WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Контрастивно-альтернативна основа вивчення української лексики учнями-білінгвами - Реферат

Контрастивно-альтернативна основа вивчення української лексики учнями-білінгвами - Реферат

звернутися до зіставлення структур лексико-семантичних полів і пов'язаних із ними внутрішньопольових і міжпольових відношень. Ідея про зіставне дослідження різних мов шляхом членування одного поля на їх складовісемантичні елементи йде ще від Й. Трієра, який в одній із своїх статей про мовні поля писав, що "…членування поля однієї окремої мови є попередньою роботою, необхідною для порівняння двох мов, узятих у цілому" [1, с.13]. Теоретичні принципи зіставного дослідження семантичних полів у різних мовах були опрацьовані О.Духачеком.
На думку М.Кочергана лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки зафіксовані елементи реальності в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові, з цього приводу вчений зазначає, "…якщо уявити собі лексико-семантичне поле як певну мозаїку слів, то вона в різних мовах буде неоднаковою: поля матимуть різну кількість клітинок, не всі клітинки в зіставлюваних мовах будуть заповненими і те, що в одній мові міститься в одній клітинці, в іншій може бути розподілене між двома чи кількома меншими клітинками. Так, наприклад, тур. k?k покриває значення трьох українських слів - голубий, синій, зелений, англ. dream відповідають укр. снитися і мріяти, англ. smell - укр. пахнути і нюхати, фр. fltter "нерухомо триматися на воді" взагалі не має в українській мові відповідника" [2, с.14].
Із структурою лексико-семантичного поля пов'язані явища гіперо-гіпонімії, синонімії й антонімії, які також відображають своєрідне бачення світу різними мовами. Ще С.Ульман відзначив, що "…одні мови надзвичайно багаті словами конкретного значення, в той час, як інші використовують слова із загальними значеннями і не прагнуть передати всі деталі" [2, с.13]. Це явище спостерігається в тих випадках, коли в одній мові використовується родове поняття, а в іншій - видові. Такі дослідження дозволяють констатувати, що і розбіжності, і близькість між співвідносними полями різних мов спричинені способом життя народів - носіїв цих мов, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.
Досить яскраво специфічні властивості мови, а отже, і мовна картина світу виявляються в синонімії. З цього приводу М.Кочерган зазначає, "…багатство синонімії та пов'язана з нею різноманітність внутрішньої форми слів-синонімів засвідчують своєрідність образного сприймання тих чи інших явищ дійсності різними етносами. Порівняємо синоніми дієслова танцювати / танцевать в українській і російській мовах: рос. танцевать, плясать (розм.), откалывать (розм.), отхватывать (прост.); укр. танцювати, гарцювати (розм.), гопцювати (розм.), гопкати (розм.), скакати (розм.), гацати (розм.), чесати (розм.), кресати (розм.), садити (розм.), шкварити (розм.), віддирати (розм.), витанцьовувати, викаблучувати (розм.). Для української мови характерне надзвичайне багатство синонімії" [3, с.14].
Як вже зазначалося, крім внутрішньопольових зв'язків, важливим для виявлення національно-мовної картини світу є зіставлення міжпольових зв'язків. Міжпольові зв'язки ґрунтуються на полісемії (переносних значеннях слів, чи, правильніше було б сказати, на перенесенні слів на інші значення). Перенесення, особливо метафоричні, в різних мовах переважно не збігаються і яскраво засвідчують своєрідність різних мовних картин світу.
Важливе значення для розкриття мовної картини світу має зіставлення внутрішньої форми слів-відповідників, тобто способу мотивації слова. Ознака, покладена в основу назви, в різних мовах переважно не збігається, є оригінальною, неповторною і засвідчує своєрідне бачення навколишнього світу представниками різних етносів. Наприклад, укр. швець "той, хто шиє", рос. сапожник "той, хто робить чоботи (рос. сапоги)", болг. обущар "той, хто робить взуття". Коли йдеться про використання музичного інструмента, то українці, росіяни грають (укр. грати, рос. играть), іспанці торкаються, італійці примушують звучати, а румуни співають. М.Кочерган і В.Манакін зазначають, що поняття внутрішньої форми як способу представлення змісту лежить в основі розрізнення денотативного значення й інтерпретаційного компонента значення у функціональній граматиці. Якщо денотативне значення передає когнітивний зміст, який має універсальну природу, то інтерпретаційний компонент значення пов'язаний з конкретною формою або з конкретною конструкцією однієї мови, відображає специфіку мовної презентації змісту. Інтерпретуючи внутрішню форму слів в аспекті мовних картин світу, слід мати на увазі, що немає прямої кореляції між внутрішньою формою слова і світобаченням носіїв мови.
Яскравим матеріалом, що засвідчує своєрідність мовних картин світу, є безеквівалентна лексика, зокрема той її пласт, який прийнято називати словами-реаліями (назви на означення національно-культурних понять): укр. вишиванка, рушник, писанка, бандура, коломийка, гопак, булава, тризуб, вареники, галушки, калганівка; рос. щи, сарафан, балалайка, ямщик, скоморох.
Для визначення національно-мовної картини світу об'єктом зіставлення може бути емоційна лексика. Якщо порівняти українську мову зі спорідненими слов'янськими мовами, то вона рельєфно вирізняється багатством емоційно-оцінних засобів, особливо для утворення зменшено-пестливих форм іменників, прикметників, прислівників, навіть дієслів (козаченьки, яворонько, вербиченька, соколонько, місяченько, мандрівочка, коханнячко, криниченька, вірненько, їсточки, питоньки, спатуні та ін.). Такі форми є безеквівалентними і засвідчують ліризм, сентиментальність українського етносу порівняно з іншими народами, про що в минулому столітті заявив український філософ-антрополог Памфіл Юркевич.
Глибинний аналіз спільного й відмінного між лексико-семантичними відповідниками слов'янських мов, на думку лінгвістів, має також враховувати стереотипні концептуальні уявлення попереднього досвіду знань слов'ян, що зберігаються у міфологічних уявленнях, ритуалах, традиціях і мають глибоко сакральні корені для кожного етносу. З цього приводу В.Манакін зазначає, що "…тільки давніми сакральними уявленнями слов'ян можна пояснити синкретизм деяких лексичних паралелей, пов'язаних з укр. дихати, та його словотвірних варіантів, які широко розвинені в усіх слов'янських мовах. Давньоболгарське споріднене дієслово доухати спочатку мало значення "дихати" й одночасно "жити, перебувати" (рос. "обитать"), а також "дути", "віяти", що пов'язано з архаїчним уявленням слов'ян про космогонію, про створення світу, появу землі, про дух святий, що витає над нею" [5, с.36].
Отже, побудова загальної теорії контрастивної лексикології слов'янських мов передбачає вирішення конкретних завдань об'єктивного зіставлення лексико-семантичних відповідників на рівні лексико-семантичних груп, структур багатозначних слів та семем (окремих значень лексем). У зазначених межах виявляються й
Loading...

 
 

Цікаве