WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аналіз антропонімів у творчості Марії Матіос - Курсова робота

Аналіз антропонімів у творчості Марії Матіос - Курсова робота

ментальність, походження і навіть вказує на регіон проживання, досить просте й співзвучне з іменем - Гуцуляк Іларій.
Будучи вже старшим парубком, Іларій задумується над своїм майбутнім. На долю Гуцуляка випадає чудовий шанс, який гріх не використати. "Іларій направду не знав достеменно, що він сватав: Анну чи ліси? Відей, що Анну. Відей, що таки Анну. Але Анна була з лісами. Це ще май ліпше"[1; 174]
Отже, предметом нашого аналізу стає онтропонім Анна. Матеріал не фіксує прізвища та імені по батькові, оскільки йдеться про молоду дівчину. Однак, письменниця на позначення героїні використовує патронім:
"Вісім неділь тому він засватав Гафтиняковау Анну" [1, 169] Але Марія маті ас використовує здебільшого, лише ім'я (Анна).
Анна ? Ганна д-євр.; ім.'я Chonna; від chonon - він був милостивий, виявляв ласку [27]. Якщо антропонім у художньому тексті має певну символіку та несе в собі інформацію про персонажа, то це сама той випадок. Вона й справі дуже добра, ласкава, приємна, мила та щира. Проте матеріал не фіксує зменшенопестливих варіантів імені. Це не призводить до однотипності, насамперед завдяки строкатості опелятивів, що використовує авторка для номінації: дівчина, дівинище, вона, жінка, бідонка, донька. Дитина, дівка, молода... Такі загальні назви яскраво відбивають ставлення письменниці та інших персонажів до Анни.
1.Ось що про героїню думає Іларій: "Вона, біданка, дотепер йому каже "ви".. За три дні стане його шлюбною жінкою" [1; 170]
З наведеного прикладу видно, що герой дуже добре розуміє жінок і що дівчину, що має стати його дружиною. Вони фактично чужі одне одного. Звернення на "ви" створює між ними бар'єр у спілкуванні, особливо зі сторони дівчини. Іларій ставиться до Анни лояльно, жаліє її.
2.Інше ставлення відчувається з боку батька. Він оцінює ситуацію реально. Вважає Анну ще не сформовано, підлітком, дитиною, що стане іграшкою в руках Гуцуляка.
"- Ну що, Іларію... Те, що ви сватаєте у мене не моє дівчє, а мій лісок - це я знаю... моє дівчинише - то таке, як вовк обмоклий у літі"[1; 173]
М.Матіос домінує героїню переважно особовим ім'ям. Протягом твору онім використано 48 разів. Тому засвічуємо досить високу частотність вживання антропоніма.
Анна мала старшу сестру Марію, яка була колись коханкою Іларія. Вона зажила в селі поганої слави, її не любив навіть рідний батько.
Словник Л.Г.Скрипник, Н.П. Дзятівської "Власні імені людей" фіксує цей антропонім, що походить з давньоєврейської мови.
Протягом цілого тексту використано лише один варіант імені - Марія. Наприклад: "...Безжалісними, палаючими очима дивиться на нього Марія з ви округленим обличчям і вивершеним черевом..." [1; 176]
Відсутність зменшено-пестливих назв пояснюється поганим ставленням до неї героїв. Нейтральну позицію займає авторка. Майже відсутні апелятиви. Нами зафіксовано лише два, а саме вона та донька. Однак їх вживає сама письменниця у розповіді про героїню, оскільки інші персонажі протягом твору взагалі не звертаються до Марії.
Якщо попередньо героїню називали Гафтиняковою Анною то про Марію сказано так: "... Гафтиняк мав ще старшу доньку Марію" [1: 172] Тут помічаємо відчуження. Дуже часто людина підсвідомо вибирає антропонім, яким наближує особу, або віддаляє її. Чим ображає, робить боляче, чи дарує щастя. У цьому випадку батько соромиться своєї дитини, ставиться до неї зверхньо, позбавляє спадку, називає тільки на ім'я.
