WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Питання ефективності методики розвитку мовлення учнів у процесі вивчення лексики (лінгвокультурознавчий аспект) - Реферат

Питання ефективності методики розвитку мовлення учнів у процесі вивчення лексики (лінгвокультурознавчий аспект) - Реферат

тренуються в уживанні нових слів спочатку в сполученнях із засвоєною раніше лексикою. Після цього тренування продовжується у формі діалогу за відомим мовним зразком. Далі тренування проводиться у вигляді діалогу ланцюжком. У питаннях і відповідях учні використовують дієслівно-іменникові сполучення, з якими були ознайомлені. На цьому етапі вирішується мовленнєве завдання певної комунікативної спрямованості. Після цього школярі готують невеликі повідомлення з певної теми.
Міміка і жести. Цей спосіб семантизації використовується як додатковий для розкриття значення. Вербальні способи: використання ілюстрацій до ситуацій (усних або писемних) - застосовуються для пояснення більш абстрактних понять. При цьому вчитель може запропонувати декілька ситуацій для того, щоб учні точно зрозуміли значення слова.
Учитель може поставити додаткові питання для контролю розуміння. Він заохочує учнів у використанні словосполучень при відповіді на різні запитання. Як свідчить практика, вчителі використовують ситуації для навчання усного мовлення і, в певній мірі, для оволодіння словником, однак часто при цьому використовується одна й та ж або декілька постійно повторюваних ситуацій, у результаті чого відбувається "зрощення" слова й ситуації. У зв'язку з цим виникає питання пошуку прийомів, які були б спрямовані на полегшення використання лексичних одиниць у мовленні. Оскільки мовлення ситуативне, то можна використовувати ситуації з самого початку роботи над словом. При цьому В.Ростовцева дає таке визначення: ситуацію розуміємо яксукупність мовленнєвих і немовленнєвих умов, що даються учневі, необхідних і достатніх для того, щоб він правильно здійснив мовленнєву дію відповідності до накреслених комунікативних завданнь. Питання про використання ситуацій під час презентації лексики в методичній літературі поки що широко не висвітлювалися. У практиці навчання вони створюються переважно з допомогою ілюстративної і предметної наочності. Однак такий прийом не завжди готує до використання лексичних одиниць у мовленні. Показ малюнка або предмета при презентації переслідує головним чином одну мету - семантизацію введених лексичних одиниць без урахування їх сполучуваності. Презентацію розуміємо як окремий (початковий) етап, що включає й первинне закріплення нової лексичної одиниці, що випереджає активне тренування з мовним матеріалом.
За своїм характером і структурою ситуації, які доцільно використовувати на етапі презентації, можна віднести до мікроситуацій, що показують типову сполучуваність певних лексичних одиниць. За визначенням Т.Сахарової, мікроситуація - це статична ситуація, яка має у своєму складі простий стимул. При введенні лексичних одиниць і наступній роботі із їх закріплення будуть використовуватися різноманітні ситуації, об'єднані однією метою - ілюструвати можливості сполучуваності слова, визначати шляхи його засвоєння, тому що основним є формування лексичних навичок [3, с.38]. При такому поданні матеріалу, підкреслює В.Ростовцева [3, с.38], безумовно, встановлюються лексичні зв'язки нових слів з тими, які вивчили раніше. Виконуючи певні дії, учні знайомляться зі сферою вживання нових слів у типових для них ситуаціях. Позитивним є те, що повторення введених лексичних одиниць у кожному висловлюванні супроводжується розширенням лексичних зв'язків.
Описані ситуативні прийоми мають частково ігровий характер. У своїй роботі ми пропонуємо учням ототожнити роль з його позицією ("я сам") у вирішенні будь-якого питання. Разом з тим учневі можна запропонувати й інші ролі - "побувати" на місці іншої особи. Така гра є доцільною при закріпленні введеного лексичного матеріалу. Можливість використання ситуативних прийомів у роботі з лексичним матеріалом на етапі презентації відповідає тенденції здійснення комунікативного підходу в процесі навчання всіх видів мовленнєвої діяльності й функціональної спрямованості оволодіння мовним матеріалом. Ситуації створюють більш сприятливі умови для довільного запам'ятання лексичних одиниць.
Використання синонімів і дефініцій. Учителі часто використовують синоніми для розкриття значення понять у роботі з учнями, коли вони не мають можливості використовувати довгі й складні визначення. Часто однієї дефініції недостатньо для розкриття значення слова. Слово має бути визначеним у контексті. Спосіб семантизації за допомогою дефініцій можна використовувати вже на початковому етапі. Однак розуміння дефініцій потребує певної підготовки. І.Бронштейн пропонує такі вправи, що підводять учнів до вміння сприймати дефініції [1, с.107]. Знання подібних або протилежних понять дозволяє легко ввести інші поняття. Спочатку учнів можна попросити нанести знайомі прикметники на шкалу, а потім додати нові. Така робота може проводитися як індивідуально, так і в групах. Учитель може сам пояснити значення слів або попросити учнів знайти їх значення в словнику [1, с.107].
Перекладні способи семантизації. Такі способи можуть використовуватися в класі й бути більш економними, а іноді й більш ефективними. Вони можуть мати місце при поясненні понять, що не входять до активного словника й не потребують запам'ятання. Такі способи використовуються для запобігання помилкам при поясненні так званих хибних друзів перекладача. Існує два перекладних способи: переклад самого поняття з іноземної на рідну мову; переклад тлумачення поняття. Учитель не повинен зловживати використанням перекладу при розкритті значень нових слів. Це знижує інтерес і мотивацію учнів. Утрачається почуття радості від вивчення іноземної мови. Однак не слід повністю забувати про використання перекладу й застосовувати його в розумних межах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне навчання: Навчальний посібник - К.: ІСДО, 1993. - 107 с.
2. Анкеева Н.Л. Педагогика и психология игры. - М.: Педагогика, 1985. - 178 с.
3. Бандура А.М. Міжпредметні зв'язки в процесі вивчення української літератури: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1984. - 112 с.
4. Бондар В.І. Дидактика: Ефективні технології навчання студентів. - К., 1996. - 154 с.
5. Кукалець М. Підготовка учнів до активного засвоєння нових знань // Рідна школа. - 1996. - №2. - С. 25-26.
Loading...

 
 

Цікаве