WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовознавча спадщина Олени Курило - Реферат

Мовознавча спадщина Олени Курило - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Мовознавча спадщина Олени Курило
КРИХТИ БІОГРАФІЇ.
Українське політичне відродження 1917 - 20 pp. і культурне відродження двадцятих років захопили в свою бурхливу й широку течію чимало людей неукраїнського походження, яких доля зв'язала з Україною. І треба сказати, що більшість цих людей чесно служила українській нації й багато з них ґрунтовно прислужилися українській культурі і навіть життя віддали за свою свідомо прийняту нову батьківщину. До таких людей належала і Олена Курило, один з найвидатніших українських учених-мовознавців.
Біографія Олени Курило ніколи не була опублікована. Деякі крихти її, що вдалося позбирати з випадкових джерел і від очевидців, лишають більше невідомого, ніж розкритого. Аж не віриться, що за яких двадцять років факти встигають так стертися з людської пам'яті. Мої опитування дали аж надто незначні наслідки. Поділюся тут зібраним, сподіваючися, що інші зго-дом доповнять його іншими фактами, а може й відсіють дещо, бо ж пам'ять людська завжди може помилитися, а частина моїх даних спирається на спогади самовидців.
Олена Борисівна Курило народилася 6 жовтня 1890 р. в місті Слонім, тоді Гродненської губернії (тепер Білорусь), у жидівській родині 1. Мені невідоме її дівоче ім'я. Високу освіту Курило здобула перед Першою світовою війною в Варшаві - в університеті 2 або на Високих Жіночих курсах 2. її вчителями були, очевидно, Є. Карський, Є. Тимченко, В. Погорєлов, А. Яцімірський. Можливо, що першим, хто звернув її інтерес до української культури і українського визвольного руху, був саме Євген Тимченко, визначний український мовознавець і, може, найтиповіший представник "народницької" течії в українській лінгвістиці, що від 1913 р. викладав на Високих Жіночих курсах у Варшаві, а від 1915 р. став приват-доцентом Варшавського університету4 і саме тоді почав працю над своєю серією монографій про синтаксичні функції відмінків в українській мові - перша з них, про родовий відмінок, вийшла-таки в Варшаві 1913 року. Другим чинником було, мабуть, знайомство Олени Борисівни з студентом Варшавського університету Дмитром Курилом, пізніше старшиною армії УНР і працівником пресового бюра при українській дипломатичній місії в Варшаві 5.
Не знати, коли Курило переїхала до Києва. Перші роки молодої української держави застають її там. Курило бере активну участь в українізації школи. їй належить найпопулярніший підручник української граматики для дітей, виданий у ті роки і потім перевидаваний багато разів до 1926 p., вона бере участь у перших опрацюваннях української наукової термінологої (медичної, хемічної, ботанічної та інш.). 1921 - 23 pp., а може й довше, Курило викладає в Київському Інституті народньої освіти 6, але її більше приваблює наукова робота, і особливо активно вона дедалі більше працює в Українській Академії Наук. Не знати, коли ця праця формально почалася, але в звідомленні ВУАН за 1921 р.7 Курило вже згадана як старший науковий співробітник-філолог, консультант Інституту наукової мови. Те саме знаходимо в звіті за 1922 р.8 З звідомлення ВУАН за 1925 р. довідуємося, що в цей час вона також укладала проект правопису чужих слів9. Водночас розгортається праця Курило над діялек-тологією України. На 1 липня 1925 р. Курило числилася членом Етнографічної комісії Української Академії Наук, але невідома дата її призначення. З звідомлення ВУАН за 1926 р.10 видно, що Курило була членом Комісії краєзнавства; нарешті відомо, що 1930 р. вона була дійсним членом Діялектологічної комісії 11.
Багата й плідна наукова праця Курило в роках 1921-31 була зв'язана з Академією Наук. Я не маю поза наведеними даних про її формальну наукову кар'єру, але спрямованість і широта її наукових інтересів задокументована її працями того часу. Розгром Академії Наук на початку 30-х років змушує Курило тікати з Києва. Вона знаходить безпечніше місце в Москві, де, здається, вона викладала в Московському педагогічному інсти-туті. Але це було тільки відстрочення. Десь коло 1937 р. її спіткала загальна доля - арешт. Імовірно, що після перебування в московській слідчій тюрмі її звільнили - про це оповідала п. М. Струтинській одна українська письменниця, що сиділа тоді в тій же тюрмі 12. За тими ж відомостями Курило було заборонено проживати в багатьох місцевостях, і вона була зму-шена оселитися десь на півночі Росії. Чи це так, чи ні, - фактом є, що від 1932 року не появилося жадних статтів з підписом Курило. її наукова діяльність була неподільно зв'язана з Україною, Українською Академією Наук і українською мовою. В атмосфері Росії 30-х років і пізніше Курило не мала змоги до наукової творчости або не проявила бажання віддатися їй.
Бібліографії праць Курило не складено. Подаю тут у хронологічному порядку публікації те, що мені вдалося встановити. Можна думати, що тут охоплені всі її головні праці, але не можна цього сказати про дрібніші виступи й рецензії. Нічого не відомо також про її праці, що лишилися недрукованими, за винятком згадки про підготований нею перший випуск ілюстрованого подільського діялектологічного словника 13. Ось уста-новлений список:
1. Початкова граматика української мови, ч. І. "Видання 1, Київ, 1918; "вид. 2; вид. 3; "вид. 4, Київ, 1922, ст. 95; вид. 5, Київ, 1922; вид. 6 і 7, Київ, 1923, ст. 103; вид 8 і 9, Харків-Київ, 1924, ст. 103; "вид. 10, Харків, 1925, ст. 134; 'вид. 11, Харків, 1926, ст. 134. Частина II. Видання 1; вид. 2; вид. З, Київ, 1918, ст. 47; вид. 4 і 5, Київ, 1923, ст. 60; вид. 6 і 7, Харків-Київ, 1924, ст. 63.
2. Рецензія на "Російсько-український словничок медичної тер-мінології", випущений часописом "Українські медичні вісті" - "Вільна українська школа", ч. 3. 1918- 19 шкільний рік, жовтень. Київ, ст. 196-197.
3. Рецензія на Є. Тимченко. Українська граматика для Ш-ої і IV-ої кляси шкіл середніх. "Вільна українська школа", ч. 8 - 9. 1918-19 шкільний рік, березень -квітень. Київ, ст. 165-169.
3а. Курс українського правопису. Підручник для шкіл і самонавчання. Київ, 1919, ст. 157.
4. Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю. Київ, 1923, ст. 23.
5. Уваги до сучасної української літературної мови. Видання 1, Київ, 1920, ст. 44; вид. 2, Київ, 1923, ст. 118; вид. З, Київ, 1925, ст. 246; вид. 4, Краків -Львів, 1942, ст. 199. Усі цитати в дальшому за 4 виданням.
6. Словник хемічної термінології (Проект). Київ, 1923, ст. X + 140.
7. Рецензія на С. Кульбакін. Украинский язык. Записки Іст.-філ. відділу ВУАН, 2-3, Київ, 1923, ст. 217-220.
8. Програма для збірання етнографічних матеріялів, І. Початки мови; а) жести, б) міміка, в) природні та перекличні (ономасто-поетичні) вигуки, г) дитяча мова. II. Таємні мови. III. Ономастика. IV. Початки письма. Київ, 1923, ст, 34 (Збірник Іст.-філ. відділу
Loading...

 
 

Цікаве