WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

Образна національно-культурна специфіка французьких фразеологізмів, які містять слова-реалії - Дипломна робота

характеру - лінгвостилістична категорія. В художньому тексті вони відразу набирають додаткових смислових і естетичних відтінків, стають значною мірою промовистими, значущими. Реалії, як відомо, відносяться до БЕЛ. Але не можна реалії абсолютно співвідносити з БЕЛ. В теорії перекладу треба чітко розмежовувати БЕЛ та реалії. До БЕЛ відносяться лексичні і фразеологічні одиниці, які не мають перекладацьких елементів в мові переймала, яка поступається вихідній мові по точності. Реалії входять, як самостійна група слів в рамки БЕЛ. Частково торкаються реалій, а частково виходять за межі БЕЛ терміни, вигуки, екзотизми, абревіатури, звертання, власні назви і фразеологізми.
2.1.3. Реалія і термін.
За походженням терміни і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно в народній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти - практики, часто на основі елементів з латинської та грецьких мов.
Термін і реалії по-різному стають широко відомими:
Терміни поширюються при обміні науковою інформацією, а реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу.
Головна розбіжність між ними - сфера іншого вжитку. Терміни найширше вживаються у мові науки. Реалії переважають у художніх текстах, усному мовлені.
2.1.4. Реалії і екзотизм.
Не можна на підставі чужинності об'єкта відносити до реалії такі слова, як "пальма" чи "сніг", тільки тому, що в тій чи іншій країні вони не мають матеріального втілення. На погляд болгарських вчених Власова С. і Флоріна С., такі слова, які не мають еквівалентів в тій чи іншій мові, можна віднести до без еквівалентної лексики і назвати їх екзотизмами, але не реаліями, оскільки, їх не можна назвати носіями колориту країни, чи народу вихідної мови, а надають лише екзотичний відтінок мові-переймачу [9,с.30].
2.1.5. Реалія і власна назва.
Деякі реалії мають ознаки власних назв, інші стоять на межі між двома категоріями, і не менш правильним було б твердження, що більшість власних назв можуть бути реаліями. Хоча розмежовувати між реаліями і власними назвами досить хибне, ми не схильні відносити власні назви до категорії реалії, а виходячи з критеріїв теорії перекладу, розглядаємо їх як самостійний клас БЕЛ, з власними суттєвими ознаками і способами відтворення при перекладі, які не рідко співпадають зі способами відтворення реалій. З реаліями їх ріднить яскраво виражене конотативне значення, яке безумовлює здібність передавати національний і історичний колорит і примушує ряд авторів відносити власні назви до реалій.
2.1.6. Реалія і звертання.
В дослідженнях з теорії перекладу звертання відносять до БЕЛ, реалій. Для носіїв іншої мови звертання є свого роду міркуванням, яке вказує на національну належність (пан, сер, мадемуазель). Такі звертання, в певній мірі, також, можна розглядати як реалії, оскільки вибір слів в них, їх структура і інтонація в кожній національній мові зумовлені різноманітними факторами, в тому числі національними традиціями, духом, психологією нації. Для звертань, широко поширених в одній мові, часто не буває аналогів в інших мовах, де їх відсутність компенсується іншими засобами. Болгарські вчені Власов С. і Флорін С. виділяють звертання в окрему групу, не вважаючи їх реаліями [9,с.13].
2.2 Класифікація реалій
Структурний поділ реалій В структурному плані виділяються: Реалії - одночлени : укр. вечорниці, досвідки, денцівка, англ. а sheriff, а threepence, а maypole.
Реалії - полі члени номінативного характеру: укр. курна хата, решетилівське шитво, братська могила; англ. а banana split, St. Valentine Day, a Sussex pudding.
Реалії - фразеологізми: укр. лоби закрити, коло печі поратись, дбати про скриню; англ. to reach the woolsack, to wach one's dirty linen in publik [15,с.28].
Граматичний поділ реалій.
Щодо граматики, то реалія цікава тим, що може набувати іменниковий, прикметникової, дієслівної та діє прислівної форми:
Чумак - чумацький, чумакувати, чумакуючий;
Лірник - лірникувати, лірникуючий;
Пацифікація - пацифікувати, пацифікований, пацифікуючи, тощо.
Серед реалій більше іменників, це закономірно, адже переважно іменники позначають предмети і явища [15,с.29].
2.3.Проблема відтворення реалій
Проблема відтворення сематико-стилістичних функцій реалій засобами цільової мови - одна з кардинальних у перекладознавстві. Її розглянуло чимало дослідників і доходило часто до не зовсім однакових висновків.
А.В.Федоров зводить можливості відтворення назв реалій до 4 способів:
Транслітерація або транскрипція;
Створення нового слова;
Використання слова, яке означає щось близьке (хоча й не тотожнє) своєю функцією до іншої реалії;
Гіперонімічний або узагальноприближений переклад, при якому слова оригіналу. Що означають видове поняття, перекладаються словом мови перекладу, яке називає родове поняття p[33,с.151].
Болгарські вчені Власов С. і Флорін С. називають два основні способи відтворення реалій у художньому тексті - транскрипцію і переклад, чи заміну. Переклад у свою чергу може здійснюватись шляхом створення неологізмів (серед них кальки, напівкальки, освоєння і семантичні неонологізми), приблизного перекладу Є(віднайдення родової відповідності, функціонального аналогу, пояснення, тлумачення, а також контекстуального перекладу).[9,с.93].
На основі зіставлення англомовних перекладів української прози з їхніми оригіналами академік Р.П. Зорівчак подає свою власну класифікацію способів транслітераційного перейменування реалій:
Транскрипцію (транслітерацію);
Гіперонімічне перейменування;
Дескриптивну перифразу;
Комбіновану реномінацію;
Калькування (повне і часткове);
Міжмовну транспозицію на онототивному рівні;
Метод уподібнення (субституцію);
Контекстуальне роз тлумачення (інтерпретацію) реалій;
Відтворення ситуаційного відповідника (контекстуальний переклад)[13,с.93];яка, на вашу думку, є найоригінальнішою, бо охоплює всі пункти вищезгаданих двох класифікацій.
2.3.1. Специфіка перекладу.
Мова служить найважливішим засобом людського спілкування, а мовлення є фактичним процесом цього спілкування. В мовленнєвому спілкуванні люди передають один одному свої думки, які є суб'єктивним відображенням того, що відбувається в об'єктивній дійсності та позначаються використаними ними словами.
Тому найголовнішою та основною ознакою людського спілкування є передача думок від одних людей доінших, тобто передача того, що називають змістовною (внутрішньою) стороною мовлення або його змістовним вмістом. Цей змістовний вміст, тобто думки, які зовні виражаються засобами тої чи іншої мови, і є той предмет перекладу, який слід враховувати, коли ставиться
Loading...

 
 

Цікаве