WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Порівняльний аналіз лексичного складу української, російської та болгарської мов (лінгводидактичний аспект проблеми) - Реферат

Порівняльний аналіз лексичного складу української, російської та болгарської мов (лінгводидактичний аспект проблеми) - Реферат


Реферат на тему:
Порівняльний аналіз лексичного складу української, російської та болгарської мов (лінгводидактичний аспект проблеми)
Національно орієнтована освіта покликана сприяти врахуванню у навчанні багатомовності, багатокультурності країни і особливо інтеркультурності, забезпечення контактів носіїв різних культур на території України, їх взаємодії та взаємозбагачення.
Національний компонент освіти не має бути автономним інформаційним блоком, який може відгородити меншину від загальноукраїнського соціуму. "Шкільне навчання має будуватися таким чином, щоб забезпечити відкритість до різних культур, передусім - до української, а також культур тих етносів, що живуть поруч один з одним" [5, с. 35].
Досягнення цієї мети передбачає відповідну роботу на уроках української мови у школах, де навчаються учні різних національностей. Важливою з цього погляду є саме соціокультурна лінія змісту навчання, яка представлена у державному стандарті з мови, а отже є обов'язковою частиною шкільної програми.
Це новий напрямок роботи з мови, тому належним чином ще не з'ясовані теоретичні та прикладні аспекти зазначеної проблеми. Аналіз потреб лінгвокультурознавчої роботи приводить нас до того напрямку сучасних лінгвістичних, лінгвопсихологічних, лінгвокультурологічних та лінгвосоціальних досліджень, що стосуються мовної моделі світу, мовної особистості, розуміння культур за допомогою лінгвоспецифічних слів. Такі слова характеризують культуру та побут народу, стосунки між людьми, а також їхні заняття, природне оточення, "відображають і передають спосіб життя та спосіб мислення, характерні для певного суспільства (чи мовної спільноти), вони являють собою безцінні ключі до розуміння культури " [2, с. 18].
Ідея розуміння культур за допомогою лінгвоспецифічних слів є, безумовно, плідною для шкільного навчання мов, зокрема, для наповнення лінгвонародознавчої лінії змісту мовного курсу. Перш за все, було дібрано та проаналізовано так звані лінгвоспецифічні слова, які є в одній мові, але яких немає в іншій, або вони суттєво відрізняються за значенням.
Передусім, це назви "речей" (тих, що їх можна бачити та торкатися): назви їжі, напоїв, одягу, побутових речей тощо. Далі - слова, які називають суспільні правила, етикетні формули повсякденного життя, ритуали, народні свята, звичаї. Дуже важливу групу лінгвоспецифічних слів становлять ті, які позначають моральні та духовні цінності людей, що є носіями даної мови, абстрактні поняття типу: душа, доля, правда, воля, які свідчать про особливості їх бачення світу.
Мета нашої статті зробити порівняльний аналіз лексичного складу української і російської, української і болгарської, російської і болгарської мов для врахування у навчальному процесі інтерферуючого впливу першої мови на українську як другу. Близькоспорідненість цих мов, схожість їх структур майже на всіх мовних рівнях, а особливо на лексико - фразеологічному, і разом з тим наявність розбіжностей зумовлюють необхідність постійно враховувати у навчальному процесі як спільне, так і відмінне. Це можна здійснити на основі зіставлення мовленнєвого матеріалу.
Про значення прийому зіставлення для зменшення інтерферуючого впливу першої мови писали: Л.В. Щерба, Є.Д. Поліванов, А.Є. Супрун, М.П. Успенський, В.М. Чистяков, В.Н. Ярцева, О.М. Бєляєв, І.М. Мельниченко, Н.А. Пашківська, І.Г. Чередниченко, С.М Канюка, Г.П. Коваль, А.М. Богуш та ін., серед зарубіжних дослідників Чарльз Фриз, Роберт Ладо. Відмічалося, що прийом зіставлення сприяє усвідомленню фактів рідної і другої мов (Н.І. Смирницький, Р. Мразек, А. Стржижова, Г. Кржижкова).
Зіставлення як організуюча основа навчання знаходить своє застосування при доборі лексичного матеріалу для вправ. Констатувальний експеримент у школах Запорізької і Донецької області показав, що практика навчання української мови як другої виявляє певні труднощі в оволодінні українською лексикою, що обумовлено наявністю з одного боку спільної лексики, з іншого - слів, що мають певні відмінності. Це зумовило необхідність дослідження лексики з точки зору методики навчання української мови як другої.
Так, С.М. Канюка, порівнюючи значення і звуковий склад слів української і російської мов, виявив 4 типи лексем:
1) слова, що мають однаковий або дуже близький комплекс звуків, однакове для обох мов значення і незначні розходження у звуковому і буквеному складі (наприклад, риба, п'ятий);
2) слова, що мають в обох мовах один і той самий корінь або похідні від одної основи, але такі, що розрізняються словотворчими елементами (наприклад, ворожнеча - вражда);
3) слова, звуковий склад яких різний і сприймаються учнями як нові, незнайомі (наприклад, рік - год);
4) слова, що мають однаковий комплекс звуків або незначні розходження у звуковому складі, але з різним значенням (наприклад, місяць, лист) [ 7 , с. 72].
В. Георгієв, порівнюючи лексичний склад болгарської та російської мов, виділяє теж 4 типи лексем, але при цьому схожість слів визначає на основі їх "зовнішньої" подібності і не бере до уваги фонетичну, морфологічну і синтаксичну характеристики, а також не ставить питання про семантичну відповідність:
1) слова, які сприймаються як однакові з болгарськими або дуже подібні їм (наприклад, дом, долг, работник);
2) "близькі" слова до болгарських (наприклад, газ, город, дают, создан);
3) "далекі" слова - слова, які відрізняються у фонетичному і префіксально-суфіксальному оформленні і тому у визначенні точного значення таких слів болгарські учні вагаються (наприклад, вновь, сейчас, снова);
4) зовсім незрозумілі слова (наприклад, выступление, деревня, захватчик, потеря) [ 3, с. 4].
Для автора, у даному випадку, важливо було показати реальну лексичну схожість, зрозумілість російської мови для болгарського учня.
Цінним для педагогічної практики є те, що обидва дослідники виділили основні групи слів, з якими доводиться працювати вчителю на початковому етапі засвоєння української мови, при цьому звертається увага на необхідність роботи над засвоєнням не тільки значення, але й вимови слів. Однак, автори не приділили достатньої уваги аналізу труднощів засвоєння слів кожного типу.
Враховуючи ці труднощі, М.В. Сокрико виділяє 7 типів лексем:
1) слова, що мають однакове
Loading...

 
 

Цікаве