Частотність вживання оніма Марія у порівнянні з попередніми значно нижча. Особове ім'я вжито лише 13 разів. Такий статус антропоніма пояснюється другорядністю героїні щодо сюжету. Але саме цей онім дозволяє краще зрозуміти систему називання Марії Матіос.
Допомагає у цьому й антропонім Гафтиняк. Саме так іменує письменниця це одного свого героя - батька Анни та Марії, майбутнього свекра Іларія.
Цей онім досить специфічний, складається з одного компонента, прізвища. Матеріал не фіксує повного імені (власне ім'я, ім'я по батькові) і його неможливо відтворити, оскільки немає вихідних даних.
Антропонім не має зменшено-пестливих варіантів, оскільки це майже не властиве прізвищам.
Як не дивно. Для номінації персонажа не використано жодного апелятива. Фіксуємо тільки одну форму Гафтиняк. Наприклад: "... Він довго не думав - лиш тиждень. А потому пішов до Гафтиняка у старости на Анну" [1, 173] Така номінація у творах Марії Матіос трапилось нам уперше, що знову ж таки свідчить про непересічну майстерність. Системність. Різноманітність у називанні героїв письменницею.
Другорядність персонажа не впливає на частотність вживання імені. Це, насамперед, пов'язано з відсутністю апелятивів, а також тим, що використовується тільки прізвище. Отже, онім Гафтинян зафіксовано текстом 26 разів.
Слід також окремо розглянути саму назву оповіданням "Анна-Марія". Загальновідомим є те, що існує таке складне с особове ім'я, яке складається з двох компонентів (Анна+Марія). Однак цю номінацію ми не можемо зарахувати до таких випадків, оскільки на це є причини. Основною підставою для сумніву вважаємо те, що матеріал не фіксує жодного разу цього оніма, окрім назви твору. Відповідно немає такого персонажа чи навіть абстрактного поняття з вказаною номінацією.
Констатуємо, що Анна і Марія Гафтиняки - дві різні героїні зі спільним прізвищем. Це означає, що така форма використана суто для назви оповідання. Мотивації авторки можуть бути різними. Можливо, письменниця ставить їхні імені поряд, щоб протиставити долі двох сестер, а може, домінує так внаслідок якоїсь асоціації. Нам про це нічого не відомо, оскільки М.Матіос ніде не вказує на причини такого позивання.
За нашою версією. Письменниця називає твір у такий спосіб, щоб повідомити читачеві про кого йтиметься у оповіданні. А також записати імена в одній назві, для поєднання героїнь та одночасно розділяє їх дефісом, що став "мостиком" для Іларія, який переходить від однієї до іншої.
Доречно подати порівняльну характеристику усіх чотирьох онімів:
а) Іларій Гуцуляк; б) Анна; в) Марія; г) Гафтиняк
1.Більшість онтропнімів складається лише з одного компонента (крім Іларій Гуцуляк), особистого імені чи прізвища. Щоправда, до онімів Анна і Марія можемо вивести прізвища - Гафтинян Анна і Гафтинян Марія.
2.Зафіксовано тільки повні особові імена. Лише в одному випадку (Гафтинян) такий компонент відсутній взагалі.
3.Антропоніми характеризуються повною без варіантністю.
4.Відсутні зменшено-пестливі варіанти онімів.
5.Імена Анна та Марія давньоєврейського походження, Іларій - грецького, але усі вони добре адаптувалися на українському грунті.
6.Жодний варіант називання героїв не містить імені по батькові.
7.Відрізняються антропоніми і частотністю вживання в тексті. Онім Анна вжито 48 разів, Іларій, - 42, Гафтинян - 26, Марія - лише 13 разів.
Номінації оповідання "Анна-Марія" мають більше спільних, аніж відмінних рис. Несуть у собі словникову інформацію, що допомагає краще показати характер героїв та визначити їхнє місце у творі.
Аналіз антропоніма баба Орися за оповіданням М.Матіос
"Гарант" гарантує лету"
"Гарант" гарантує лету" - це ще одне оповідання М.Матіос про самотню жінку літнього віку, як і оповідання "Дванадцять службів", "Не
Loading...

 
 

Цікаве