WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Труднощі аудіювання та засоби їх подолання - Реферат

Труднощі аудіювання та засоби їх подолання - Реферат

розуміння смислу висловлювання.
Для успішного аудіювання необхідно сформувати вміння розуміти на слух текст навіть за наявності незнайомих слів. Учні повинні вміти ігнорувати незнайомі слова, які не є ключовими, тобто не несуть основної смислового навантаження. Це можуть бути обставини часу, місця, означення тощо.
4. Вправи на антиціпацію (прогнозування). Особливу роль в удосконаленні механізмів аудіювання відіграє механізм антиціпації, що дозволяє виділити вправи на антиціпацію в окремий вид. Більша їх частина представлена у звукозапису. Фонограма допомагає обмежити час мовленнєвої діяльності на учнів, автоматизувати їх мовленнєві дії та забезпечити їм ключ.
5. Вправи на виділення різноманітних категорій смислової інформації:
" родової категорії;
" категорії часу;
" категорії місця;
" категорії причини тощо.
6. Вправи на визначення різних видів зв'язків між реченнями.
7. Вправи на визначення основної думки в групі речень.
За допомогою цих вправ розвивається вміння розуміти на слух понад фразові єдності.
8. Вправи на розвиток аудитивної пам'яті, аудитивної уваги.
ІІ. Вправи в аудіюванні текстів.
Вправи цієї групи призначені для розвитку умінь безпосередньо розуміти та осмислювати аудіотексти.
Розуміння як центральна ланка механізму аудіювання - активний процес чуттєвого та логічного відображення реальної дійсності, закодованої засобами мови та зміненої в свідомості мовця, а потім (в результаті розуміння) - в свідомості слухача. В процесі розуміння мовлення логічно виділяються два боки:
" об'єктивний, що відображає структуру мовлення, що аудіюється;
" суб'єктивний, що моделює цю структуру в свідомості слухача.
Процес розуміння іншомовного тексту включає чотири етапи: визначення значень речень, виникнення здогадки про загальний зміст тексту, подальша диференціація та специфікація значень слів на основі здогадки, декодування смислу пред'явленого тексту. При аудіюванні слухач виконує цілий ряд аналітико-синтетичних операцій, що підвищують активність мисленнєвої діяльності та забезпечують динаміку вдосконалення умінь аудіювання. Виконуючи вправи в аудіюванні текстів, учні оволодівають умінням прогнозувати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, що уточнюють головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Для розуміння аудіотексту необхідно вміти у процесі слухового сприйняття сконцентрувати увагу на діях та характеристиках персонажів, прослідкувати логічну послідовність подій та спостерігати її при передачі змісту тексту. Не менш важливо вміти виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав'язку, кульмінаційний момент і розв'язку. В основу класифікації вправ цієї групи покладено уміння, яке необхідно сформувати у процесі їх виконання.
1. Вправи на прогнозування змісту тексту та розвиток уяви.
2. Вправи на знаходження смислового зв'язку між окремими частинами тексту. Уміння виявляти основний смисловий зв'язок допомагає розвитку уміння вхоплювати основний смисл тексту, що сприймається, постійно орієнтуватись на виділення головного в ньому.
3. Вправи на зв'язування логічної послідовності подій.
4. Вправи на розуміння тексту без домислювання.
5. Вправи на розуміння основної думки тексту.
Кінцевою метою аудіювання є розуміння тексту, але перевірити, чи зрозуміли учні текст, практично неможливо, якщо не виконувати для цього спеціальні вправи. Тому контроль - вирішальний етап аудіювання. Це дає нам підстави виділити третю групу вправ.
ІІІ. Вправи для контролю аудіювання.
Контроль розуміння аудіотексту може здійснюватись вербальним чи невербальним способами. Дії учня після прослуховування повідомлення пов'язані з характером завдання, яке було поставлене перед його слуханням.
