WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціональна транспозиція частин мови в творах Уласа Самчука - Курсова робота

Функціональна транспозиція частин мови в творах Уласа Самчука - Курсова робота

числівникових належать прислівники двічі, тричі, утворені від відповідних числівників за допомогою суфікса - чі.
Віддієслівна адвербіонізація
Віддієслівний тип адвербіальної деривації також є продуктивним. Його уможливлює здатність дієслова змінити свою власне синтаксичну позицію присудка на прислівникову позицію детермінантного другорядного члена. Дія загальної тенденції до морфологічного вираження синтаксичних функцій зумовлює заміну адвербіалізованого дієслова, що вживається в позиції детермінанта, прислівником. Ця зміна стає можливою внаслідок морфологічної адвербіалізації дієслова - вживання спеціальних словотворчих суфіксів дієприслівника - учи, - ачи, - ми, замість закінчень багатофоримого дієслова?
Віддієслівні прислівники - це здебільшого деривати морфологічного ступеня адвербіалізації (дієприслівники) і значно рідше - семантичного ступеня.
Ще одним різновидом тра6нспозиції є вербалізація. Перехід слів інших частин мови в дієслово називається вербалізацією. Вчені розрізняють три ступені такого переходу: синтаксичний, морфологічний та семантичний. Присудкову позицію речення функціонально можуть заступати іменники, прикметники, числівники та прислівники. Основною умовою вживання іменників у цій позиції є поєднання їх з формами морфеми - зв'язки бути та напівзв'язки ставати (стати), які надають таким синтаксичним дієсловам граматичних значень часу, способу, особи і рідше - виду.
Переважна більшість вербалізованих іменників залишається на етапі синтаксичного уподібнення до дієслів, тобто синтаксичними дієсловами. І лише ті вербалізовані іменники, які означають людей за професією, видом занять, уподобаннями, соціальним становищем тощо, зазнають морфологічного завершення їхнього переходу в дієслово за допомогою суфіксів -ува- та -и-. Унаслідок морфологічного переходу іменник - дієслово в сучасній українській мові постала велика група відіменникових дієслів зі словотвірним значенням, бути кимсь за професію, видом занять, соціальним становищем тощо" [ТМІ, 291] директорувати, кухарити, спонсорувати...
На дієслова можуть перетворюватися й іменники, що супроводжують дієслова дії як валентно залежні компоненти. Це переважно іменники зі значенням знаряддя та засобу дії.
Подібно утворюються поодинокі дієслова і від займенникових іменників. Відмінники є тільки те, о що валентно залежний від дієслова із значеннями дії займенниковий іменник є виразником функції об'єкта дії, а словотворчим засобом його морфологічної вербалізації виступає суфікс - ка-.
Перехід прикметника в дієслово має з іменником як спільні так і відмінні ознаки. Прикметники активно поєднуються з формами морфеми - зв'язки бути та морфеми-напівзв'язки ставати.
Сематичний ступінь переходу прикметників у дієслова представляють і відприкметникові слова, що утворилися від дієслівно-прикметникових сполук та зразок роботи білим, робити сухим. Кореневу морфему таких дієслів сформувати вербалізовані прикметники, а виразником узагальненого значення дієслова робити стани дієслівні словотворчі суфікси -и_, ізува-/ - изува-, які водночас морфологічно закріпили статистичну вербалізацію прикметників, нор.: робити білим ? білити, робити сухим ? сушити. Отже, семантичний ступінь переходу прикметників у дієслова має широкий і глибокий вияв, ніж у вербалізації іменників.
Вербалізація прислівників у нашій мові характеризується наявністю тільки синтаксичного ступеня переходу, що відбувається аналітичним способом. Прислівники виступають у позиції співвідносного з присудком головного члена односкладних безособових речень і обмежено - у позиції присудка двоскладних речень.
Дієслово найбільше поповнюється за рахунок прикметників, менше іменників і найменше - прислівників. Вербалізація всіх вихідних частин мови типово представлена синтаксичним ступенем їх переходу.
Порономіналізація -
У граматичній структурі сучасної української літературної мови відбуваються динамічні процеси, пов'язані зі зміною сукупності займенникових слів з інших частин мови в займенникові частиномовні підкласи спричинена нейтралізацією лексичного значення вихідної для пропоміналізованих слів з інших частин мови в займенникові частиномовні підкласи спричинена нейтралізацією лексичного значення вихідної для проміналізованих слів частин мови і набуттям цими словами узагальненої - вказівної семантики.
З-поміж пропоміналізованих слів вирізняються слова власне - прикметникового походження як найчисленніша група слів. Репрезентантами праюміналізованих прикметників виступають слова власний, окремий, останній. Певний, різний, цілий і под. Ці слова виявляють різний ступінь входження до займенникових прикметників і особливості їхнього розподілу за функціональними займенниково-прикметниковими розрядами.
Напр.: Вихідний прикметник власний набув у сучасній українській літературній мові займенниково-прикметникового значення "свій". Він перетинається у своєму функціонуванні із присвійними займенниковими прикметниками свій, мій, твій, наш, ваш, їхній.
Власне - прикметники окремий і певний вживаються у функції неозначеного займенникового прикметника деякий.
Прикметник останній використовується у функції означального займенникового прикметника інший.
За морфологічно-синтаксичними характеристиками близькими до транспозитів прикметникового походження виступає прономіналізований компонент один.
Транспонований у займенниковий прикметник числівник один виражає низку значеннєвих функцій.
"Найчастіше прономіналізоване слово один стосується вказівної функції, поповнюючи сукупність вказівних займенникових прикметників" [Т.гр.215]
Транспонований займенниковий прикметник один може передавати ототожню вальну семантику "той самий"
У сучасній українській літературній мові функціонують невідмінювані утворення із займенниковою семантикою.
Займенникові слова не становлять окремішнього частиномовного класу, хоча й вирізнюються певною специфічністю. Займенникові слова відрізняються від співвідносних їм частин мови з семантико-синтаксичного і формально-синтаксичного погляду уподіюноюються або іменникові, або прикметникові, або числівникові, або прислівникові [Т.ГІМ 18]
Найсуттєвіша ознака займенникових слів полягає в тому, що його репрезентують займенникові слова, вказуючи на відповідний іменник, прикметник і прислівник, можна встановити лише в тексті, тобто в мовленню, а не в мові. У системі мови займенникові словастановлять узагальнено-вказівний розгляд іменників, прикметників, числівників і прислівників, який лише у сфері мовлення наповнюється конкретним змістом. Використовуючись для опосередкованого позначення предметів і явищ конкретної ситуації або попереднього тексту.
У морфологічному плані займенникові слова звичайно також дублюють іменник, прикметник, числівник або прислівник, характеризуючись наявністю морфологічних категорій відмінка, числа й роду і морфологічною незмінністю та нівеляцією вихідних морфологічних категорій.
Відповідно до частиномовного класу, до якого входять як підклас займенникові слова, вони виступають у ролі субстанціональних субстантем, америбутивних синтаксем.
Loading...

 
 

Цікаве