WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовознавча спадщина Олени Курило - Реферат

Мовознавча спадщина Олени Курило - Реферат

ВУАН, 13, І).
9. Рецензія на О. Синявський. Украинский язык. Записки Іст.-філ. відділу ВУАН, 4, Київ, 1924, ст. 248-251.
10. Реценздя на М. Йогансен. Украинский язык. Там же, ст. 251-254.
11. Фонетичні та деякіморфологічні особливості говірки села Хоро-бричів на Чернігівщині. Київ, 1924, ст. 111 (Збірник Іст.-філ. відділу ВУАН, 21).
12. До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків. "Україна", 1925, 5, ст. 14 - 38.
13. Як водили перегеню. Етнографічний вісник, 1, 1925, ст. 66 - 68.
14. Рецензія на J. Forchhammer. Die Grundlage der Phonetik. Записки Іст.-філ. відділу ВУАН, 7-8, 1926, ст. 530-553.
15. 'Словник ботанічної номенклятури. Київ, 1928, ст. XXXII + 319.
16. До питання про умови дисимілятивного акання. Записки Іст.-філ. відділу ВУАН, 16, 1928, ст. 48-72.
17. Спроба пояснити процес зміни є, о в нових закритих складах у південній групі українських діялектів. Київ, 1928, ст. 87 (Збірник Іст.-філ. відділу ВУАН, 80). Початок праці був уміщений у Записках Іст.-філ. відділу ВУАН, 19, ст. 167-183.
18. До питання про українські форми з ненаголошеним а на місці етимологічного о (багатий, гарячий та ін.). Українська Академія Наук. Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности, II. Київ, 1928, ст. І39-149 (Збірник Іст.-філ. відділу ВУАН, 76).
19. Матеріяли до української діялектології та фольклористики. Київ, 1928, ст. 135 (Збірник Іст.-філ. відділу ВУАН, 85).
20. Про незалежну від наголосу зміну а по м'яких консонантах та по j в українських діялектах. Український діялектологічний збірник, 2. Київ, 1929, ст. 75-107 (Збірник Іст.-філ. відділу ВУАН, 64:11).
21. Рецензія на Н. Дурново. Введение в историю русского языка. Записки Іст.-філ. відділу ВУАН, 21-22, 1929, ст. 375-405.
22. Дещо до молдаванської діялектології та фолькльрристики. Збірник заходознавства, 2. Київ, 1930, ст. 213 - 222.
23. До поняття "фонема". ВУАН, Збірник Секції граматики української мови, 1, 1930, ст. 217-234.
24. Про українські безпідметові конструкції з присудковими діє-прислівниками на -но, -то. Там же, ст. 1-39.
25. До питання про походження північноукраїнських рефлексів - о, ue, we, wy, е. ВУАН, Збірник Комісії для дослідження історії української мови, 1, 1931, ст. 79 - 85.
26. Les voyelles о et є en Ukrainien et leur transformation dans les syllabes fermees nouvelles. Revue des Etudes Slaves, 12, 1932, St. 77 - 88 u.
Праці Курило досить виразно поділяються на чотири цикли. Початок її наукової діяльности зв'язаний з інтересом до проблем нормалізації української літературної мови, особливо в стилістиці й термінології. Це праці 1, 6, 9, 10; цієї ділянки Курило не цурається й далі, як свідчать 15, 24, одначе від 1924 р. вона стає для Курило другорядною. На чільне місце вибивається спершу збирання діялектологічних і почасти етнографічних матеріялів (8, 11, 13, 19, 22). Це постачає Курило матеріял для перегляду низки питань з історії української мови, передусім з історичної фонетики її. Тепер ці проблеми стають у центрі всієї її праці, і тут Курило особливо багато зробила для дальшого розвитку українського мовознавства. Сюди належать її праці 7, 12, 16- 18, 20, 21, 25, 26. Якщо діялектологія давала головний фактичний матеріял для цих праць, то, з другого боку, відчувалася потреба теоретично-методологічного обґрунтовання. З усіх мовознавців-україністів 20-х років Курило була найбільше зацікавлена питаннями загальної фонетики й фонології. Про це свідчать праці 14 і 23.
КУРИЛО Й НОРМАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Праці над нормалізацією української літературної мови Курило присвятила багато часу й уваги, особливо в першій половині своєї недовгої - 14-річної - наукової діяльності. У широкій колективній нормалізаційній праці тих років чи не на перше місце треба поставити поруч О. Синявського - в царині правопису, ортоепії й морфології - і Ганцова - в царині загального словництва, Курило в царинах фахового словництва, словотвору, синтаксу й фразеології. Без діяльності цих трьох визначних мовознавців сучасна українська літературна мова мала б дещо інший характер - і цього не вдалося змінити навіть пізнішими мовними чистками в УССР. Наслідки праці цих мовознавців не викорчувані і не можуть бути викорчувані, за винятком окремих деталів, а це з двох причин: бо їхня праця спиралася не на фантазії й суб'єктивні забаганки, а на факти й тенденції розвитку живої народної та інтелігентської мови; і також - бо вони самі мали наукову лінгвістичну кваліфікацію, лінгвістичну обдарованість і почуття відповідальності за роблене.
Вплив Курило почався з її (1). Видавана й перевидавана безперервно від 1918-го до 1926 р. (наклад самого дев'ятого видання був 150 000), студійована без перебільшення мільйонами українських школярів, ця книжка своїми одинадцятьма виданнями лишила, може, більший слід у свідомості покоління тих років, ніж багато інших книжок. Це не була наукова праця, це був практичний підручник для дітей, він не давав наукової системи й не претендував на сувору науковість методи, але він будив любов до своєї країни й мови й защеплював норми цієї мови. Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки, що з нею він уперше зустрівся 1918 p., бувши учнем першої кляси гімназії.
Тоді ж таки Курило починає працю над українською термінологією. Вона складає російсько-український словничок медичної термінології, виданий 1918 р. У (2) вона протестує проти змін, внесених редакцією, що заступила, приміром, кінчина на кінцівка, кістна земля на кістяна зола тощо (2, 197). Сьогодні ми бачимо, що форми, пропоновані Курило, справді не були найкращі. Але ж легко критикувати тепер, після десятиріч досвіду, а тоді ступалося ледве перші кроки в цьому напрямі.
Не дивно й те, що перший термінологічний словник, що вийшов з ім'ям Курило як упорядниці (6), на сьогодні застарів і був фактично перекритий виданнями термінологічних словників Академії Наук другої половини 20-х років. Поза тим треба пам'ятати, що багато термінологічних словників, де Курило не виступає офіційним упорядником, пройшли через її руки, особливо в той час, коли вона (див. розд. 1) була єдиним мово-знавцем-консультантом - і єдиним оплачуваним працівником Інституту наукової мови. Згадку про неї ми знайдемо на Nomina anatomica ucrainica (Київ, 1925, ст. 82), укладеній Ф. Цешківським і О. Черняхівським, але, приміром, (15) вийшов без згадки імени упорядників на титульній сторінці, і тільки з нотатки в хроніці15 ми довідуємося, що його впорядкувала теж Курило. Вплив Курило на розвиток української термінології, одначе, зменшується, відколи широко розгортається праця
Loading...

 
 

Цікаве