WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціональна транспозиція частин мови в творах Уласа Самчука - Курсова робота

Функціональна транспозиція частин мови в творах Уласа Самчука - Курсова робота

твірного [Енц.266] За принципом словотворення конверсії, близька до безафіксного способу. Об'єктом вивчення конверсії є такі частиномовні переходи, як субстантивація перехід у іменники ад'єктивація (перехід у прислівники), вербалізація (перехід у дієслово) нумералізація (перехід у числівники), проміналізація (перехід у займенники). Можливі переходи слів і в службові частини мови в прийменник преполіціоналізація; в сполучники - коньюкціоналізація; в частину - артикуляція; у вигук - інтер'єктивація.
При конверсії початкова форма швірного слова стає початковою формою похідного слова і за морфенною будовою нічим не відрізняється від нього: "При конверсії лише початкова форма структури твірного і похідного збігається повністю, а всі інші парадигматичні форми розрізняються. Виражаючи тим самим нове лексичне і граматичне значення похідного слова. За О.Кубряновою новерсія - це спосіб, при якому дериваційне значення в похідніому виражається за допомогою смпецифіного перетворення словозмінної парадигми твірного [Земська]О.С.Кубрянова вважає, що новерсію можна визначити і як процес морфологічної трансформації основи, і, отже, як процес повної зміни парадигми у вихідній одиниці або як наслідок, повної зміни морфологічного оточення її. Формантом при конверсії є зміна синтаксичної функції, а відтак у парадигми.
Термін конверсія вживається у вузькому і широкому значенні. При вузькому розумінні конверсією називають лише випадки повного структурного збігу початкових форм твірного і похідного слів: прикметник майбутнє (майбутнє життя) і іменник майбутнє (наше майбутнє).
Широке розумінні конверсії базується не лише на парадигмі словозміни, а й на суфіксальних або їм подібних явищах: сіль ? сол-и-ти, бомба?бомб-и-ти.
Найгрунтовніше вмотивованим є вузьке розуміння конверсії. Яке ґрунтується на функції словозмінної парадигми: вживання слова в повній синтаксичній функції, супроводжується набуттям нового морфологічного значення і зміною, засобів його вираження, тобто зміною парадигм. В. Виноградов, І.Ковалик називають цей спосіб морфолого-синтаксичним.
Окрім синтаксичної транспозиції мовознавці, зокрема І.Вихованець, розглядають третій ступінь функціональної транспозиції - семантичний [Вихов.] Його вважають завершальним. Лексеми при переході на семантичний рівень зазнають великих семантичних транспозицій і остаточно втрачають своє вихідне лексичне значення.
Семантична транспозиція - це слово роду утворення фразеологічних конструкцій з тією різницею, що до уваги ми беремо лише транспоноване слово, ступінь творення якого ми визначаємо з мікроконтектсу.
Конверсія як було зазначено. Набуває ознак синтаксичної і морфологічної транспозиції, то може виділятися як окремий ступінь - морфолого-синтаксичний або конверсійний. Наприклад: вечірнй день (транспозиці "вечірній" транспортувався у прикметник з іменником "вечір" за допомогою суфікса - н- та флексій - ій, тобто утворився афіксальним способом, при цьому змінивши не лише частиномовну належність, але й категоріальні ознаки, а також свою оформу.
Умовно можемо зобразити творення функціональної транспозиції за такою схемою.
Семантичний ступінь
(морфологічний ступінь
морфолого-синтаксичний ступінь)
синтаксичний ступінь
У цій роботі ми розглянемо вище зображену триступеневу функціональну транспозицію при переході частини мови в іменник, прикметник.
Морфолого-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають унаслідок пер доху слів або словоформ з однієї частини мови до іншої.
Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умовах спонтанно. Синтаксичні позиції як певні значення в синтаксичних відношеннях закріплюються за частинами мови. Якщо ту чи ту позицію займає слово (словоформа) іншої частини мови, то воно поступово змінює своє значення, а потім і морфологічні ознаки, перебуваючи у нетипових для нього синтаксичних зв'язках. [Гриценко]
Наприклад, прикметник у ролі підмета або доданка позначає не ознаку предмета, а особу або предмет. Пор. Зійшов молодий місяць. До хати увійшов молодий.
Відповідно до виконуваної ролі в реченні субстантивований прикметник молодий позначає особу чоловічої статі, втрачає здатність змінюватися зовні від мотивуючого, але дістає нове значення.
Отже, морфолого-синтаксичний собі словотворення - це виникнення нових слів однієї частини мови в іншу.
Взаємопереходи в системі частин мови зумовлені змінами в синтаксичному фукнціонувані частин мови. Слова, належні до тих або інших функціонально-виконуваною синтаксичною функцією або є за кількома неоднорідними ознаками - за значенням, морфологічними категоріями та синтаксичними особливостями.
РОЗДІЛ ІІ
Субстантивація є одним з видів між категоріальної транспозиції, коли слова одної частини мови вживаються у ролі іншої.
Субстантивація - вид транспозиції, який полягає в переході слів (словоформ) з інших частин мови до класу іменників. Субстантивуються переважно слова іменних частин мови та дієприкметники [Енц.661]
Згідно з новою концепцією про п'ятикомпонентну систему частин мови *іменника, дієслова, прикметника, числівника та прислівника) розріз6няють чотири види субстантивації:
Віддієслівна субстантивація;
Відприкметникова субстантивація;
Від числівникова субстантивація;
Відприслівникова субстантивація.
Синтаксичний ступінь віддієслівної субстантивації буває тоді, коли дієслівна особова форма виступає в позиція підмета або другорядного члена речення. Віддієслівна синтаксична субстантивація в граматичній структурі сучасної української літературної мови є нехарактерним явищем, вона має оказіональний, мовленнєвий характер.
Найчастішою в українській мові є віддієслівна морфологізована субстантивація. Вихідні дієслова й утворені в результатів віддієслівної морфологізованої субстантивації іменники мають тотожну лексичну сема тичку, але відрізняються частиномовними граматичними категоріями і формально-синтаксичними та семантично синтаксичними функціями.
Перехід дієслів в іменники зрідка набуває семантичного вияву. Типовим репрезентантом віддієслівної субстантивації, її різних ступенів може бути дієслово сидіти.
Існує три ступені субстантивації прикметника: синтаксичний, морфологічний, семантичний. Умовою для синтаксичного переходу прикметника в іменник є наявність словосполучення, де залежним від опорного іменника компонентом виступає прикметник. Під впливом контексту у словосполученні відбувається опущення, тобто редукція, опорного іменника, внаслідок цього прикметник, потрапивши в позицію останнього, перебирає на себе його функції. Пристосування прикметника виконувати роль іменника - називати уже не ознаку предмета, а сам предмет - супроводжується одночасною трансформацією граматичних категорій роді, відмінка і числа. Подібно до іменникатрансформовані прикметники вступають у валетний зв'язок з дієсловами - присудками і чисельно характеризують предмети, категорія роду із словозмінної стає класифікуючою; прикметник присвоює собі граничне значення роду опущеного іменника, втрачаючи здатність змінюватися за родом, при цьому субстантивовані лексеми зберігають морфологічну форму прикметника, напр..:
Loading...

 
 

Цікаве