WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

Загрузка...
ГоловнаМовознавство, Філологія → Аналіз антропонімів у творчості Марії Матіос - Курсова робота

Аналіз антропонімів у творчості Марії Матіос - Курсова робота

сонетом у творі немає сцени, де можна було б домінувати героїню у такий спосіб.
Частотність антропоніма порівняно невисока (16 разів). Хоча її роль у творі досить важлива, оскільки саме Таня стала причиною проблем у родині.
Немає у тексті і варіанті антропніма. Нами зафіксована лише одна форма - Таня. Доречними були б зменшено-пестливі варіанти називання, такі як Танечка, Тетяночка, Тануся та ін. Однак напруга у сім'ї залишає дитину без ласки, любові, уваги, що відповідно позначається на номінації.
Зовсім іншу позицію займає сестра Тані Олюня. Вона є другорядною героїнею з точки зору сюжету, але не з ономастичною погляду. Дівчинка була улюбленицею у сім'ї, що не мало не позначитись на її називання. Зокрема, текст фіксує варіант імені та зменшено-пестливе називання. Свідченням цього є наступна цитата (це момент, коли читач вперше знайомиться з героїнею):
"П'ятирічна Олечка, його голуб'ятко і пестунка Олюня, притиснула плюшевого котика й усміхалася своєму пізньому, якомусь радісному сну" [203; 1]
Отже, авторка використовує варіанти імені, але небагато, а саме Олечка. Олюня. Це одночасно і зменшено-пестливі назви. Однак письменниця не вживає повного, вихідного оніма Ольга. Таке називання зумовлене віком героїні, її становищем у родині, а також ставлення М.Матіос та інших персонажів до неї.
Трапляються варіанти називання Олечка й Олюня. І хоча частотність вживання цього оніма досить низька, однак частіше фіксуємо Олюня.
Завдяки цьому М.Матіос протиставляє двох дівчаток, що потрапили у нерівні умови в сім'ї.
Як і в попередньому випадку, можемо вивести повне ім'я героїні: Проданюк Ольга Дмитрівна. Знову ж таки ця антропонімоформула не використовується письменницею через недоречність (аналогічно до першого випадку).
Для називання Ольги авторка використовує такі апелятиви: дівчинка, донечка, дитина, голуб'ятко, пестунка. Такі звертання своїм змістовим наповненням виражають ставлення до персонажа. Вони свідчать про надмірну любов до Олечки її родичів, а найбільше - батька. Щоб краще доповнити картину ідилії, авторка майстерно підбирає ім'я до сімейної улюблениці.
За словником Л.Г.Скрипник, Н.П. Дзятківської "Власні імена людей" Олечка (Олюня)? Ольга у перекладі з скандинавської означає свята (Ольга ?ст. сканд. Helga від heihe - свята).
Святою Олюню бачив її батько й різко протиставляв Тані, що стала для нього уособленням маминого гріха, хоча дівчинка не була такою, а звичайною дитиною.
У порівнянні з іншими антропонімами онім Олюня (Олечка) вживається значно рідше. Зокрема, варіант Олюня фіксується матеріалом три рази, а Олечка - один. Така низька частотність зумовлена другорядністю героїні за сюжетом.
Щодо загального прізвища героїв констатуємо, що воно утворене суфіксальним способом: Продан+ (j)ук ?Проданюк. Це українське прізвище, яке вжито у тексті лише один раз.
Порівняємо номінації героїв:
а) Дмитро; б) Оксана; в) Таня; г) Олюня.
1.Усі антропоніми складаються тільки з одного компонента, а точніше з імені.
2.Йдучи за контекстом, встановлюємо повні імена героїв (Проданюк Тетяна Дмитрівна, Проданюк Ольга Дмитрівна). Однак в антропонімоформулах Проданюк Дмитро і Проданюк Оксана відсутні імена по батькові.
3.Три перші оніми характеризують безваріантністю, крім імені Олюня, які має такі варіанти як Олюня і Олечка.
4.Тільки один з чотирьох антропонімів ужито в зменшено-пестливих варіантах (Олюня, Олечка).