До невербальних засобів контролю відносять:
" виконання дій;
" контроль з використанням цифр;
" контроль за допомогою сигнальних та облікових карток;
" виготовлення схем, креслень;
" підбір малюнків.
Вербальні засоби контролю поділяються на:
1. Рецептивні:
" підтвердження або спростування тверджень вчителя;
" вибір пунктів плану тексту;
" тести з вибором відповіді (альтернативні, одноелементного та множинного вибору, перехресні, ланцюгові, тести класифікації, клоуз-тести тощо).
2. Репродуктивні:
" відповіді на запитання;
" переказ змісту іноземною або рідною мовою;
" переклад окремих слів та словосполучень, речень;
" складання плану;
" формулювання запитань до тексту;
" бесіда на основі змісту тексту.
Треба зауважити, що контроль розуміння прослуханого повинен займати якнайменше часу і водночас мати індивідуальний характер. У зв'язку з цим треба обирати раціональний засіб або засоби контролю. Серед методистів немає одностайної думки щодо вибору між усними та письмовими засобами контролю прослуханого. Одні з них (наприклад, О.І.Вишневський) рекомендують вибіркове усне опитування з орієнтацією на слабких учнів, інші (В.П.Натальїн, В.Ю.Паращук) широко пропонують тестовий контроль. Ми вважаємо, що найбільш раціональним є поєднання коротких письмових завдань для слабких учнів із усними завданнями творчого характеру для сильніших учнів, адже в аудіюванні беруть участь усі учні класу, тому й оцінку за виконання роботи має отримати кожен. Інакше деякі учні можуть втратити інтерес до цього виду роботи та до іноземної мови взагалі.
Треба також зазначити, що метою навчання в цілому, а тому й кожного окремого завдання, є розвиток особистості учня. Про це необхідно пам'ятати і в процесі розвитку умінь аудіювання, адже учень має точно знати, для чого він слухає певне повідомлення, а також що нового та корисного він зможе взяти з нього. Частково це завдання реалізується у передтекстовий період, у так званих настановчих текстах. Але треба також стимулювати учнів використовувати отриману інформацію у власному досвіді. Тому аудіювання повинно органічно вливатися до змісту уроку, а з цього виду роботи мусять випливати інші - з інтерпретації та трансформації отриманої інформації, що потребують від учнів додаткових зусиль та творчого підходу. Отже, не слід недооцінювати роль аудіювання на уроці іноземної мови. Це не лише складний мисленнєвий процес, але й важлива передумова формування інших видів мовленнєвої діяльності(наприклад, говоріння). Згідно з трьома етапами роботи з навчання аудіювання (до слухання, під час слухання, після слухання тексту), розрізняють три групи вправ з навчання цього виду мовленнєвої діяльності: вправи, що готують до аудіювання; вправи в аудіюванні текстів; вправи для контролю прослуханого. Кожна з цих груп розподіляється на певні підгрупи, до складу яких входять різноманітні за змістом та метою вправи, що роблять процес навчання аудіювання більш різноманітним та ефективним. Тому лише за дотримання всіх перерахованих умов можна досягти успіху в формуванні умінь і навичок аудіювання, а в кінцевому результаті - багатогранного розвитку особистості учня.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гапонова С.В. Навчання розуміння аудіотекстів учнів старших класів середньої школи // Іноземні мови - 1996 - № 2 - С. 9-17.
2. Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно-ориентированной методики //ИЯШ. - 1989 - № 2 - С. 28-36.
3. Карих Т.В. Повышение эффективности обучения аудированию на уроках английского языка //ИЯШ. - 1991 - № 1 - С. 31-36.
4. Николаева С.Ю. Методика навчення іноземних мов у середніх навчальних закладах : Підручник. - К: Ленвіт, 1999 - 320 с.
5. Пруссаков Н.Н. Трудности при обучении аудированию иноязычного звучащего текста // ИЯШ - 1981 - № 5 - С.57-62.
Loading...

 
 

Цікаве