системного опису і різнопланового аналізу (лінгвістичного, соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників. Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови. Другий напрям у вивченні мови преси, який досить активно розвивається в Україні з
70-х років XX століття, пов'язаний з трактуванням мови газети як особливого об'єкта. Це функціонально-стилістичний напрям, репрезентований у працях таких учених, як М.М.Пилинський, Г.М.Колесник, А.І.Мамалига, І.К.Білодід, Д.Х.Баранник Г.М.Сагач, О.А.Стишов, Л.І.Шевченко та ін. Функціонально-стилістичний підхід передбачає вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньостильових форм, з'ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних критеріїв газетної мови. Окремий напрям у дослідженні мови українських газет - історію становлення мови української преси - започаткували М.А.Жовтобрюх та Ю.В.Шевельов. Різні аспекти сучасного етапу розвитку мови української періодики (80-х - 90-х років XX століття) знайшли своє висвітлення в працях Н.О.Бойченко І.І.Браги, А.М.Григораш, Т.А.Коць, А.І.Мамалиґи, О.А.Стишова, Н.Г.Озерової та ін.
На сьогодні всі наукові дослідження газетної мови виходять з функціональної своєрідності газетно-публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій - впливу та повідомлення. Водночас, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному етапі газетної комунікації посилюється експресивна функція. У мові газети дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою і розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, фразеологічні одиниці, що мають яскраво виражений зниженорозмовний, лайливий, грубий, вульгарний характер, отже досить виразну експресію.
Така лексика і фразеологія характеризується переважно певною стилістичною маркованістю, додатковими конотаціями. У мові мас-медіа вона виконує роль виразних, дохідливих, влучних засобів, що забезпечують образність висловлювання і спрямовані на досягнення певної мети тощо.
Отже, в інноваційних змінах, що стосуються мови сучасної української преси кінця ХХ - початку ХХІ століття, простежуються такі чинники: 1) демократизація всіх галузей суспільного життя; 2) істотне позбавлення цензури й само цензури; 3) державний статус української мови; 4) задоволення практичних потреб мовців; 5) поширення моди на певні мовні форми; ошуки нових форм і засобів експресивного вираження.
Література
1. Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті // Про культуру мови. - К.: Наук. думка, 1964. - С.155-166.
2. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль. - М.: Русский язык, 1982. - 198 с.
3. Григораш А.М. Фразеология и стиль. - К.: Вища школа, 1991. - С.106-122.
4. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ - поч. ХХ ст.). - К.: Наук. думка, 1970.
5. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до сер. 90-х рр. ХІХ ст.). - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. - 413 с.
6. Коваль А.П. Газета і мовна норма // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. - К.: Вища школа, 1977. - Вип. 3. - С.9-18.
7. Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры речи // Вопросы культуры речи. - Вып. 1. - М., 1955. - С.15.
8. Сербенська О. Уваги до стильових особливостей та правописної практики в сучасних періодичних виданнях // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність. - Львів, 1997. - С.76-84.
Loading...

 
 

Цікаве