WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Методика проведення уроків розвитку зв’язного мовлення - Реферат

Методика проведення уроків розвитку зв’язного мовлення - Реферат


Реферат
Методика проведення уроків розвитку зв'язного мовлення
ТЕКСТ І НАВЧАННЯ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
1. Текст. Основні ознаки тексту
Робота з розвитку мовлення учнів забезпечує тісний зв'язок лінгвістичної теорії з практикою і ґрунтується на опрацюванні текстів різних стилів і типів мовлення, на аналізі їх змісту, структури і мовних засобів. Лінгвістичний аналіз тексту забезпечує комунікативний та функціонально-стилістичний підходи до навчання мови: аналізуючи текст, учні засвоюють його комунікативні ознаки (роль у спілкуванні), стилістичну приналежність і функції мовних одиниць, а отже, формують і вдосконалюють свою мовну і мовленнєву компетенцію.
Як об'єкт лінгвістики текст (лат. textum - тканина, поєднання, в'язь) є функціонально завершеним мовним цілим, основне завдання якого визначається певною метою мовленнєвої діяльності. Для тексту характерна зв'язність, що відображає єдність фонетичних, лексико-семантичних, граматичних засобів з урахуванням їх функціонально-стилістичного навантаження, комунікативне спрямування (мету, сферу спілкування), композиційну структуру, зміст та внутрішній смисл (тему й основну думку) [16, 27].
В Енциклопедії української мови (2000 рік) подається таке тлумачення термінологічного значення слова "текст":
Текст (від лат. textum - зв'язок, поєднання, тканина) - писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв'язками, а в загально композиційному дистантному плані - спільною тематикою і сюжетною заданістю. Одиницею тексту є реально вичленовуваний найменший словесний масив, що складається з лінійно розташованої сукупності речень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність, після якої йде інша цілісність того ж рівня. Найменша реальна одиниця тексту - надфразна єдність.
На рівень реальних одиниць тексту можна поставити також період, оскільки він хоч і зберігає за собою статус одного речення, становить розгалужену синтаксичну композицію, гармонійно організовані частини якої утворюють складну тематичну і структурну цілісність. Ознак реальної одиниці тексту може набувати й окреме (не періодичної структури) речення - якщо на ньому концентрується особлива увага, винесене воно в позицію абзацу і має звичайну для надфразної єдності смислову і структурну автономність. У структурі тексту повністю реалізується структура абзацу з усіма властивими йому смисловими і формально-граматичними засобами зв'язку висловлень. Абзаци входять у більші за обсягом мовленнєві масиви, формуючи макроструктуру тексту і забезпечуючи його цілісність за допомогою дистантно реалізованих смислових і формально-умовних міжфразних зв'язків. Одиницями тексту в більш масштабному вимірі, в перспективі усієї його глибини є розділи, підрозділи, глави.
Текст як вища форма, реального вияву комунікативної сутності мови має свою мікро- і макросемантику. Остання формується в результаті відповідного розподілу інформації на всій його глибині і складної взаємодії структурних одиниць тексту на семантичному рівні.
З семантичною і структурною організацією тексту органічно пов'язана його стильова визначеність. Відрізок тексту, більший чи менший за обсягом, структурно і за змістом замкнений, має певну свою стильову маркованість, характеризується набором стильових ознак, які, крім усього, відіграють ще суттєву роль у забезпеченні цілісності тексту. Певну стильову маркованість має вже речення. Але функціональна якість мовлення визначається лише на текстологічному рівні, щонайменше - на рівні надфразної єдності, абзацу. Стильова домінанта надфразної єдності (абзацу) також не завжди повною мірою є прогностичною щодо стильової сутності всього тексту. Остання виформовується із складної сукупності відносних текстологічних цінностей, які підпорядковуються наскрізній, спроектованій на всю глибину текстового масиву тематичній і стильовій домінанті.
Текст диференціюють за формами їх реалізації (усній, писемній). Значна частина текстів належить до тієї групи, яка може матеріалізуватися як у писемному, так і в усному варіантах - залежно від ситуації мовлення (тексти публіцистичні, тексти наукові, тексти інформаційні тощо). Є певна кількість текстологічних різновидів, у процесі реалізації яких віддається перевага одній формі: писемній (епістолярні тексти, твори художньої літератури, офіційні документи, накази, протоколи, характеристики, акти) або усній (судові промови, розповіді, фольклорні твори тощо). Важлива роль в оформленні текстів належить графічним засобам - абзацному членуванню, розділовим знаками (у писемних текстових формах) та інтонації (в усних формах). Вони допомагають забезпечити адекватну загально комунікативні спрямованості, структурну організацію тексту на його мікро- і макрорівнях [7, 45].
Основні ознаки тексту:
І. Найважливіші риси тексту:
- наявність певної кількості речень;
- наявність теми і основної думки висловлювання;
- змістовий і граматичний зв'язок між реченнями;
- послідовність викладу;
- логічна повнота і завершеність викладу.
II. Елементи і компоненти тексту:
1. Компоненти:
- речення;
- групи речень, об'єднані логічним і синтаксичним зв'язком, виділяються в окремі абзаци.
2 Елементи:
- дане (тема, предмет висловлювання) (Д);
- нове (Н) - основний зміст висловлювання.
Основними елементами тексту є дане і нове, з яких складається кожне речення. Наведемо приклад розподілу невеликого тексту на дане і нове (...- дане, - нове).
Пісня починається відразу, з першого метра фільму. Її співає могутній хор на "Некрасові". Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра (О.Довженко).
III. Види зв'язку елементів і компонентів у тексті:
- контактний (пов'язувані компоненти чи елементи знаходяться поряд) Д1=Д2;
- дистантний (пов'язувані компоненти чи елементи знаходяться на відстані) Д І... Д4(=Д1);
- ланцюговий або послідовний (певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом у наступному реченні) Д1 - НІ = Д2 - Н2 = Д3".;
- паралельний (речення граматично рівноправні) Д1 - НІ, Д2 - Н2, Д1;
- НЗ;
- ретроспективний (опора на вже сказане) Д1... - Д6;
- перспективний (вказується, про що йтиме мова далі) Д1... - Д6.
IV. Засоби зв'язку:
- близькі за змістом слова (займенники, прислівники, числівники та інші засоби): лексичні і контекстуальні (людина - вона; широкий - такий; 25 грибів - скільки; у лісі - там);
- повторення слів (озеро знаходиться в лісі, біля озера стоїть хатина
лісника);
- слова, що вказують на послідовність розгортання змісту:
а) слова з часовим значенням (тоді, одного разу, було це..., через кілька днів, пізніше, в той час, згодом та ін.);
б) слова з просторовим значенням (внизу, вгорі, з одного боку, посередині, праворуч та ін.);
в) вставні слова (по-перше, по-друге, таким чином, отже, як відомо, навпаки таін.).
- сполучники та частки, що виражають логічні відношення між висловлюваними думками: послідовність, причинність, наслідковість, протиставлення, виділення одного з явищ (і, та, але, лише, тому що, так що);
- граматичний зв'язок між даним і новим.
(...Одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн. Тютюн був високий і густий-прегустий.
Loading...

 
 

Цікаве