WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Реалізація принципу наступності та ерспективності в чинних програмах з рідної мови - Реферат

Реалізація принципу наступності та ерспективності в чинних програмах з рідної мови - Реферат


Реферат на тему:
Реалізація принципу наступності та ерспективності в чинних програмах з рідної мови
Система безперервної освіти, запроваджувана в Україні, вимагає спіралевидної побудови чинних програм з української мови для 1-4 і 5-11 класів загальноосвітньої школи, що, в свою чергу, передбачає поступове розширення знань, умінь і навичок, набутих учнями в початковій школі, та їх співвіднесення з тим колом знань, що передбачені програмою основної школи [1]. Такий підхід зумовлює викладання рідної мови в загальноосвітніх закладах на основі наступності та перспективності. Першим кроком до реалізації цього принципу є "стиковка" навчальних програм суміжних класів у їх завданнях та змісті [6, 150] . Вагомим досягненням лінгводидактики можна вважати те, що на сучасному етапі така "стиковка" існує. Проте, результати опитування учителів-практиків свідчать, що лише незначна їх частина обізнана з вимогами навчальних програм з мови (відповідно основної та початкової ланки) і, готуючись до опрацювання нового матеріалу, чітко уявляють:
" яким є вихідний рівень мовної освіти учнів з цієї теми;
" як поняття, що вивчаються на даному етапі, будуть з часом ускладнюватися і на який рівень знань про них учні мають вийти, закінчивши відповідно початкову або основну ланку загальноосвітньої школи.
Тому проблема перспективності та наступності набуває особливого значення на сучасному етапі перебудови мовної освіти.
Мета статті: дослідити, як реалізується принцип наступності та перспективності у чинних програмах з рідної мови для початкової та основної школи під час опрацювання розділів "Будова слова" і "Словотвір".
У лінгводидактиці цей принцип розглядається як важлива передумова успішного засвоєння школярами мовних явищ (М.Вашуленко, М.Львов, К.Плиско та ін.). На думку М.Львова, наступність полягає в послідовності та систематичності розміщення матеріалу, в опорі на вивчене і досягнутий учнями рівень мовленнєвого розвитку [6, 150]. К.Плиско зазначає, що цей принцип передбачає раціональне використання набутих раніше знань і навичок при вивченні нового мовного матеріалу і підготовку до свідомого сприймання наступних тем [11, 39].
Практично наступність виражається в тому, що вивчення систематичного курсу мови відбувається на основі знань, засвоєних дітьми в початкових класах. Наступність спрямовує увагу вчителя на врахування логіки предмета і його окремих розділів, на своєчасне підвищення вимог до учнів на наступних етапах навчання [9]. Як зазначає М.Пентилюк, наступність у навчанні мови реалізується через опору на вже відомий учням матеріал [17, 92]. Такий підхід передбачає взаємодію старих і нових знань, а, отже, сприяє утворенню системи міцних і глибоких знань, умінь і навичок.
Вивчення мовних явищ відбувається за принципом від простого до складного, від неповного знання до більш повного. Це сприяє тому, що система раніше засвоєних знань і вмінь, на яку спираються учні, ускладнюється через уведення нових структурних одиниць. Отже, як зазначає О.Глазова, наступність характеризується осмисленням пройденого на новому, вищому рівні, підкріпленням уже наявних знань новими, розкриттям нових зв'язків, завдяки чому рівень знань, умінь і навичок учнів постійно зростає [3].
Як справедливо вважають дослідники, наступність тісно пов'язана з перспективністю навчання. Тому, опрацьовуючи мовні явища, вчитель повинен не тільки спиратися на вже відоме учням, а й встановлювати зв'язок матеріалу, що вивчається на даному етапі, з наступним. Перспективне вивчення мови дозволяє розглядати виучуваний матеріал ширше, створює базу для міцного засвоєння тем і розділів [7, 39].
Передумовою успішної реалізації наступності та перспективності є не лише встановлення взаємозв'язку між раніше набутими і новими знаннями, а й додержання єдиних вихідних позицій у навчанні рідної мови (М.Львов, М.Пентилюк), що відбито в Державних стандартах, а саме в їх основних змістових лініях: комунікативній, лінгвістичній, лінгвокраєзнавчій (лінгвокультурологічній) та діяльнісній [4; 5]. Ці ж лінії пронизують і зміст чинних програм з рідної мови для початкової та основної ланки загальноосвітньої школи, що сприяє їх "стикуванню". Так, відомо, що початкова школа з одного боку звернена до дошкільних закладів, а з іншого - до основної школи.