5.Імена героїв походять з різних мов, зокрема з грецької (Дмитро, Оксана), латинської (Таня), скандинавської (Олечка) однак добре адаптувалися на українському ґрунті.
6.Різняться оніми і частотністю вживання в тексті. (Дмитро - 49 разів; Оксана - 31; Таня - 16; Олюня - 3).
Констатуємо, що всі антропоніми (Дмитро, Оксана, Тата, Олюня) мають як спільні, так і відмінні риси. Це свідчить про певне системність вживання онімів, яку використовує Марія Матіос.
ВИСНОВКИ
Власне ім'я супроводжує людину протягом усього життя становить її своєрідний, невід'ємний атрибут. Характерні властивості імені як невід'ємного життєвого супутника, людина усвідомила ще в первісному колективі. У зв'язку з цим, уже на такому рівні у власні назви починає вкладатися своєрідний культовий зміст. Поступово ім'я обросло повір'ями легендами, а його вибір і надання супроводжуються звичаями та найрізноманітнішими ритуалами. Власні назви вміщують у собі таємницю, містику, магію.
Таким чином, власні назви цікавлять не лише звичайних людей, а й представників різних наук.
Практично жодний художній твір не обходиться без власників назв, що меншою чи більшою мірою заселяють сторінки книг. Ці оніми привертають пильну увагу дослідників. Активно цей процес розпочинається з другої половини ХХ ст. в результаті чого виокремилась наукова галузь ономастики - літературна ономостика.
Перші праці з літературної ономастики були не досить ґрунтовними, в основному, тезовими. Але це були перші кроці на шляху до виходу на міжнародний рівень.
Розпочинається дослідження функцій і використання антропонімів у творах художньої літератури.
Літературна ономастика набирає все більшого розмаху, здобуває все більше коло прихильників серед учених. Внаслідок цього готуються ґрунтовні праці на основі літературно-художньої антропонімії творів видатних українських письменників.
З'явились серйозні узагальнюючі праці з теоріїлітературної ономастики, розгорнулась інтенсивна термінологічна робота.
Проблема власник назв постає перед кожним письменником. І чим талановитіший, чи глибший письменник, тим більше його захоплює робота з власними назвами. М.Матіос створює своєрідне поле експериментів, "грається" з онімами, встановлює їхні зв'язки на рівні одного чи багатьох творів.
У нашій роботі ми досліджували функції онімів в окремо взятих ситуаціях, прослідковували специфіку вживання класів онімів у тексті та визначали їх будову.
Нами було досліджено способи називання головних героїв книги Марії Матіос "Нація". У процесі своєї роботи ми виявили ряд специфічних рис використання письменницею власних назв:
1. Авторка, оперуючи певним історичним періодом, використовує антропонімію, що відбиває систему називати того часу, а саме 30-70-ті роки ХХ століття.
2. Оскільки події відбуваються на Західній Україні, найчастіше Буковині та Галичині, то й власні назви підібрані таким чином, що здебільшого, притаманні насамперед Гуцульщині.
3. Для називання головних героїв письменниця обирає безварантні оніми (Корнелія, Коляй, Юр'яна, Двогопол, Василь, Катерина, Варварка, Ведусь, Дунусь, Миколайчик, Іван, Шандро, Петро...), чи антропоніми. Що мають низьку варіантність (Фразина - Фрозинка, Орися - Оришка, Олюня - Олечка).
4. Для творів М.Матіос притаманним є вживання окремо імені від прізвища та навпаки, прізвища від імені (Калій// Вирига, Довгопол// Леонід).
5. Серед усіх аналізованих антропонімів нами зафіксовано лише одне прізвисько - Соломон.
6. Текстом засвідчені андроніми: Данилюкова, Гафтинякова.
7. Для називання героїв письменниця використовує андроніми на - іха -Уласіха.
8. Більшість власних імен зафіксовано словником Л.Г. Скрипник, Н.П.Дзятківської "Власні імена людей" (Юр'яна, Варвара, Микола, Василь, Катерина,
загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...