WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості фірмонімії міста Коломиї - Курсова робота

Особливості фірмонімії міста Коломиї - Курсова робота

досліджувати процеси номінації та її різновиди, аналізувати функції навантаження власних назв тощо. Матеріали ономастики використовують різні науки (історія, археологія, етнографія, географія та інші). Ономастика, всвою чергу, користується даними цих наук.
Розвиток ономастики в Україні почався 3 розробили питань топоніміки і меншою мірою, антропоніміки. Передусім він пов'язаний з діяльністю М.Максимовича, І. Срезневського, І.Філевича, І.Франка, О.Шахматова, В.Григоровича М.Сумцова, а також О.Соболевського, Г.Ульїнського, які привернули увагу до ономастики й самі чимало зробили в описі та інтерпретації багатьох власних назв України. Становлення систематичної розробки української топоніміки значною мірою здійснювалося завдяки зусиллям М.Кордуби ("Що кажуть назви осель, 1938). Різні аспекти укр. Ономастики досліджували К.Цілуймо, Л.Гумецька, Ю.Гелько, О.Трубочок, пізніше Д.Бучко, І.Желєзняк, Л.Масенко, О.Стрижак, М.Худаш, П.Чучка та інші, із зарубіжних мовознавців - Я.Рудницький, С.Грабець, З.Штібер. Координацію ономастичних досліджень в Україні здійснюють Українська ономастична комісія та сектор ономастики ІУМ НАН України.
Ономастина поетична - ономатоноетика - галузь ономастики, що вивчає функціонування власних назв у художніх творах. ДО засад ономастики поетичної належить те, що :
1) вона є вторинною, виникаючи й існуючи на базі загальнонародної ономастики і так чи інакше спираючись на діючі в мові ономастичні норми (порівняти ономатсиком поеми "Мар'яна-черниця". Т.Шевченка: Мар'яна, Петрусь і Петро, Оксана, Катруся, сотник Іван, Хома, Наум; Україна; назви пісень: Петрусь, Гриць);
2) ономатиска поетична не зумовлюється безпосередньо історичним розвитком, як реальна ономастика, а залежить від волі автора і детермінується художнім задумом. Жанром, напрямком та стилем твору: доречне в гумористичній усмішці прізвище Перевертляшка (Остап Вишня) немислиме в ліричному творі;
3) власні назви в художньому творі передусім виконують стилістичну функцію і беруть участь у створенні образів;
4) на відміну від реальних власних назв, що належать мові, художні власні назви існують на рівні мовлення, тексту;
5) до складу художніх власних назв входить така їх особлива група як заголовки, що стають центром ономастичного простору твору.
Антропоніміка - розділ ономастики, який вивчає антропоніми (власні назви людей, по батькові, прізвища, прізвиська. Псевдоніми - Михайло, Надія; Іларіоновичс, Іванівна№ Костенко, Ситнянська; Журавель, Борис Тен, Леся Українки). Вона досліджує особливості утворення антропонімів, основні принципи номінації людини, шляхи переходу апелятива в антропоніми, і навпаки, хронологічні характеристики антропонімів, їх зміни в часі виникнення різних форм найменування людини, словотвір різних класів антропонімів, функціонування тих чи інших антропонімів у мові на різних хронологічних зрізах. Антропоніміка вирішує також суто практичні питання: правопис антропонімів, передача їх іншою мовою. Антропоніміка може служити важливим джерелом для інших наук: антропоніми минулого свідчать, зокрема, про колишнє розселення народів. У більшості народів за різних епох найменування (або зміна імені) пов'язане з певними обрядами, завдяки яким часто можна одержати нові відомості про побут, устрій та вірування народу.
Наукова українська антрономіка зародилася в 19 столітті, хоч окремі спори пояснення антонімів відомі починаючи з давньоруських літописців. Спочатку це були невеликі роботи, присвячені окремим явищам в антрономії, в основному діалектним (часто пов'язаним з етнографічними реаліями), правописним, публікації джерел тощо.
Початок 20 століття ознаменований появою праць з елементами наукового узагальнення, з'ясування національних рисукраїнської антропонімії та продовженням регіонального вивчення антропонімів на основі діалектних особливостей. У 40-50-х рр. 20 ст. почалися активізація роботи на антропонімічній ниві. Дослідження того часу відзначаються цілеспрямованим добором фактичного матеріалу, спробами його класифікації, окремо порівняльно - історичними екскурсами, певними узагальненнями в межах дібраного фактажу. 1960-90-і рр. характерні особливим розвитком укр. Антропоніміки, за це період написано низку ґрунтовних праць (П.Чучка, М.Худаш, І.Сухо млин, О.Недільно, Р.Керста, Л.Кракалія, Р.Сташ та інші). Наукові роботи останнього часу присвячено походженню (етимології), словотвірній будові, регіональній характеристиці українських антропонімів; створено антропонімічні словники різних типів.
Темнім - власна назва, найменування божеств (Перун, Волос, Троян, Род, Христос). В укр. мові існують теоніми язичницькі (слов'янські) та християнські (запозичені). Оригінальні цілісні слов'янські теологічні тексти не збереглися. Всі язичницька теологічна система українців була зруйнована в період християнізації. Язичницькі теоніми відновлюються за літописами та літописами та іншими письменниками дисерелати (зокрема, вони збереглися в "словах" - повчаннях проти язичництва), фольклором та етнографічними фактами. Імена богів східнослов'янського язичницького пантеону ще повністю не виявлені й не вивчені, а тлумаченні окремих те онімів є багато спірного. Теоніми християнства мають більше літератури з глибокими мовознавчими розробками, що належать в основному до 19 ст. У цілому ж теоніміка в Україні ще не дістала достатнього розвитку.
Топоніміка - розділ ономастики, що вивчає походження, значення та функціонування топонімів (власні назви будь-якого географічного об'єкта - річка Дунай, місто Черкаси, гори Карпати, Залозий шлях, вулиця Боричів Узвіз, ліс Вовчі Гори та інші).
Топоніми мають велике пізнавальне значення. Географічні назви на карті України з'явилися не водночас, їх поява і розвиток тісно пов'язані із загальною історією народу, його культурою, релігією, рівнем суспільних відносин. Потреба в географічних назвах спочатку, очевидно, як своєрідних первинних орієнтирах виникла досить давно і губиться в нетрях історії. Проте топоніми ніколи не були раз і назавжди даними, застиглими номінативними знаками географічних об'єктів. Зміни історичних умов, війни, великі переселення племен і народі обов'язково позначаються на топонімії. Забуваються ізникають старі назви, деякі з них частково або й повністю перекриваються новими топонімами відповідно до потреб етнічної спільності. Міграційні рухи сприяють перенесенню топонімів на нові ареали, формуванню географічних назв відповідно до характерних особливостей географічного середовища.
Топоніми України як важлива частина загальної мовної системи етносу не існують ізольовано, вони зазнають семантичних зрушень основ, постійно відбуваються номінативні зміни об'єктів, відчутними є міжмовні та міждіалектні впливи.Тому топонімію слід розглядати не як монолітне нерухоме ціле, а яе багатошарове, хронологічно різне утворення, що дає уявлення про умови, давні народи взагалі й розкриває умови формування укр. нації зокрема. Процес найменування географічних об'єктів зумовлюється не тільки соціально-політичними факторами, а й естетичними, меморіальними мотивами, неабияке значення належить тут моді, має місце й випадковість.
Специфіка топонімів полягає в тому, що вони несуть інформацію значно
Loading...

 
 

Цікаве