У лінгводидактиці існує струнка система опрацювання розділів "Будова слова" і "Словотвір". Про це свідчить той факт, що питанню практичного ознайомлення дітей зі словотворчими процесами приділено увагу й у програмі виховання і навчання дітей дошкільного віку "Малятко" [13]. Аналіз вищеназваної програми свідчить, що словотворча робота у дошкільному закладі розглядається як засіб збагачення й уточнення словника вихованців та формування в них умінь уживати слова з афіксами в мовленні. Тому в початковій ланці мають бути створені умови для вдосконалення неповністю сформованих на рівні дошкілля словотворчих умінь [16, 7].
Даючи загалом позитивну оцінку вищезгаданій програмі, слід відзначити, що її авторами допущено ряд неточностей у визначенні змісту словотворчої роботи з дітьми підготовчої групи. Так, вони пропонують "… вчити дітей… утворювати від одного кореня споріднені слова" [13, 190] (загальновідомо, що нові слова творяться від слів). Не можна погодитись і з пропозицією "… утворювати синонімічні відтінки слів: пестливості (котик, кошеня, кошенятко), збільшення (вовк - вовчище, рука - ручище), зменшення (будинок - будиночок)" [13, 187]. Натомість треба було зазначити таким чином: "… утворювати слова із суфіксами зменшувально-пестливого значення та суфіксами на означення згрубілості".
Разом з тим можна констатувати, що більшість учителів початкових класів (майже 80%) не знають вимог програми "Малятко" щодо оволодіння дошкільниками закономірностями словотворення. Тому під час роботи з молодшими школярами педагоги не враховують, що з процесом творення слів діти були частково ознайомлені в дошкільному закладі.
Шкільний курс рідної мови - єдиний з 1 по 11 клас, що відбито у чинних програмах для початкової та основної ланки. Простежимо, як у змісті і завданнях вищезазначених державних документів реалізується принцип наступності та перспективності під час опрацювання розділів "Будова слова" і "Словотвір".
За чинною програмою 2003 р. [15] на вивчення будови слова відводиться 42 години. Так, у другому класі виділено 6 годин на початкове ознайомлення молодших школярів зі спорідненими словами. Програмою передбачено 36 годин на засвоєння третьокласниками теоретичних відомостей і понять з розділу "Будова слова". Коло їх залишається постійним, а саме: основа, закінчення, частини основи (корінь, префікс, суфікс). Серйозного ускладнення й урізноманітнення мовних умінь учнів тут не спостерігається. Заслуговує схвалення посилення у програмі лексико-семантичного аспекту вивчення значущих частин слова. Його реалізація, на думку авторів програми, сприятиме виробленню в учнів початкових класів навички вживання похідноїлексики у власному мовленні.
Отже, чинна програма з української мови для початкової ланки спрямована на усвідомлення молодшими школярами будови слова, вироблення в них морфемно-аналітичних умінь, поповнення словникового запасу та розвиток культури мовлення учнів і створює підґрунтя для засвоєння словотворчого матеріалу на наступному етапі навчання.
За чинною програмою з рідної мови для основної ланки [14] відомості про морфемний склад і способи творення слів подано у двох розділах: "Будова слова. Орфографія" та "Словотвір. Орфографія". В опрацюванні цього матеріалу дотримано певної послідовності. Відомі п'ятикласникам поняття з морфеміки доповнюються новими ознаками, узагальнюються й упорядковуються. Учні закріплюють набуті в початковій школі вміння членувати слово на значущі частини, добирати спільнокореневі слова і слова з однаковими префіксами і суфіксами, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова. На нашу думку, така робота сприяє усвідомленому опануванню словотворчого матеріалу, який, починаючи з 5 класу, вивчається на різних етапах шкільного курсу мови. Вимоги програми щодо вивчення словотвору на морфологічній основі дозволяють виробити в учнів уміння утворювати похідні слова з урахуванням специфічної для кожної частини мови системи словотворчих афіксів.
Порівняльний аналіз програм для 5-11 класів 1998 р. і 2001 р. свідчить, що зміст розділів "Будова слова. Орфографія" і "Словотвір. Орфографія" не зазнав
Loading...

 
 

Цікаве